Ацетонемічний синдром (АС) – це стан, який найчастіше зустрічається у дітей від 2 до 12 років. Його особливість – повторювані напади блювоти з характерним запахом ацетону з рота. Дитина стає млявою, скаржиться на біль у животі та може відмовлятися від їжі. АС – привід звернутися до лікаря, адже іноді він може маскувати серйозніші захворювання, зокрема цукровий діабет. [1]“МедЕксперт «Ацетонемічний синдром у дітей: питання діагностики і терапії»“
СИМПТОМИ АЦЕТОНЕМІЧНОГО СИНДРОМУ
Головні симптоми – повторювані епізоди сильної нудоти та блювання. Навіть після очищення організму нудота та сухі позиви можуть триматися ще деякий час. Ознаки нападу з’являються раптово, часто на фоні нормального стану дитини. Тригером може стати емоційне збудження.
Особливості:
У дітей напади зазвичай тривають кілька годин або днів.
У дорослих – рідше, але довше, інколи до тижня.
Інші поширені симптоми АС:
- сильна втома та слабкість;
- бліда шкіра (у світлошкірих помітніше);
- біль у животі, діарея;
- запаморочення, головний біль;
- підвищена температура;
- рясна слинотеча;
- чутливість до світла (фотофобія) чи звуків;
- надмірна чутливість до запахів;
- у тяжких випадках – втрата свідомості.
Попереджувальні дзвіночки перед нападом: різка нудота, слабкість, підвищене потовиділення. Це сигнал, що епізод от-от почнеться.
ПОШИРЕНІ ЗАПИТАННЯ ПРО АЦЕТОНЕМІЧНИЙ СИНДРОМ
Чи може бути температура за ацетонемічного синдрому? Так, іноді підвищується до 37,5-38 °C. Це реакція організму на інтоксикацію.
Скільки триває напад? Зазвичай від кількох годин до 2-3 діб. Все залежить від того, наскільки швидко дитині нададуть допомогу та забезпечать питний режим.
Чи можна їсти під час нападу? У перші години дитина зазвичай відмовляється від їжі. Після блювоти раціон починають відновлювати поступово: картопляне пюре без масла, печені яблука, рідка каша на воді.
Чи буває ацетонемічний синдром у дорослих? Так, але рідко. Найчастіше в дитинстві цей стан проходить. У дорослих він може бути сигналом про серйозні метаболічні порушення (діабет, подагра, захворювання печінки).
Чи можна попередити напади? Так, якщо дотримуватися рекомендацій щодо харчування, не допускати голодування, забезпечити регулярний сон та уникати перевантажень.
ПРИЧИНИ АЦЕТОНЕМІЧНОГО СИНДРОМУ
Фізіологічні фактори:
- незбалансоване харчування (забагато жирів і мало вуглеводів);
- голодування або великі перерви між прийомами їжі;
- стрес, перевтома, висока температура.
Патологічні фактори:
- цукровий діабет;
- проблеми зі щитоподібною залозою чи наднирниками:
- інфекції та порушення роботи ШКТ;
- період відновлення після хвороби.
ТИПИ АЦЕТОНЕМІЧНОГО СИНДРОМУ
Первинний АС зазвичай пов’язаний з особливостями обміну речовин у дитини. Тут порушується переробка пуринів та робота печінкових ферментів, через що утворюється надлишок сечової кислоти та кетонових тіл. Діти з таким типом АС часто дуже рухливі, допитливі, швидко втомлюються та мають підвищену збудливість нервової системи. У них можуть час від часу з’являтися нічні болі в суглобах, спастичні болі в животі, головний біль, непереносимість сильних запахів, а також порушення травлення та алергічні реакції. З віком у деяких можливий розвиток підвищеного тиску або цукрового діабету.
Вторинний АС виникає на фоні інших захворювань або станів: інфекцій, інтоксикацій, проблем зі шлунково-кишковим трактом, а також після голодування або незбалансованого харчування (занадто багато жирів і мало вуглеводів). Він трапляється у дітей частіше, ніж первинний, і теж проявляється типовими кризами з нудотою, блюванням та запахом ацетону.
За останні роки педіатри помічають зростання частоти обох типів АС серед дітей.
ЯК РОЗВИВАЄТЬСЯ АЦЕТОНЕМІЧНИЙ СИНДРОМ?
Ацетонемічний синдром – це комплекс симптомів, пов’язаний із підвищеним вмістом у крові кетонових тіл (гиперкетонемія): ацетону, ацетооцтової та β-оксимасляної кислот. Ці речовини утворюються при неповному розщепленні жирів і видаляються з сечею (кетонурія).
Глюкоза – головне джерело енергії для дитячого організму. Але її запаси невеликі. Якщо дитина витрачає багато енергії (хвороба, фізичне чи емоційне навантаження, стрес) і не отримує достатньо вуглеводів із їжею, організм починає спалювати жири. При цьому утворюються кетонові тіла (зокрема ацетон). Їхній надлишок дратує нервову систему та шлунково-кишковий тракт, звідси й блювота та інтоксикація.
УСКЛАДНЕННЯ АЦЕТОНЕМІЧНОГО СИНДРОМУ
Ацетонемічний синдром – це не просто запах ацетону з рота. Якщо напади повторюються й залишаються без належного контролю, можливі серйозні наслідки: [2]“NIH «Cyclic Vomiting Syndrome»“
- Зневоднення та інтоксикація організму. Через постійну блювоту дитина швидко втрачає рідину та електроліти.
- Порушення роботи серця, нирок і нервової системи. Це трапляється на тлі змін у складі крові.
- Ризик розвитку метаболічних хвороб у дорослому віці. Якщо в дитинстві АС часто ігнорувався, у майбутньому зростає ймовірність цукрового діабету, подагри, сечокам’яної хвороби.
- Небезпечні стани під час нападів. Наприклад, ацетонемічна блювота може призвести до виснаження та навіть госпіталізації.
Ацетонемічна блювота веде до посилення інтоксикації та зневоднення організму. На цьому фоні відбуваються зміни в складі крові. Це привід негайно звернутися до педіатра по першу допомогу. Лікування АС завжди залежить від рівня ацетону в сечі на момент нападу. За показниками саме лікар визначає, проводити терапію вдома чи в стаціонарі та яку.
ДІАГНОСТИКА АЦЕТОНЕМІЧНОГО СИНДРОМУ
Щоб не сплутати АС з іншими станами (гастрит, інфекції ШКТ, цукровий діабет), важливо пройти повне обстеження.
Лікар може призначити:
- аналізи крові на рівень глюкози, кетонових тіл, сечової кислоти, електролітів;
- біохімічні показники для оцінки роботи печінки та нирок;
- аналізи сечі для виявлення кетонурії (наявності кетонових тіл у сечі);
- додаткові тести, щоб виключити цукровий діабет, патології щитоподібної залози, шлунково-кишкові інфекції.
Батькам слід звернути увагу на:
- різкий запах ацетону з рота;
- повторювані напади блювоти;
- відмова від їжі та сильна слабкість;
- блідість шкіри, мармуровий відтінок;
- симптоми зневоднення (сухість у роті, рідке сечовипускання).
Важливо пам’ятати: ацетонемічні стани можуть бути ознакою різних хвороб. Тому за показанням лікарі призначають додаткові обстеження, щоб точно визначити причину появи симптомів.
ЛІКУВАННЯ АЦЕТОНЕМІЧНОГО СИНДРОМУ
Тут усе залежатиме від стану дитини та рівня ацетону в сечі.
Перша допомога вдома: давай дитині пити кожні 10-15 хв солодкий чай невеликими ковтками, негазовану лужну воду або розчин для регідратації.
До лікаря негайно: коли з’явилися ознаки зневоднення (сухість у роті, відсутність сечі, млявість), нестримна блювота, сильний біль у животі, судоми.
Лікар має визначити, чи можна залишити дитину вдома, чи потрібна госпіталізація.
ПРОФІЛАКТИКА АЦИТОНЕМІЧНОГО СИНДРОМУ
Харчування: [3]“NIH NIDDK «Eating, Diet, & Nutrition for Cyclic Vomiting Syndrome»“
- надання переваги кисломолочним продуктам, овочам, фруктам, кашам, нежирному м’ясу та рибі;
- уникнення жирних бульйонів, ковбас, грибів, бобових, надто жирних та смажених страв;
- постійне пиття протягом дня (морси, компоти, зелений чай, соки з м’якоттю);
- харчування регулярно, без довгих перерв.
Режим дня:
- щоденні прогулянки на свіжому повітрі;
- фізична активність без перевтоми;
- повноцінний сон.
МІФИ ТА ПРАВДА ПРО АЦЕТОНЕМІЧНИЙ СИНДРОМ
Міф 1. Це страшна та невиліковна хвороба.
Правда: У більшості дітей АС зникає до настання підліткового віку. Головне – своєчасно допомагати під час нападів і дотримуватися профілактики.
Міф 2. Якщо є запах ацетону з рота – це обов’язково діабет.
Правда: Запах ацетону може бути і за ацетонемічного синдрому. Але дійсно потрібно обстеження, щоб виключити цукровий діабет.
Міф 3. Напади виникають тільки через «погану» їжу.
Правда: Тригером може стати не лише їжа, а й стрес, інфекція, перевтома чи навіть пропуск прийому їжі.
Міф 4. Під час нападу дитині треба повністю відмовитися від їжі та води.
Правда: Навпаки! Маленькими ковтками дають лужну воду чи солодкий чай, щоб уникнути зневоднення й допомогти вивести кетонові тіла.
Міф 5. Якщо дитина вже переросла АС – можна розслабитися.
Правда: У дорослому віці в таких людей підвищується ризик подагри, сечокам’яної хвороби, діабету. Тож здоровий спосіб життя потрібен і після зникнення нападів.
Ацетонемічний синдром у дітей – поширений стан, який за правильного підходу зникає з віком (приблизно до 10-12 років). Головне для батьків – вчасно розпізнати симптоми, надати першу допомогу та обов’язково проконсультуватися з педіатром.
