Календар щеплень для дітей та дорослих

Завдяки щепленню ми живемо у світі, де більше не боїмося віспи, рідше стикаємося з тяжким перебігом інфекцій у дітей та можемо спокійно планувати подорожі, роботу та сім’ю. Календар щеплень – це не просто перелік дат. Це адаптований до українських реалій графік вакцинацій, які допомагають сформувати стійкий імунітет у дітей та дорослих, зменшити ризик ускладнень і зберегти колективний захист під час епідемій.

Попри це, в українському суспільстві досі існують сумніви. Чи потрібні щеплення насправді? Чи не зашкодять вони дитині? Чи не забагато вакцин у перші місяці життя? Такі запитання народжуються не з недовіри до науки, а з природного страху за власну дитину й бажання уникнути ризиків. Але саме вакцинація є способом ці ризики зменшити – не збільшити. Сучасні вакцини містять мінімальні дози антигенів, проходять міжнародний контроль якості, а їхня користь доведена десятиліттями клінічних досліджень і реальними результатами: менше важких інфекцій, менше ускладнень, менше втрат.

ЩЕПЛЕННЯ ТА КОРОТКИЙ ЕКСКУРС У СВІТ ВАКЦИН

Ще 100-200 років тому батьки жили з думкою, яка сьогодні здається немислимою: чи доживе дитина до п’яти років. Інфекції, від яких ми сьогодні вакцинуємося, тоді ставали причиною масових епідемій, каліцтва та смертей. Світ до вакцин – це постійна наявність інфекцій, багато з яких сьогодні нами забуті або здаються екзотичними. Але ми зараз не бачимо дифтерії, поліо чи віспи не тому, що вони кудись зникли, а тому, що нас від них уже давно захищає вакцинація та ревакцинація.

ВІСПА – ХВОРОБА, ЩО НИЩИЛА ЦІЛІ НАРОДИ

Віспа була однією з найстрашніших інфекцій в історії людства. Смертність під час епідемій серед дорослих сягала 30 % (тобто з кожних 100 людей, які захворіли, 30 помирали), а серед дітей – ще вища. Ті, хто виживав, часто залишалися сліпими або з тяжкими рубцями на шкірі. Сім’ї втрачали по двоє-троє дітей – і це вважалося звичайним горем.

Одним із найвідоміших прикладів масштабної трагедії є епідемія віспи в Бостоні 1721 року. Тоді місто з населенням близько 11 тис. людей охопила хвиля заражень: хворобу підхопили понад 6 тис. мешканців, серед яких летальність сягнула показника майже у 15 %. Вулиці стояли порожні, будинки були позначені чорними стрічками, а родини ізолювалися в надії хоч когось урятувати.

Едвард Дженнер, англійський лікар, який створив першу вакцину, народився й працював у графстві Глостершир. Він звернув увагу на дивну закономірність: доярки, які перехворіли на коров’ячу віспу (легке захворювання), не підхопили смертельну людську віспу. Дженнер почав збирати свідчення, аналізувати випадки й замислився: чи можна використати легку форму вірусу, щоб захистити людей від тяжкої.

У 1796 році він здійснив свій знаменитий експеримент: взяв матеріал з ураження на руці доярки й ввів його 8-річному хлопчику Джеймсу Фіппсу. Дитина легко перехворіла, а згодом – після контакту з вірусом справжньої віспи – не захворіла. Це стало першим доказом того, що можна створити штучний імунітет, не ризикуючи життям людини.

Саме з цього моменту почалася історія вакцинації – людство вперше отримало шанс перехитрити смертельні хвороби.

ПОЛІОМІЄЛІТ – ВІРУС, ЯКИЙ ЗА ОДНУ НІЧ ПАРАЛІЗОВУВАВ ДИТИНУ

До появи вакцини від поліомієліту (1950-ті роки) щоліта серед батьків Європи та США селився страх. Вірус поліомієліту вражав нервову систему й міг за кілька годин призвести до паралічу рук, ніг або дихальних м’язів.

У розпал епідемій лікарні створювали спеціальні відділення з «залізними легенями» – апаратами штучної вентиляції, куди клали дітей і молодь з паралічем дихальних м’язів. Ось одне зі свідчень тих подій: «Whole wards were given over to these enormous contraptions and the patients within them, with health care workers to feed them, wash their hair». («Цілі лікарняні відділення віддавали під ці величезні апарати та пацієнтів усередині них. Медичний персонал мав годувати їх, мити їм волосся, доглядати за кожною дрібницею»). ^[1]“PBS «What polio in post-WWII America can teach us about living»“

КІР – ІНФЕКЦІЯ, ЯКА ПОВЕРТАЄТЬСЯ, КОЛИ ПАДАЄ ПОКАЗНИК ОХОПЛЕННЯ ВАКЦИНАЦІЄЮ

Смертність від кору до появи вакцини залишалась завжди значною: ця інфекція щороку забирала близько 2,5 млн життів у світі.

Кір – це не звичайна дитяча хвороба, а вірус, який може спричинити тяжкі ускладнення: пневмонію, сліпоту, енцефаліт, а інколи – смерть. Україна вже переконалася, наскільки швидко кір повертається, коли колективний імунітет слабшає. Під час спалаху 2017-2019 років в Україні було зареєстровано понад 115 000 випадків кору, 41 людина померла. Ці дані наведено у статті з промовистою назвою: «Кір: нова небезпека для дітей України! Необхідність ефективної та своєчасної вакцинальної кампанії проти підступної хвороби, що приходить здалеку» (база Національного інституту здоров’я США, PMC).

Коли охоплення вакцинацією падає нижче 95 %, вірус кору миттєво знаходить дірки у колективному імунітеті та поширюється миттєво. Спалах 2017-2019 рр. – це прямий наслідок того, що в окремих регіонах рівень щеплень впав до 60-70 %. ^[2]“NIH «Measles: a new danger for Ukraine’s children! The need for an effective and timely vaccination prevention campaign for an insidious disease that comes from afar»“

ДИФТЕРІЯ ТА ПРАВЕЦЬ – ІНФЕКЦІЇ, ЯКІ ДУШАТЬ ТА ЗУПИНЯЮТЬ ДИХАННЯ

Дифтерія утворює токсичну плівку в горлі, яка перекриває дихальні шляхи. Правець викликає судоми, спазми та зупинку дихання. Рівень смертності колись був настільки високим, що люди боялися навіть дрібних ран або подряпин. Сьогодні ці інфекції майже невидимі – завдяки ревакцинації.

Але варто показнику вакцинації впасти, хвороби одразу повертаються. Яскравий приклад – Ємен, де через війну та низьке охоплення щепленнями у 2017-2019 рр. країна пережила масштабний спалах дифтерії: понад 4000 випадків і більше як 200 смертей, за даними ВООЗ. Більшість жертв – діти. Що демонструє факт: дифтерія нікуди не зникла – її стримує вакцинація.

КАШЛЮК – ВИСНАЖЛИВИЙ, ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНИЙ ДЛЯ НЕМОВЛЯТ

Захворівши, немовля може задихнутися під час нападів кашлю. У дітей до року дихальні шляхи дуже вузькі, і кашлюк розвивається значно швидше, ніж у дорослих: напади доходять до десятків разів на добу, дитина не може нормально їсти, спати. В минулому кашлюк був однією з головних причин дитячої смертності першого року життя.

Кашлюк особливо небезпечний там, де дитина не може швидко отримати медичну допомогу. Це не лише проблема віддалених куточків світу – такі ситуації трапляються й у регіонах, де лікарні розташовані далеко, дороги складні або швидка довго їде. У немовляти важкий напад кашлю може настати раптово, а вакцинація хоч і не гарантує повний імунітет, але значно знижує ймовірність тяжкого перебігу та небезпечних ускладнень, коли навіть сильні напади стають значно рідшими й контрольованішими.

Немовля не може самостійно вирішити, як себе захистити – це завдання дорослих. Вчасне щеплення створює для дитини додатковий рівень безпеки у перший, найвразливіший рік життя.

ГЕПАТИТ В – ХВОРОБА, ЩО РОКАМИ РУЙНУЄ ПЕЧІНКУ

До введення вакцинації новонароджених велика частина заражень відбувалася ще під час пологів або одразу після. Частина дітей ставала носіями хронічної інфекції на все життя, що збільшувало ризик цирозу та раку печінки.

Відкриття було зроблене у 1960-х роках американським лікарем Барухом Блумбергом. Він досліджував різні види жовтяниці й випадково знайшов у крові пацієнтів незвичний антиген, який спочатку назвали Australian antigen, бо вперше його виявили у пацієнта з Австралії. Згодом стало зрозуміло, що це вірус гепатиту В, який безсимптомно може жити в організмі десятиліттями, а передаватися – особливо від матері до дитини – за лічені хвилини.

У 1976 році Блумберг отримав Нобелівську премію з медицини за відкриття вірусу гепатиту В та розробки першої у світі вакцини проти нього. Історики медицини називають це однією з найважливіших перемог XX ст.: вакцинація новонароджених дозволила різко зменшити кількість хронічних носіїв вірусу, а отже – майбутніх випадків цирозу та раку печінки.

Сьогодні ця вакцина входить до національного календаря щеплень у перші години життя дитини – і саме завдяки цьому кількість тяжких наслідків гепатиту В серед дітей у країнах з високим рівнем охоплення впала у десятки разів.

ВАКЦИНА: ЩО ЦЕ ТА ЯК ПРАЦЮЄ

Вакцина – це спосіб навчити наш організм розпізнавати небезпечний мікроорганізм ще до того, як він завдасть шкоди. В основі вакцини – антиген, тобто безпечна частинка вірусу або бактерії (або їх ослаблена, інактивована чи синтетична версія). Цей антиген не здатен спричинити хворобу, але дає імунній системі зразок, за яким вона вчиться створювати захист.

Після введення вакцини організм формує імунітет – здатність швидко й ефективно нейтралізувати справжню інфекцію. Це як тренування на тренажері: замість зустрічі з повноцінним ворогом ми показуємо організму його профіль і даємо змогу безпечно відпрацювати реакцію.

ЩО ВХОДИТЬ ДО СКЛАДУ ВАКЦИНИ?

Сучасні вакцини мають чітко визначений склад і проходять багаторівневий контроль якості. Зазвичай вони містять:

• Антиген – основний компонент, який формує імунітет.
• Ад’ювант (у деяких вакцинах) – речовина, що підсилює імунну відповідь.
• Стабілізатори та буфери – допомагають вакцині зберігати активність.
• Зберігачі (не у всіх) – перешкоджають контамінації (від лат. contaminatio – схрещування, змішування).

Ці речовини містяться у мізерних дозах, значно нижчих за будь-які токсичні концентрації. Більшість із них – ті самі, що є у харчових продуктах або лікарських засобах.

ЯК ВАКЦИНИ ОТРИМУЮТЬ СЕРТИФІКАТ БЕЗПЕКИ?

Щоби вакцина потрапила у календар щеплень, вона проходить довгий шлях перевірок:

1. Лабораторні дослідження. Перевіряється безпечність кожного компонента та здатність формувати імунітет.
2. Дослідження на тваринах. Оцінюють реакції організму та оптимальну дозу.
3. Клінічні випробування на людях (I-III фази). Вивчають: безпечність, ефективність, можливі реакції, оптимальний графік введення.
4. Сертифікація міжнародними регуляторами: EMA, FDA, ВООЗ, Державний експертний центр МОЗ України. ^[3]“Державний Експертний Центр МОЗ України «НАСТАНОВА. СТ-Н МОЗУ 42–6.2:2021. ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ ДОКЛІНІЧНА ОЦІНКА ВАКЦИН»“ Лише після цього вакцину допускають до використання.
5. Постмаркетинговий нагляд. Навіть коли вакцина вже застосовується, її продовжують досліджувати й аналізувати всі зареєстровані реакції – це світовий стандарт безпеки.

ОБОВ’ЯЗКОВІ ТА РЕКОМЕНДОВАНІ ВАКЦИНИ ДЛЯ ДІТЕЙ

Дитячий календар щеплень включає вакцини, які захищають від найбільш небезпечних інфекцій: дифтерії, правця, кашлюка, поліомієліту, кору, паротиту, краснухи, гепатиту В та Hib-інфекції. Це ті хвороби, що ще кілька поколінь тому забирали життя дітей або залишали після себе тяжкі наслідки. Саме вакцинація змінила перебіг історії: поліомієліт майже зник, кір трапляється рідше, а дифтерія перестала бути дитячим «страхом з минулого».

Окрім обов’язкових, існують і рекомендовані щеплення – проти ротавірусу, менінгококу, вітряної віспи та пневмококу. Вони не входять до обов’язкового переліку, але значно зменшують ризик важкого перебігу хвороби, госпіталізації та ускладнень. Саме тому педіатри радять розглядати їх як частину комплексного захисту, особливо якщо дитина відвідує колективи або має часті інфекції.

ВАКЦИНАЦІЯ ДОРОСЛИХ: РЕВАКЦИНАЦІЯ ТА CATCH-UP СХЕМИ

Календар щеплень стосується не лише дітей. Дорослий організм також потребує оновлення імунітету, адже з віком його захисна відповідь слабшає. Саме тому ревакцинація проти дифтерії та правця рекомендована кожні 10 років – це простий крок, який зберігає твій захист проти інфекцій, що можуть проявитися раптово.

Для тих, хто з різних причин пропустив щеплення у дитинстві, існує catch-up схема – адаптований графік, який дозволяє надолужити пропущені дози без шкоди для здоров’я. Педіатр або сімейний лікар підбирає оптимальний варіант залежно від віку, анамнезу та індивідуальних потреб.

Дорослим у групах ризику або мандрівникам варто розглянути додаткові вакцини: проти грипу, пневмокока, гепатиту А, менінгокока чи вірусу папіломи людини. У періоди підвищеної захворюваності лікар може рекомендувати також бустерні дози певних вакцин, щоб підтримати належний рівень імунітету.

ПРОТИПОКАЗАННЯ ТА МОЖЛИВІ РЕАКЦІЇ ПІСЛЯ ЩЕПЛЕННЯ

Абсолютних протипоказань до вакцинації дуже мало – це важкі алергічні реакції на попередню дозу або окремі медичні стани, про які лікар знає заздалегідь. Більшість тимчасових обмежень (наприклад, висока температура чи загострення хронічної хвороби) лише відкладають вакцинацію до повного одужання.

Легкі реакції – підвищення температури, почервоніння, чутливість у місці ін’єкції, сонливість – це нормальна відповідь організму. Так тіло формує імунітет, знайомлячись з антигеном. Твій педіатр або сімейний лікар пояснить, які симптоми є типовими, а коли потрібно звернутися по консультацію.

ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ВАКЦИНАЦІЇ? ЩО РОБИТИ ПІСЛЯ?

Підготовка до вакцинації не потребує складних процедур. Достатньо, щоб дитина або дорослий були у задовільному стані, добре пили воду та мали легкий прийом їжі. Важливо чесно повідомити лікаря про всі хронічні захворювання, алергії чи попередні реакції на щеплення.

Часто батьки хвилюються, чи потрібні аналізи перед щепленням. За рекомендаціями ВООЗ та МОЗ, рутинний скринінг крові чи сечі перед вакцинацією не є обов’язковим – достатньо огляду лікаря та оцінки загального стану дитини.

Водночас, якщо батьки хочуть отримати додаткову впевненість або через індивідуальні особливості здоров’я, лікар може призначити базовий скринінг (наприклад, загальний аналіз крові чи сечі). Такі дослідження допомагають педіатру краще розуміти поточний стан організму, але не заміняють суто огляд і не є стандартною умовою для вакцинації.

Після щеплення варто уникати інтенсивних фізичних навантажень протягом доби, пити достатньо води та спостерігати за можливими реакціями. Більшість із них минають самостійно протягом 1-2 днів.

ДЕ ПЕРЕВІРИТИ СТАТУС ЩЕПЛЕНЬ ТА ЯК ПЛАНУВАТИ ГРАФІК

Інформація про всі проведені вакцинації зберігається в електронній системі охорони здоров’я та в декларації з сімейним лікарем або педіатром. Там можна отримати офіційний сертифікат про щеплення, переглянути минулі записи та уточнити рекомендовані дати наступних доз.

Планувати оновлений графік легко: педіатр нагадає про час ревакцинації дитини, а доросла людина може самостійно перевірити дані в Електронному кабінеті пацієнта або у мобільному застосунку. Якщо якісь щеплення пропущені, звернися до лікаря і він допоможе адаптувати графік відповідно до віку та сучасних рекомендацій.

З 2026 РОКУ: БЕЗКОШТОВНА ОБОВ’ЯЗКОВА ВАКЦИНАЦІЯ ВІД ВІРУСУ ПАПІЛОМИ ЛЮДИНИ (ВПЛ)

З 1 січня 2026 року в Україні в оновлений Національний календар профілактичних щеплень буде впроваджено обов’язкову та безкоштовну вакцинацію проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) для дівчат віком 12-13 років. Це важливий крок у профілактиці онкологічних захворювань, зокрема раку шийки матки, адже саме ВПЛ є головною причиною більшості таких випадків. Вакцинація буде доступна через систему охорони здоров’я, а держава вже закупила сучасну 9-валентну вакцину, що захищає від найбільш розповсюджених і високоонкогенних типів вірусу.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ЩЕПЛЕНЬ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ДОРОСЛОГО ВІКУ

(за Календарем профілактичних щеплень МОЗ України) ^[4]“Національний портал з імунізації «Календар щеплень для дітей та дорослих»“

ПЕРШИЙ РІК ЖИТТЯ

1 ДОБА ЖИТТЯ

Новонародженим роблять перше щеплення проти гепатиту В у перші 12 год після народження. Це захищає дитину від можливого інфікування під час або одразу після пологів. Для дітей з мамою HBsAg «+» додається специфічний імуноглобулін.

3-5 ДОБА ЖИТТЯ

Проводять вакцинацію проти туберкульозу (БЦЖ). Це щеплення роблять окремо від інших (не в один день) за умови відсутності протипоказань. ^[5]“Центр громадського здоров’я МОЗ України «Вакцинація БЦЖ: чому це так важливо»“ Для новонароджених з низькою масою тіла щеплення БЦЖ відкладають до моменту, коли дитина набере щонайменше 2 кг.

ПЕРШІ 18 МІСЯЦІВ ЖИТТЯ – ОСНОВА ІМУНІТЕТУ

2 місяці. Це період, коли малюк починає формувати базовий захист проти найнебезпечніших інфекцій. У цей вік дитина отримує основні ПЕРШІ дози:

• Дифтерія, правець, кашлюк
• Поліомієліт
• Hib-інфекція

А також вакцинація проти гепатиту В (2-га доза), якщо використовується схема 0-2-6*

4 місяці. Повторюються ті ж щеплення – ДРУГІ дози комплексної вакцини:

• Дифтерія, правець, кашлюк
• Поліомієліт
• Hib-інфекція

6 місяців. Дитина отримує ТРЕТІ дози основних вакцин:

• Дифтерія, правець, кашлюк
• Поліомієліт

А також вакцинація проти гепатиту В (3-тя доза), за схемою 0-2-6.

РЕВАКЦИНАЦІЯ У ДИТЯЧОМУ ТА ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ

12 місяців. Час для першої дози КПК:

• Кір
• Епідемічний паротит
• Краснуха

У цьому віці також проводять вакцинацію Hib-інфекції (3-тя доза).

18 місяців. Дуже важливий етап:

• 4-та доза дифтерії, правця, кашлюка
• 4-та доза поліомієліту

Це зміцнює захист перед тим, як дитина почне активно контактувати з іншими дітьми в садочку.

ВІК 2-18 РОКІВ

6 років. Відбувається ключова ревакцинація:

• КПК – 2-га доза (повний захист від кору, паротиту, краснухи)
• Дифтерія, правець – 1-ша ревакцинація
• Поліомієліт – 1-ша ревакцинація

14 років. Підлітки отримують оновлення проти інфекцій, які можуть проявитися у дорослому віці:

• Поліомієліт – 2-га ревакцинація
• Дифтерія, правець – 2-га ревакцинація

16 років. Проводять ще одну ревакцинацію КПК у регіонах підвищеного ризику або за епідемічними показаннями (залежно від рекомендацій МОЗ і рівня колективного імунітету).

ВАКЦИНАЦІЯ ДОРОСЛИХ ТА РОЗШИФРОВКА СХЕМ

Після 18 років вакцинація не закінчується.

1. 1. Дифтерія + правець. Кожному дорослому потрібна ревакцинація кожні 10 років – це мінімальний стандарт безпеки.
   2. Catch-up вакцинація. Якщо щось було пропущено в дитинстві – лікар складає адаптований графік для надолуження.
   3. Додаткові щеплення за показаннями:

• Грип (щороку)
• Пневмокок
• Менінгокок
• Гепатит А
• ВПЛ (вакцинація до 45 років – рекомендована)
• Бустери перед подорожами у регіони з ризиками (жовта лихоманка, сказ тощо)

*ЩО ОЗНАЧАЮТЬ РІЗНІ СХЕМИ ВАКЦИНАЦІЇ (0-2-6, 2-4-6)?

Запис «0-2-6» чи «2-4-6» – це не назва вакцини, а спосіб позначити, коли саме вводяться дози. Використовують різні графіки, тому що існують монокомпонентні вакцини та комбіновані, які містять кілька антигенів одразу. Це нормальна й повністю доказова практика. Незалежно від схеми, кінцева мета одна: дитина має отримати повний курс та сформувати стійкий імунітет.

Конкретний графік обирає педіатр, адже він враховує:

• який препарат доступний у конкретному закладі;
• попередні щеплення;
• індивідуальні особливості дитини;
• рекомендації МОЗ та ВООЗ.

Батькам достатньо орієнтуватися у вікових етапах вакцинації та узгоджувати графік з лікарем – різні схеми не означають, що якість або ефективність різні, це просто варіанти того ж самого захисту.

FAQ: ВАКЦИНАЦІЯ

ПИТАННЯ ПРО ГРАФІК ТА СТАН ЗДОРОВ’Я

Чи можна робити кілька вакцин в один день?

Так. Імунна система реагує на тисячі антигенів щодня, тому введення кількох вакцин одночасно є безпечним та рекомендованим.

Що робити, якщо дитина пропустила щеплення?

Потрібно звернутися до педіатра для формування catch-up графіка. Надолужити можна майже всі вакцини.

Чи можна вакцинуватися під час застуди?

Легка застуда або нежить не є протипоказанням. Лікар оцінить стан і підкаже, чи можна робити щеплення цього дня.

Чи варто вакцинувати дитину проти грипу?

Так, вакцинація проти грипу рекомендована дітям від 6 місяців. Грип – це не звичайна застуда, а вірус, який може спричинити високу температуру, судоми, зневоднення, отит, пневмонію та госпіталізацію. Вакцина щороку адаптована під актуальні штами й суттєво зменшує ризик тяжкого перебігу й ускладнень. Особливо доречно вакцинувати дітей, які часто хворіють, відвідують садочок або школу. Найкращий час – осінь, але щепитися можна протягом усього сезону циркуляції вірусу. ^[6]“МОЗ України «Вакцинація дітей проти грипу: що варто знати?»“

Як вакцинувати дитину, яка часто хворіє?

Дітям, які часто хворіють, вакцинація дуже потрібна, бо їхня імунна система частіше стикається з вірусами. Вакцина не навантажує організм, а навпаки дає йому чітку інструкцію, як реагувати на конкретні інфекції. Якщо є висока температура, гостра інфекція або загострення хронічного стану – лікар може перенести вакцинацію на кілька днів, доки

дитина не почуватиметься краще. Педіатр підбере оптимальний час і графік, можливо, запропонує провести щеплення в період ремісії, коли симптоми вщухають.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ДИТИНА З АЛЕРГІЄЮ МОЖЕ БУТИ ВАКЦИНОВАНА?

У більшості випадків алергія не є перешкодою для вакцинації. Діти з атопічним дерматитом, харчовою алергією, алергічним ринітом чи астмою можуть отримувати щеплення за графіком – і це навіть бажано, адже перебіг інфекцій у таких дітей часто важчий.

Що важливо знати батькам?

По-перше, будь-яка історія з алергією вимагає обережності. Перед щепленням лікар оцінює стан шкіри, дихання, симптоми. Якщо виникають сумніви – педіатр може порадити антигістамінні або взяти щеплення під контроль алерголога.

По-друге,

• Алергія на продукти, пилок, тварин чи пил не має стосунку до вакцин.
• Атопічний дерматит у загостренні потребує тимчасового обмеження. Дитину вакцинують, коли шкіра заспокоюється.
• Астма у стані контролю – протипоказання не має.
• Легка реакція на попередні щеплення (температура, почервоніння, свербіж) – це не алергія й не привід боятися наступних доз.

ЧИ МОЖЕ БУТИ СИЛЬНА АЛЕРГІЧНА РЕАКЦІЯ НА ВАКЦИНУ?

Вкрай рідко. Це настільки рідкісні випадки, що в більшості країн їх рахують буквально одиницями на мільйони доз. ^[7]“CDC «Preventing and Managing Adverse Reactions»“

Всі щеплення роблять у медзакладах, де медперсонал спостерігає за дитиною протягом 15-30 хв – цього достатньо, щоб переконатися, що все гаразд.

Сильні алергічні реакції зазвичай пов’язані не з вакциною в цілому, а з окремими специфічними компонентами (наприклад, желатином чи дріжджовими білками). Якщо в дитини є підтверджена тяжка алергія на певну речовину, лікар підбирає альтернативний тип вакцини або інший графік. Для більшості дітей – навіть тих, що мають харчові чи сезонні алергії – вакцинація абсолютно безпечна.

БАТЬКІВ НЕ МОЖНА ЗМУСИТИ ВАКЦИНУВАТИ ДИТИНУ – АЛЕ Є ТЕ, ЩО СПРАВДІ ВАЖЛИВЕ

Жодна медична процедура не може бути примусовою. Батьки мають право приймати рішення щодо здоров’я своєї дитини, і ніхто не може їх змусити робити щеплення.

Так, існують державні правила, вимоги освітніх установ і загальні рекомендації соціуму – але все це вторинне. Найкраще мірило для кожної сім’ї – здоровий глузд і відповідальне ставлення до майбутнього дитини. Дбати про дитину означає не стільки виконувати правила, скільки приймати рішення, які дадуть їй більше шансів бути здоровою, захищеною й вільною у своєму житті. Вакцинація – один із таких інструментів: вона не гарантує абсолютного захисту, але суттєво знижує ризики важких ускладнень і небезпечних хвороб.

Ніхто не знає дитину краще за її батьків. Тому рішення про щеплення – це не примус, а усвідомлений вибір на користь її майбутнього.