Що таке поліпи та які органи вони вражають

Слово «поліп» часто звучить лячно, хоча в більшості випадків йдеться про доброякісне новоутворення, яке виникає на слизовій оболонці одного з органів. Поліп може роками не давати симптомів і виявитися випадково під час УЗД або ендоскопії. Деякі з таких новоутворень потребують спостереження, інші – своєчасного видалення задля уникнення ускладнень у майбутньому. У цій статті розберемося, чому та де може з’явитися поліп, як виглядає та що з ним робити.

ЩО ТАКЕ ПОЛІП І ЧОМУ ВІН ВИНИКАЄ?

Поліп – це локальне розростання тканини слизової оболонки, яке виступає над її поверхнею, утворюючи м’який наріст, що нагадує гриб на ніжці або широкій основі. Найчастіше поліпи мають доброякісний характер, але потребують контролю, оскільки в окремих випадках структура клітин може змінюватися.

ЩО ЗДЕБІЛЬШОГО ВПЛИВАЄ НА ПОЯВУ ПОЛІПІВ?

• хронічні запальні процеси;
• гормональні порушення;
• тривале подразнення слизової;
• спадкова схильність;
• вікові зміни.

Поліпи можуть бути поодинокими новоутвореннями або формуватися у групи.

ЯК ВИГЛЯДАЄ ПОЛІП?

Зовні поліп може мати вигляд невеликого округлого або подовженого утворення, що кріпиться до слизової на ніжці або широкій основі. Колір поліпа найчастіше наближений до кольору слизової оболонки, однак може варіюватися від блідо-рожевого до червоного, залежно від кровопостачання, локалізації та наявності запалення. ^[1]“Better Health Channel Department of Health, State Government of Victoria, Australia «Polyps»“

ЯК ВИГЛЯДАЄ ПОЛІП НА УЗД?

На УЗД поліп виглядає як щільне утворення з чіткими контурами, що не зміщується під час зміни положення тіла. УЗД часто є першим методом виявлення поліпів, після чого лікар визначає подальшу тактику обстеження.

ПОЛІП ЧИ КІСТА: В ЧОМУ РІЗНИЦЯ

Поліп і кіста – це два різні типи аномальних утворень, що можуть з’являтися в різних частинах тіла. Поліп – це розростання тканини, що виступає (наростає) на поверхні слизової оболонки, тоді як кіста – це замкнутий мішок, заповнений рідиною, повітрям або іншою речовиною. ^[2]“Harvard Health Publishing «Cysts (overview)»“

Ці утворення іноді плутають, оскільки обидва можуть бути безсимптомними або спричиняти локальні прояви. Однак вони відрізняються за будовою, походженням і підходами до діагностики та лікування.

НОСОВІ ПОЛІПИ

Носові поліпи – це доброякісні новоутворення на слизовій оболонці носових ходів або навколоносових пазух. Найчастіше вони виникають на тлі хронічного запалення, алергічного риніту чи синуситу. ^[3]“Medline Plus «Nasal polyps»“ Такі поліпи можуть спричиняти постійну закладеність носа, зниження або втрату нюху, відчуття тиску в ділянці обличчя та часті рецидиви синуситу.

Через значне розростання поліпи в носі можуть частково або повністю перекривати носовий хід, ускладнюючи дихання. У таких випадках можливі порушення сну, зокрема епізоди обструктивного апное. ^[4]“Johns Hopkins Medicine «Sleep Apnea»“ Часто близькі помічають ці прояви раніше, ніж сама людина.

Діагностика проводиться під час огляду лором, за допомогою ендоскопії, за потреби – методів візуалізації, як-от комп’ютерної томографії або УЗД.

ЛІКУВАННЯ ПОЛІПІВ В НОСІ

1. Медикаментозне лікування допомагає зменшити симптоми, але рідко призводить до повного зникнення носових поліпів.

   Найчастіше застосовують:

   • назальні стероїдні спреї, які можуть зменшувати розміри поліпів, полегшувати дихання та позбутися нежитю. Водночас, після припинення лікування, симптоми можуть повернутися;
   • кортикостероїди у таблетках або рідкій формі (у деяких випадках) – їх ефект зазвичай зберігається протягом кількох місяців;
   • антигістамінні препарати (у разі алергії), які знижують ризик росту поліпів;
   • антибіотики (у разі бактеріальної інфекції навколоносових пазух), але вони не впливають безпосередньо на поліп.
2. Якщо медикаментозна терапія не дає результату або поліп завеликий, може бути рекомендоване ендоскопічне хірургічне видалення. Під час такої операції лікар видаляє поліп через носовий хід за допомогою спеціального медичного інструменту. У більшості випадків пацієнт може повернутися додому того ж дня. ^[5]“Jhons Hopkins Medicine «Nasal Endoscopy»“

ПРОГНОЗ І МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ ЗА НАЯВНОСТІ ПОЛІПА В НОСІ

Після хірургічного лікування дихати через ніс зазвичай стає легше. Втрата нюху (аносмія) або смаку не завжди повністю відновлюється навіть після лікування. До можливих ускладнень належать кровотеча, інфекція та рецидив поліпа (з часом він може з’явитися знову). ^[6]“МОЗ України «Настанова 00861. Поліпи носа»“

ПОЛІПИ В НОСІ: ПРОФІЛАКТИКА

Повністю запобігти появі назального поліпа неможливо. Своєчасне лікування ЛОР-захворювань (використання назальних спреїв тощо), контроль алергії (прийом антигістамінних препаратів, алерген-специфічна терапія), регулярне промивання носа сольовими розчинами, уникнення подразників (наприклад, диму, пилу, сухості повітря) можуть знизити ризик появи та росту поліпів в носі. У певних випадках зменшити частоту рецидивів допомагають сучасні методи лікування, зокрема ін’єкційна терапія з використанням анти-IgE антитіл.

ПОЛІП НА ШКІРІ ТА СЛИЗОВИХ ОБОЛОНОК

Поліп на шкірі та слизових оболонок – це доброякісне новоутворення, яке може з’являтися на тлі хронічного подразнення або мікротравм. Він може виникати на шкірі (зокрема, на шиї), у ротовій порожнині, на слизовій губ, язика, щік, а також у ділянці зовнішніх статевих органів (пахв, паху). Найчастіше такі поліпи не спричиняють болю, але можуть викликати дискомфорт, травмуватися або змінювати зовнішній вигляд. Діагностика зазвичай проводиться під час огляду на прийомі у лікаря. За потреби рекомендується видалення з подальшим гістологічним дослідженням для уточнення природи утворення. ^[7]“MSD Manual «Mouth Growths»“

ПОЛІП НА СТАТЕВИХ ГУБАХ

Поліп на статевих губах – це доброякісне розростання слизової оболонки або шкіри у ділянці зовнішніх жіночих статевих органів. Він може виникати внаслідок хронічного подразнення, мікротравм, запальних процесів, гормональних змін або вікових особливостей тканин. У більшості випадків таке утворення не має онкологічного характеру, але потребує уваги та оцінки спеціаліста.

Найчастіше поліп на статевих губах виявляють, коли жінка звертається до гінеколога зі скаргою на відчуття дискомфорту або помічає зміни в ділянці зовнішніх статевих органів.

Залежно від розміру та локалізації, поліп може супроводжуватися:

• відчуттям стороннього тіла;
• натиранням під час ходьби;
• дискомфортом під час статевого акту;
• періодичним подразненням;
• рідко – кровоточивістю у разі травмування.

Діагностика зазвичай проводиться під час гінекологічного огляду та не викликає труднощів. Для уточнення природи утворення та виключення інших захворювань лікар може рекомендувати видалення поліпа з подальшим гістологічним дослідженням. Таке втручання, зазвичай, є малотравматичним, виконується амбулаторно та дозволяє остаточно визначити подальшу тактику спостереження.

ПОЛІП У ШЛУНКУ

Поліп у шлунку найчастіше формується на слизовій оболонці на тлі хронічного запального процесу. У понад 85 % випадків це доброякісне новоутворення, яке не спричиняє симптомів і виявляється випадково під час ендоскопії. Водночас деякі типи поліпів можуть бути пов’язані з підвищеним ризиком розвитку онкологічних захворювань шлунка. ^[8]“NIH «Gastric Polyps: A Review of Clinical, Endoscopic, and Histopathologic Features»“

Найчастіше виявляють епітеліальні поліпи, серед яких розрізняють декілька типів:

• Аденоматозні поліпи становлять близько 6-10 % випадків. Коли такі утворення мають великі розміри, вони асоціюються з підвищеним ризиком злоякісного переродження та потребують уважного спостереження або видалення.
• Поліпи фундальних залоз є найпоширенішими, зазвичай мають доброякісний перебіг і дуже рідко перероджуються. Часто пов’язані з тривалим застосуванням препаратів, які знижують кислотність шлунка.
• Гіперпластичні поліпи зазвичай не є злоякісними і можуть виникати на тлі хронічного гастриту. Деякі дослідження вказують на те, що у людей з таким типом поліпів існує підвищений ризик раку шлунка.

Фактори ризику: ^[9]“NIH «Novel classification of gastric polyps: The good, the bad and the ugly»“

• хронічний гастрит, зокрема пов’язаний з інфекцією Helicobacter pylori;
• атрофічні та автоімунні запальні процеси;
• тривале застосування інгібіторів протонної помпи;
• вік – старше 45 років;
• куріння.

Більшість поліпів шлунка не мають симптомів, особливо якщо вони невеликі. Водночас утворення розміром 1 см і більше можуть спричиняти:

• біль у верхній частині живота;
• анемію;
• нудоту, блювання, здуття;
• небажану втрату ваги;
• рідше – кров’янисті випорожнення.

Не всі поліпи шлунка потребують лікування. Тактика залежить від типу, розміру та потенційного ризику злоякісної трансформації. За наявності показань проводиться ендоскопічне видалення поліпа (поліпектомія), яке може бути виконане під час діагностичної ендоскопії. Після видалення поліп обов’язково відправляють на гістологічне дослідження.

ПОЛІП У КИШКІВНИКУ

Поліп, що є у кишківнику, може тривалий час не проявлятися клінічно або супроводжуватися порушенням випорожнення та періодичною кровотечею. Найчастіше він виявляється під час ендоскопії, яка дозволяє не лише діагностувати, а й одразу провести видалення утворення. Зауваж: поліпи у кишківнику важливо регулярно контролювати, оскільки окремі їх типи мають зв’язок з онкологією. ^[10]“Michigan Medicine «Colon & Rectal Polyps»“

За клінічним значенням поліпи кишківника умовно поділяють на дві групи:

1. Неновоутворювальні (неонкологічні) поліпи.

Зазвичай не перероджуються в рак, але можуть свідчити про хронічні запальні процеси:

• гіперпластичні – найпоширеніші, зазвичай дрібні та безпечні;
• запальні (псевдополіпи) – виникають під час хронічних запальних захворювань кишківника;
• гамартоматозні – рідкісні, інколи пов’язані з генетичними синдромами.

2. Неопластичні (передракові) поліпи.

Мають потенціал до трансформації у злоякісну пухлину. Йдеться про:

• аденоматозні поліпи – найпоширеніші, ризик зростає зі збільшенням розміру;
• зубчасті (серратні) поліпи – можуть бути плосками та складними для виявлення, потребують обов’язкового видалення.

Більшість поліпів кишківника не викликають симптомів. Проте звернутися до лікаря варто за появи: ^[11]“American Cancer Society «What Is Colorectal Cancer?»“

• змін у роботі кишківника (тривалий пронос або закреп);
• крові або слизу у випорожненнях;
• болю в животі;
• ознак залізодефіцитної анемії;
• незрозумілої втрати ваги.

Регулярний скринінг рекомендований усім людям від 45 років, а також молодшим пацієнтам за наявності сімейної історії або інших факторів ризику розвитку колоректального раку.

ПОЛІП У ЖОВЧНОМУ МІХУРІ

Поліп у жовчному міхурі – це аномальний наріст на внутрішній слизовій оболонці, який найчастіше виявляється випадково під час УЗД. Переважна більшість таких утворень є доброякісними. Лише близько 5 % можуть мати передраковий або злоякісний характер.

Поліп жовчного міхура найчастіше формується внаслідок холестерозу – накопичення холестерину в стінці жовчного міхура, або після пошкоджень, що призводять до утворення рубцевої тканини. Ризик появи новоутворення у жовчному міхурі часто пов’язують із: ^[12]“NIH «Current practices and future prospects for the management of gallbladder polyps»“

• віком (підвищується у людей понад 50 років);
• деякими спадковими синдромами;
• хронічними захворюваннями печінки;
• наявності поліпів у особистому або сімейному анамнезі.

У більшості випадків поліп у жовчному міхурі не викликає жодних симптомів. Рідко він може сприяти розвитку запалення жовчного міхура (холециститу), що проявляється: ^[13]“NIH «Clinical relevance of gallbladder polyps; is cholecystectomy always necessary?»“

• болем у правому підребер’ї;
• нудотою, блюванням, розладами травлення;
• підвищенням температури;
• жовтяницею;
• змінами кольору випорожнень або сечі.

Потребують уважного ставлення утворення, які:

• мають розмір понад 10 мм;
• швидко збільшуються;
• мають плоску форму (ростуть уздовж стінки органу);
• супроводжуються потовщенням стінки жовчного міхура або клінічними симптомами.

Невеликі безсимптомні поліпи зазвичай потребують регулярного УЗД-контролю. Якщо поліп великий, росте або супроводжується хворобливими симптомами, лікар може рекомендувати хірургічне видалення жовчного міхура. Профілактичних методів, які б запобігали появі поліпів, не існує, тому ключову роль відіграє спостереження та дотримання рекомендацій лікаря. ^[14]“Springer Nature Link «Management and follow-up of gallbladder polyps: updated joint guidelines»“

ПОЛІП СЕЧОВОГО МІХУРА ТА УРЕТРИ

Поліп сечового міхура та уретри – це доброякісне або передракове новоутворення на слизовій оболонці сечових шляхів, що виникає через запалення, травми або інфекції.

Крім того:

• через анатомічні особливості довшої та звивистої уретри (що сприяє застою сечі й хронічному подразненню слизової) у чоловіків поліпи сечового міхура та уретри трапляються частіше;
• додаткову роль відіграють захворювання передміхурової залози, які порушують відтік сечі та підтримують запальні процеси;
• часті урологічні втручання й вікові зміни також підвищують ризик утворення поліпів.

У багатьох випадках утворення сечового міхура та уретри не мають симптомів і виявляються випадково під час обстеження. ^[15]“Rocky Mountain Cancer Centers «Bladder Cancer in Women Versus Men»“

Щодо клінічних проявів, то вони можуть проявлятися як:

• часті або раптові позиви до сечовипускання;
• утруднення початку або підтримання струменя сечі;
• біль або печіння під час сечовипускання;
• домішки крові в сечі;
• рідше – біль у нижній частині живота або тазу.

У разі появи одного та більше симптомів пацієнта зазвичай направляють до уролога або урогінеколога. Обстеження може включати: ^[16]“American Cancer Society «Tests for Bladder Cancer»“

• УЗД сечового міхура;
• цистоскопію – метод прямого огляду слизової;
• аналізи сечі, зокрема на приховану кров або атипові клітини;
• за потреби – КТ або МРТ.

До відома! Цистоскопія дозволяє не лише виявити поліп, а й одразу провести його видалення.

Потребують уважного ставлення утворення, які:

• мають великі розміри;
• швидко ростуть;
• мають плоску форму;
• супроводжуються стійкими симптомами або кровотечею.

Основними чинниками оцінки онкологічного ризику є тип, розмір і зовнішній вигляд поліпа.

Не всі поліпи потребують негайного втручання. Невеликі доброякісні утворення мусять спостерігатися. Поліпи, що здаються підозрілими, або спричиняють симптоми, зазвичай видаляють ендоскопічно. Після видалення обов’язково проводиться гістологічне дослідження, яке визначає подальшу тактику лікування. ^[17]“Moffit Cancer Center «What Does a Mass on the Bladder Mean?»“

ПОЛІПИ ЖІНОЧИХ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ

Поліпи жіночих статевих органів – це доброякісні новоутворення, що виникають на ендометрії (внутрішній слизовій оболонці матки) або на шийці матки. У більшості випадків ці нарости не є онкологічними, але можуть спричиняти кровотечі, порушення циклу чи впливати на репродуктивну функцію, тому потребують уваги та контролю.

ПОЛІПИ В ПОРОЖНИНІ МАТКИ (ПОЛІПИ ЕНДОМЕТРІЮ)

Поліп ендометрію (його також називають матковим поліпом) формується внаслідок надмірного росту клітин ендометрію та часто пов’язаний з гормональним впливом естрогену. Основний симптом – аномальна маткова кровотеча. ^[18]“NIH «Endometrial Polyp»“

За даними досліджень, близько 50-70 % випадків нетипових кровотеч пов’язані саме з поліпом ендометрію.

Здебільшого цей стан може проявлятися як:

• кров’янисті виділення між менструаціями;
• рясні або тривалі менструації;
• кровотечі після менопаузи;
• нерегулярний цикл.

Рідше можуть виникати біль у нижній частині живота або тазу, а також труднощі із зачаттям.

Поліпи ендометрію частіше виявляють у жінок старше 40-49 років, а також у період перименопаузи та після менопаузи. Переважна більшість із них є доброякісними. Ризик злоякісних змін невисокий, але зростає у постменопаузі та за наявності порушень (зокрема, гормональних, обміну речовин), запальних процесів. За даними оглядів, злоякісні зміни поліпів ендометрію виявляють приблизно у 1-5 % випадків, залежно від віку та гормонального статусу. ^[19]“ejog «The risk of malignancy in uterine polyps: A systematic review and meta-analysis»“

Діагностика зазвичай включає трансвагінальне УЗД. Найбільш точним методом є гістероскопія, яка дозволяє одночасно побачити поліп, видалити його та провести обов’язкове гістологічне дослідження. ^[20]“Taylor & Francis «Endometrial polyps: diagnosis and treatment options»“

Тактика лікування залежить від віку, симптомів, розміру поліпа та репродуктивних планів. Невеликі безсимптомні поліпи у жінок репродуктивного віку іноді можуть зникати самостійно або перебувати під наглядом. Якщо поліп викликає кровотечі, біль або проблеми із зачаттям, зазвичай лікарі рекомендують гістероскопічне видалення. Гормональна терапія може тимчасово зменшувати розміри поліпів, але не гарантує стійкого ефекту.

ПОЛІП НА ШИЙЦІ МАТКИ

Поліп шийки матки – це доброякісне утворення, що росте із цервікального каналу. Часто існування поліпа на шийці матки має безсимптомний перебіг і виявляється під час гінекологічного огляду. У деяких випадках може спричиняти контактну кровотечу – після статевого акту або медичного огляду.

Діагностика зазвичай не викликає труднощів, а стандартною тактикою є видалення поліпа з подальшою гістологією, щоб виключити патологічні зміни клітин.

ЧИ МОЖНА ЗАВАГІТНІТИ З ПОЛІПОМ?

Відповідь на це питання залежить від локалізації поліпа, розміру та впливу на ендометрій. Поліпи можуть ускладнювати імплантацію заплідненої яйцеклітини або спричиняти запалення в порожнині матки. Тому у разі появи труднощів із зачаттям або виношуванням вагітності лікарі часто рекомендують попереднє видалення поліпа, що може покращити шанси на настання та збереження вагітності. ^[21]“Sage Journals «Endometrial polyps: Pathogenesis, sequelae and treatment»“

ЯК ЛІКУВАТИ ПОЛІПИ?

Тактика лікування поліпів залежить від їх локалізації, розмірів, кількості та симптомів. У багатьох випадках достатньо динамічного спостереження з регулярним контролем за допомогою УЗД або ендоскопії. Якщо поліп спричиняє симптоми, росте або має підозрілі ознаки, рекомендується його видалення.

Основні підходи до лікування включають:

• спостереження без втручання;

• медикаментозну терапію для зменшення запалення або гормонального впливу;

• ендоскопічне видалення;

• хірургічне втручання.

Після видалення поліпа обов’язково проводиться гістологія, що дозволяє оцінити структуру новоутворення та виключити ризики, пов’язані з онкологією.

ПРОФІЛАКТИКА ТА КОНТРОЛЬ

Специфічної профілактики поліпів не існує, однак регулярні профілактичні огляди значно знижують ризик пізнього виявлення ускладнень через поліпи. Рекомендується:

• проходити планові обстеження відповідно до віку та стану здоров’я;

• не ігнорувати кровотечу, біль або зміни самопочуття;

• своєчасно лікувати хронічні запальні процеси;

• дотримуватися рекомендацій лікаря щодо частоти контролю.

Регулярне УЗД та ендоскопія за показаннями дозволяють виявити наявність поліпа на ранніх етапах і обрати оптимальну тактику ведення.

Поліп – це поширене доброякісне новоутворення на слизовій оболонці одного з органів. У більшості випадків такі нарости не становлять безпосередньої загрози, але обов’язково потребують уваги. Своєчасна діагностика, правильне лікування та регулярний контроль допомагають уникнути ускладнень.