Гайморит: звідки виникає відчуття тиску у зоні щік

Відчуваєш постійний біль під очима у зоні щік, який посилюється, коли нахиляєш голову вперед? Гайморит (maxillary sinusitis): виникає тоді, коли гайморові (верхньощелепні) пазухи запалюються та інфікуються. ^[1]“CDC «Chronic Sinusitis»“

Гайморові пазухи – це найбільші повітроносні пірамідоподібні порожнини в кістках обличчя, розташовані за вилицями. У нормі вони виробляють слиз, який відтікає через невеликі отвори (соустя) до носових ходів. Коли відтік порушується, слиз застоюється, у ньому починають активно розмножуватися віруси або бактерії. Саме це призводить до запалення, характерного болю та відчуття тиску в ділянці обличчя, типових симптомів гаймориту. Це захворювання є серйозним ускладненням та потребує медичної уваги.

В Україні випадки гаймориту трапляються досить часто, особливо в осінньо-зимовий період та на тлі перенесених вірусних інфекцій або алергії. У цій статті розглянемо, чому за появи симптомів гаймориту важливо своєчасно звернутися до лікаря та які сучасні методи лікування застосовуються сьогодні.

«СЛАБКІ МІСЦЯ» ГАЙМОРОВИХ ПАЗУХ

Гайморові пазухи – це повітряні порожнини в кістках верхньої щелепи, сполучені з носовою порожниною. У нормі вони вентилюються та очищаються від слизу. Але анатомічні особливості роблять їх вразливими. Їхні отвори для дренажу розташовані високо на внутрішній стінці, тому у вертикальному положенні сила тяжіння працює проти природного відтоку слизу. Через порушення відтоку виникає запалення, накопичується слиз, що створює умови для розвитку інфекції. Крім того, дуже близько до дна гайморових пазух розміщені корені верхніх зубів, а іноді частково заходять у них. Через це гайморит може імітувати зубний біль, а стоматологічні інфекції або втручання інколи стають пусковим механізмом проблем із пазухами.

СИМПТОМИ ТА КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ГАЙМОРИТУ

Гайморит має характерні симптоми, зосереджені навколо виличної ділянки: ^[2]“NIH «Sinusitis (acute)»“

• біль під очима або в щоках, що посилюється при нахилі вперед або в положенні лежачи;
• постійний, тупий біль, який стає інтенсивнішим при різких рухах голови або натисканні на щоки;
• закладеність носа.

ГАЙМОРИТ: ВИДІЛЕННЯ З НОСА

Під час інфекції змінюється характер виділень: прозорий слиз стає густим, жовто-зеленим. Часто він не виходить через ніздрі як зазвичай, а стікає назад у горло (так званий постназальний затік). Це може спричиняти неприємний присмак у роті, постійне бажання прочищення горло, кашель (особливо вночі).

ГАЙМОРИТ: НАБРЯК І НЮХ

Може з’являтися набряк обличчя над ураженою щокою, інколи з переходом на нижню повіку. Шкіра в цій зоні може бути теплою на дотик. Запалена слизова та густий слиз також впливають на зниження нюху і смаку.

ГАЙМОРИТ: ЗУБНИЙ БІЛЬ НЕ ЗАВЖДИ ПРО ЗУБИ

Біль у верхніх зубах часто вводить в оману. Для гаймориту характерно, що болять одразу кілька зубів з одного боку, тоді як зазвичай стоматологічні проблеми стосуються одного конкретного зуба.

ЧИМ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ГАЙМОРИТ ВІД ЗВИЧАЙНОГО НЕЖИТЮ

Інколи відрізнити звичайний нежить від гаймориту непросто: обидва стани супроводжуються закладеністю носа та виділеннями. Проте є ознаки, які допоможуть зрозуміти, коли симптоми виходять за межі банальної застуди (нежитю) і потребують консультації лікаря щодо можливості гаймориту.

КЛАСИФІКАЦІЯ ГАЙМОРИТУ

Щоб зрозуміти, чому гайморит може проявлятися по-різному і потребувати різного підходу до лікування, його поділяють на кілька форм за перебігом, характером запалення, локалізацією та причинами розвитку. ^[3]“МОЗ України «Настанова 00870. Гострий гайморит»“

За перебігом гайморит:

• гострий – до 4 тижнів: стрімкий розвиток, яскраві симптоми (сильний біль, висока температура, закладеність носа, виділення);
• підгострий (субгострий) – 4-12 тижнів;
• хронічний – понад 12 тижнів: симптоми менш виражені, ніж у разі гострого та підгострого перебігу, з періодами ремісій та загострень. Може розвиватися на тлі недолікованого гострого гаймориту;
• рецидивуючий – 4 або більше епізодів гострого гаймориту на рік.

За характером запалення гайморит:

• катаральний: початкова стадія, набряк слизової, слизові виділення, закладеність, головний біль;
• гнійний: скупчення гною в пазухах, посилення симптомів (гнійні виділення, інтенсивний біль у ділянці обличчя, може бути висока температура);
• поліпозний: характеризується розростанням поліпів;
• гнійно-поліпозний.

Інші класифікації гаймориту:

• за локалізацією: односторонній (одна пазуха) та двосторонній (обидві пазухи);
• за етіологією (причинами): вірусний, бактеріальний, грибковий, алергічний, одонтогенний (від зубів).

ГАЙМОРИТ: ПРИЧИНИ ТА ФАКТОРИ РИЗИКУ

Гайморит не виникає раптово – його розвитку зазвичай передують певні чинники. Їх розуміння та знання факторів ризику допомагає пояснити появу захворювання, а головне – запобігти його повторним епізодам. ^[4]“American Academy of Otolaryngology «Clinical Practice Guideline (Update): Adult Sinusitis»“

1. Вірусні інфекції. Найчастіше гайморит розвивається після вірусних інфекцій верхніх дихальних шляхів. Через набряк слизової перекриваються вузькі отвори пазух, що створює умови для приєднання бактеріальної інфекції;
2. Бактеріальні збудники. Коли застійний слиз заселяють бактерії, може розвинутися бактеріальний гайморит. Найпоширеніші збудники гострих форм: Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae, Moraxella catarrhalis. За хронічного перебігу частіше залучаються інші бактерії, зокрема Staphylococcus aureus та анаероби;
3. Стоматологічні порушення. Інфекції коренів зубів, періапікальні абсцеси або ускладнення після видалення зубів можуть безпосередньо поширюватися на гайморові пазухи;
4. Анатомічні особливості. Викривлення носової перегородки, збільшені носові раковини, атипове розташування отворів пазух, вузькі дренажні шляхи або густіший слиз підвищують ризик повторних інфекцій;
5. Зовнішні чинники. Тютюновий дим, забруднене повітря, хімічні та інші подразники (наприклад, хлор у басейнах) можуть спричинити запалення слизової. Крім того, «закидати» бактерії в носові пазухи спроможні перепади тиску, що виникають під час польотів або дайвінгу;
6. Імунні та алергічні фактори. Алергічний риніт підтримує хронічне запалення, що поширюється на пазухи. Знижений імунітет (вроджений або набутий) загалом зменшує здатність організму боротися з інфекціями і, зокрема, з гайморитом. У разі муковісцидозу утворюється надто густий слиз, який блокує дренаж.

МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ГАЙМОРИТУ

Обстеження починається з детального збору скарг. Отоларинголог уточнює локалізацію та тривалість болю, провокувальні чинники, характер виділень, наявність температури чи втоми, реакцію на попереднє лікування. Важливі також наступні дані: алергія, перенесені операції на пазухах, недавні стоматологічні втручання.

Огляд і візуалізація:

• Передня риноскопія: оцінка кольору та набряку слизової, наявності й характеру виділень, анатомічних особливостей;
• Ендоскопія носа: детальний огляд глибших відділів, отворів, виявлення поліпів чи інших перешкод, за потреби – забір матеріалу;
• КТ придаткових пазух – стандарт візуалізації: показує вміст пазух, потовщення слизової, рівні рідини та анатомічні відхилення;
• Лабораторні дослідження: за ускладненого перебігу, підозри на бактеріальну інфекцію. Також можуть призначатися аналізи крові та бактеріологічні дослідження для уточнення збудника, якщо стандартне лікування виявилося неефективним або у пацієнтів знижений імунітет.

У ЧОМУ РІЗНИЦЯ МІЖ ЛІКУВАННЯМ ГОСТРОГО ТА ХРОНІЧНОГО ГАЙМОРИТУ?

Гострий гайморит зазвичай добре піддається короткому курсу лікування – за потреби застосовують антибіотики та симптоматичні засоби для зменшення запалення й відновлення відтоку слизу.

Хронічний гайморит вимагає тривалішого комплексного підходу. Лікування спрямоване не лише на зняття симптомів, а й на усунення причин запалення – зокрема алергії або анатомічних особливостей. У таких випадках для відновлення нормального дренажу пазух тривалу медикаментозну терапію за необхідності поєднують з хірургічними методами.

МЕДИКАМЕНТОЗНЕ ЛІКУВАННЯ ГАЙМОРИТУ

Метою медикаментозного лікування гаймориту є зняття запалення та відновлення нормального дренажу пазух. ^[5]“American Academy of Family Physicians «Clinical Practice Guideline. Adult Sinusitis»“

Промивання носа сольовими розчинами допомагає механічно видаляти густий слиз і запальні виділення з носових ходів. Ізотонічні розчини (0,9 % натрію хлориду) за концентрацією відповідають рідинам організму, тоді як гіпертонічні (2-3 %) додатково зменшують набряк слизової за рахунок осмотичного ефекту. ^[6]“NIH «Efficacy of nasal irrigation with isotonic and hypertonic solutions after endoscopic sinus surgery for chronic rhinosinusitis with nasal polyposis»“

Найефективнішими вважаються об’ємні промивання низького тиску – з використанням спеціальних флаконів або неті-потів (невеликих чайників для промивання носа теплою солоною водою, відомих з аюрведичної практики джала-неті). Вони діють ефективніше, ніж звичайні сольові спреї. ^[7]“MDPI «Nasal Irrigations: A 360-Degree View in Clinical Practice»“

Інтраназальні кортикостероїдні спреї зменшують запалення слизової оболонки та сприяють відновленню дренажу пазух за умови їх правильного застосування. Важливо дотримуватися техніки: розпилювач слід спрямовувати не на носову перегородку, а вбік, із легким вдихом, щоб препарат досягав отворів пазух, а не стікав у горло. ^[8]“NIH «Safety of intranasal corticosteroids in acute rhinosinusitis»“

Антибіотики ефективні лише у разі бактеріального гаймориту й зовсім не діють на вірусну інфекцію. Препарати пеніцилінового ряду зазвичай використовують як першу лінію лікування за неускладнених гострих форм. Тривалість курсу залежить від тяжкості перебігу: за легкого – коротший термін, за помірного – довший. Комбіновані антибіотики можуть призначатися, якщо є підозра на стійкі бактерії або попереднє лікування не дало бажаних результатів. ^[9]“Oxford Academic «IDSA Clinical Practice Guideline for Acute Bacterial Rhinosinusitis in Children and Adults»“

За наявності алергії на пеніциліни або резистентності збудників застосовують альтернативні антибіотики. У складних випадках вибір препарату ґрунтується на результатах бактеріологічного дослідження з урахуванням чутливості мікроорганізмів.

Судинозвужувальні засоби можуть тимчасово полегшувати симптоми, зменшуючи набряк слизової оболонки носа. Назальні спреї діють швидше, але їх не рекомендують застосовувати довше, ніж 3 дні через ризик медикаментозної закладеності. Людям із серцево-судинними захворюваннями або підвищеним артеріальним тистом такі препарати слід використовувати з обережністю або уникати їх. ^[10]“NIH «Rhinitis Medicamentosa»“

Важливо! Перельоти під час гострого гаймориту можуть спричиняти виражений біль через перепади тиску, тому за можливості політ краще відкласти до одужання. ^[11]“Johns Hopkins Medicine «Health considerations during air travel»“

ХІРУРГІЧНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ГАЙМОРИТУ

Коли медикаментозне лікування неефективне, застосовують ендоскопічні втручання для відновлення природного дренажу. У певних випадках можлива балонна дилатація отворів пазух.

Ендоскопічні втручання. Функціональна ендоскопічна хірургія пазух (FESS) застосовується у випадках, коли медикаментозне лікування не дало результату. Під час операції лікар видаляє змінені тканини та розширює природні шляхи відтоку з пазух. Усі маніпуляції виконуються без зовнішніх розрізів – через ніздрі за допомогою ендоскопів і спеціального інструменту. ^[12]“NIH «Sinus Endoscopic Surgery»“

Щоб покращити вентиляцію та дренаж, одним із ключових етапів є розширення природного отвору гайморової пазухи. Видалення поліпів або збільшених носових раковин допомагає усунути механічні перешкоди для нормального відтоку слизу;

Балонна синусопластика. Балонна дилатація пазух є менш інвазивною альтернативою для окремих пацієнтів. Метод полягає в розширенні заблокованих отворів пазух за допомогою спеціального балона, принцип дії якого схожий на ангіопластику в кардіології. Такий підхід дозволяє зберегти тканини, зменшити крововтрату та скоротити період відновлення. Водночас балонна методика не підходить за наявності поліпів або виражених анатомічних змін;

Навігаційна хірургія. У випадку повторних операцій або поширеного процесу застосовується хірургія з навігацією. Системи на основі даних КТ дозволяють у режимі реального часу контролювати положення інструменту та підвищують точність втручання. Це особливо важливо, коли анатомічні орієнтири змінені внаслідок попередніх операцій або тривалого запалення. До того ж це допомагає уникнути ушкодження очей чи структур мозку. ^[13]“Johns Hopkins Medicine «Sinusitis»“

МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ ГАЙМОРИТУ

• Ускладнення з боку очниці Інфекція може поширюватися на тканини навколо ока, викликаючи набряк і почервоніння повік. У тяжчих випадках можливий біль в оці, обмеження рухів очного яблука та порушення зору, що потребує невідкладної медичної допомоги;
• Внутрішньочерепні ускладнення Рідкісні, але небезпечні стани, за яких інфекція поширюється всередину черепа. Це може супроводжуватися сильним головним болем, високою температурою, порушенням свідомості або неврологічними симптомами;
• Хронічне ураження кісткової тканини За тривалого запалення можливе ураження кісток обличчя з болем, набряком і тривалим перебігом. Такий випадок потребує комплексного лікування;
• Мукоцеле Кістоподібне утворення у придаткових пазухах носа, заповнене слизом. Поступово збільшується та може тиснути на навколишні структури. Лікується хірургічним відновленням відтоку.

ГАЙМОРИТ У ДІТЕЙ: НА ЩО ЗВЕРНУТИ УВАГУ БАТЬКАМ

Гайморит у дітей часто перебігає інакше, ніж у дорослих. Дитина не завжди може чітко описати біль або дискомфорт, тому захворювання може маскуватися під затяжний нежить чи часті застуди. Найпоширенішими проявами є тривала закладеність носа та виділення, які не минають протягом кількох днів. ^[13]“Johns Hopkins Medicine «Sinusitis»“

У маленьких дітей гайморит зазвичай проявляється непрямими ознаками:

• нежить, що триває понад 7-10 днів без помітного покращення;
• густі виділення з носа жовтого або зеленого кольору (інколи – прозорі);
• нічний кашель, пов’язаний зі стіканням слизу по задній стінці глотки;
• періодичний кашель удень;
• набряк навколо очей, особливо вранці;
• загальна млявість, зниження апетиту.

Симптоми у дітей старшого віку:

У старших дітей симптоми можуть бути ближчими до дорослих, але часто менш вираженими:

• затяжний нежить або симптоми застуди, що не зникають понад 7-10 днів;
• відчуття слизу в горлі через затікання з носа;
• головний біль;
• біль або тиск у ділянці обличчя;
• неприємний запах із рота;
• кашель;
• підвищена температура;
• біль у горлі;
• набряк навколо очей, більш помітний уранці.

Важливий момент: симптоми гаймориту у дітей можуть нагадувати інші захворювання, як-от аденоїдит, затяжний риніт або алергію. Саме тому самостійно встановлювати діагноз не слід. Лікування гаймориту у дітей має проводитися під контролем лікаря-отоларинголога (ЛОРа). За потреби до обстеження можуть залучатися педіатр або стоматолог (якщо є підозра на одонтогенну причину). Своєчасна консультація допомагає уникнути ускладнень і переходу захворювання в хронічну форму.

ПРОФІЛАКТИКА ГАЙМОРИТУ

• Регулярна гігієна рук. Миття рук із милом протягом щонайменше 20 с знижує ризик вірусних інфекцій, які часто запускають запалення пазух. Якщо немає доступу до води, використовуй антисептики на основі спирту;
• Контроль алергії. Алергічний риніт подовжує хронічне запалення слизової та підвищує ризик гаймориту. Важливо уникати тригерів, застосовувати призначені препарати, а в окремих випадках – розглядати алерген-специфічну імунотерапію. Регулярні сольові промивання допоможуть видаляти алергени й подразники;
• Своєчасне лікування нежитю. Затяжний риніт порушує відтік слизу з пазух. Раннє й правильне лікування запобігатиме переходу процесу в синусит;
• Регулярні стоматологічні огляди. Проблеми з верхніми зубами можуть бути джерелом гаймориту. Профілактичні огляди дозволяють виявити карієс або захворювання ясен до розвитку ускладнень. Лікування або видалення інфікованих зубів усуває потенційне джерело інфекції;
• Зволоження повітря. Оптимальна вологість у приміщенні 30-50 % підтримує нормальний стан слизової оболонки носа. Про це особливо важливо дбати в опалювальний сезон або в кондиціонованих приміщеннях. Надавай перевагу зволожувачам холодного пару;
• Відмова від куріння. Тютюновий дим подразнює слизову носа, згущує слиз і порушує роботу війок, які відповідають за його виведення. Після відмови від куріння здатність пазух до самоочищення поступово відновлюється – помітні покращення з’являються вже протягом перших тижнів.

КОЛИ ЧАС ЗВЕРНУТИСЯ ДО ЛІКАРЯ?

Якщо симптоми не минають або посилюються, це може бути сигналом, що тобі потрібна допомога лікаря:

• біль або тиск тривають понад 10 днів;
• висока температура;
• набряк обличчя або повік;
• різке погіршення після тимчасового покращення;
• повторювальні епізоди гаймориту;
• симптоми не минають понад 12 тивнів.

Q&A: ГАЙМОРИТ

Чим гайморит відрізняється від звичайної застуди?

Застуда зазвичай поступово слабшає та минає протягом 7-10 днів. Гайморит проявляється локальним болем у щоках або під очима, відчуттям тиску в обличчі, густими жовтими чи зеленими виділеннями та симптомами, які тривають довше, ніж за застуди, або посилюються після короткого покращення.

Чи можна вилікувати гайморит без антибіотиків?

Так, якщо гайморит має вірусну природу – достатньо симптоматичного лікування. Антибіотики застосовують лише за бактеріального гаймориту та за чіткими клінічними показаннями;

Чи правда, що гайморит завжди закінчується пункцією?

Ні. Пункція застосовується лише в окремих випадках. Для більшості пацієнтів ефективними стають консервативні методи лікування;

Чому важливо повідомити стоматолога про проблеми з пазухами?

Корені верхніх зубів розташовані дуже близько до гайморових пазух. Стоматологічні інфекції або процедури можуть впливати на їхній стан – іноді саме це стає джерелом гаймориту;

Чи допомагають інгаляції у разі гаймориту?

Інгаляції за гаймориту можуть зволожувати слизову та тимчасово полегшувати самопочуття, але не замінюють медикаментозного лікування і не усувають причину запалення;

Чим промивати ніс, якщо гайморит?

Для промивання використовують сольові розчини (ізотонічні або гіпертонічні) або спеціальні аптечні засоби. Це допомагає зменшити набряк слизової та покращити відтік слизу з пазух;

Чи можна гріти гайморит?

За гострого перебігу захворювання (особливо за наявності гнійного процесу) – ні. Прогрівання може посилити запалення та погіршити стан. Питання теплових процедур варто обговорювати з лікарем;

Гайморит у дітей: чи він відрізняється?

Так. Гайморит у дітей часто перебігає без вираженого болю, але з тривалою закладеністю носа та виділеннями. Лікування має проводитися під контролем лікаря з урахуванням віку дитини та анатомічних особливостей;

Чи може гайморит минути сам?

Іноді – так, якщо він вірусний і має легкий перебіг. Але якщо симптоми зберігаються понад 10 днів або спостерігається погіршення стану – варто звернутися до лікаря;

Чи заразний гайморит?

Суто гайморит – ні, але вірусна інфекція, яка його спровокувала, може передаватися іншим;

Чи небезпечний гайморит, якщо його не лікувати?

Так. Без лікування запалення може перейти в хронічну форму або дати ускладнення, зокрема, на очі;

Чи можна займатися спортом, якщо хворієш на гайморит?

Краще утриматися, особливо якщо перебіг хвороби у гострій фазі з яскраво вираженими симптомами. До того ж фізичні навантаження можуть посилювати тиск у пазухах.