Як впливає на організм мононуклеоз

Мононуклеоз – вірусне інфекційне захворювання, яке часто асоціюють із болем у горлі, температурою та збільшеними лімфовузлами. Водночас його вплив на організм значно ширший. Ця хвороба може зачіпати імунітет, печінку, селезінку та мати тривалі наслідки, які зберігаються навіть після зникнення гострих симптомів. Саме тому важливо розуміти, що таке мононуклеоз, як його перебіг і чому період відновлення не менш важливий за лікування. ^[1]“Springer Nature Link «Infectious Mononucleosis»“

МОНОНУКЛЕОЗ: ЯКИЙ ВІРУС ЙОГО ВИКЛИКАЄ

Мононуклеоз – хвороба, що найчастіше пов’язана з первинним інфікуванням вірусом Епштейна-Барр (3030. ПЛР. Вірус Епштейна-Барр). Цей вірус належить до групи герпесвірусів і є надзвичайно поширеним: за різними оцінками, з ним протягом життя контактують понад 90 % населення світу. Вірусний мононуклеоз передається під час кашлю або чхання, у разі спільного використання посуду, але у дорослих переважає тісний контакт зі слиною, через що захворювання інколи називають «хворобою поцілунків». Після зараження настає період інкубації, який може тривати від кількох тижнів до місяця. У цей час людина вже може бути заразною, навіть за відсутності симптомів. Потрапивши в організм, вірус уражає клітини імунної системи, зокрема лімфоцити, починає розмножуватися в клітинах крові та запускає активну імунну реакцію. Саме вона зумовлює появу характерних симптомів захворювання та типові зміни в аналізах.

ЯК ВІРУС ВПЛИВАЄ НА ІМУНІТЕТ, ПЕЧІНКУ ТА СЕЛЕЗІНКУ?

Основний удар припадає на імунну систему. Вірус стимулює надмірну активацію імунних клітин, через що:

1. Збільшуються лімфовузли.
2. Змінюється співвідношення лімфоцитів і моноцитів у крові. Ця зміна свідчить про активну відповідь імунної системи на вірус. Це не окрема проблема, а тимчасова реакція організму, яка поступово нормалізується в міру одужання.
3. З’являються атипові мононуклеари – змінені клітини крові, які з’являються у відповідь на активну вірусну інфекцію. Вони не є окремим захворюванням або ознакою онкологічного процесу, а лише свідчать про те, що імунна система активно реагує на вірус. Їх виявлення в аналізі крові є характерною лабораторною ознакою мононуклеозу.

Печінка часто реагує запаленням – можливо підвищення печінкових показників, відчуття важкості, зниження толерантності до алкоголю та ліків.

Селезінка може збільшуватися, що робить її вразливою до травм. Саме тому за мононуклеозу обмежують фізичну активність.

СИМПТОМИ МОНОНУКЛЕОЗУ: ЯК ПРОЯВЛЯЄТЬСЯ ХВОРОБА

Після зараження мононуклеоз не проявляється одразу. Інкубаційний період зазвичай триває 4-6 тижнів – це час від контакту з вірусом до появи перших симптомів.

Початок хвороби часто поступовий. Протягом 3-5 днів можуть з’являтися неспецифічні ознаки: головний біль, загальна слабкість, відчуття нездужання та втома. Лише згодом розвиваються більш характерні прояви. ^[2]“CDC «Clinical Overview of Epstein-Barr Virus (EBV)»“

Симптоми мононуклеозу можуть бути різної інтенсивності:

• підвищена температура (часто помірна, може зберігатися кілька тижнів і посилюватися в другій половині дня);
• виражена втома та загальне виснаження, які іноді тривають тижнями або навіть місяцями;
• сильний біль у горлі, що нагадує ангіну або тонзиліт;
• збільшені лімфовузли, найчастіше на шиї та в пахвових западинах, рідше – у паху;
• збільшені мигдалики;
• головний біль, ломота в м’язах і суглобах;
• нудота, дискомфорт або біль у животі.

Приблизно у половини людей через 2-3 тижні від початку захворювання може збільшуватися селезінка. Часто це не супроводжується вираженими симптомами й виявляється лише під час огляду. Зазвичай такий стан минає самостійно без спеціального лікування, але потребує обмеження фізичних навантажень.

МОНОНУКЛЕОЗ У ДИТИНИ: ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ

У дітей, особливо до періоду статевого дозрівання, мононуклеоз зазвичай має легший перебіг. Захворювання може проявлятися неспецифічними, грипоподібними симптомами або навіть проходити без явних ознак, що ускладнює його розпізнавання. Причини такого перебігу до кінця не з’ясовані. Вважається, що в молодшому віці імунна система реагує на вірус інакше. Зокрема, у дітей від народження активніші так звані клітини природного імунітету, які можуть частково стримувати розвиток інфекції. ^[3]“ASM Journals «Asymptomatic Primary Infection with Epstein-Barr Virus: Observations on Young Adult Cases»“ Через слабку або відсутню симптоматику мононуклеоз у дитини без лабораторних аналізів часто неможливо відрізнити від інших короткочасних вірусних інфекцій (ангіну, фарингіт або будь-яку іншу респіраторну хворобу). Саме тому захворювання в дитячому віці нерідко залишається непоміченим.

ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ У ДОРОСЛИХ

У дорослих вірусний мононуклеоз частіше має виражений або затяжний перебіг. Імунна система реагує інтенсивніше, що може посилювати симптоми та підвищувати ризик ускладнень. Додатковим чинником є спосіб передачі вірусу: у підлітків і молодих дорослих інфекція зазвичай передається з більшим вірусним навантаженням під час тісного контакту. Окрему групу становлять люди після 40 років. У цьому віці мононуклеоз трапляється рідко, оскільки більшість людей уже мали контакт із вірусом раніше.

Якщо первинне інфікування відбувається у старшому віці або на тлі ослабленого імунітету, перебіг може бути нетиповим. Часто підвищена температура тримається, тоді як класичні симптоми з боку горла або лімфовузлів можуть бути слабо виражені або відсутні. ^[4]“Wiley Online Library «Epstein-Barr Virus Infection in an Elderly Nonimmunocompromised Adult Successfully Treated with Rituximab»“ Попри це, у старших дорослих підвищується вразливість до серйозних ускладнень, зокрема з боку селезінки, печінки, кровотворної системи та нервової системи. Ослаблений імунітет може стримувати початкову інфекцію, але не завжди ефективно контролювати її перебіг, що іноді призводить до прогресування захворювання та тривалішого відновлення.

МОЖЛИВІ УСКЛАДНЕННЯ ТА ВІДДАЛЕНІ НАСЛІДКИ МОНОНУКЛЕОЗУ

Ускладнення за наявності мононуклеозу трапляються рідко, проте в окремих випадках можуть бути серйозними. Ризик їх розвитку зростає з віком, а також у разі порушення рекомендацій під час гострого періоду хвороби.

До можливих ускладнень належать:

• Висипання на шкірі. У деяких випадках вірус Епштейна-Барр може спричиняти поширений висип, схожий на кір. Це особливо характерно, якщо під час хвороби без потреби застосовують антибіотики, які не впливають на вірусну інфекцію.
• Гемолітична анемія. Це стан, за якого еритроцити руйнуються швидше, ніж встигають утворюватися. За мононуклеозу вірус може пригнічувати роботу кісткового мозку, а збільшена селезінка – прискорювати виведення еритроцитів з кровотоку.
• Збільшення печінки (гепатомегалія). Частіше спостерігається у дорослих. У виражених випадках може супроводжуватися запальними змінами печінки та симптомами, як-то сильна втома, зниження апетиту, потемніння сечі, світлий кал, пожовтіння шкіри й білків очей.
• Розрив селезінки. Дуже рідкісне, але небезпечне ускладнення. Значне збільшення селезінки може призвести до її розриву, що супроводжується масивною внутрішньою кровотечею та потребує невідкладної медичної допомоги. Саме через цей ризик під час і після мононуклеозу обмежують фізичні навантаження.
• Ураження нервової системи. У поодиноких випадках мононуклеоз може супроводжуватися запальними процесами з боку нервової системи, включно з менінгітом, енцефалітом, синдромом Гієна-Барре або тимчасовим паралічем лицьового нерва.
• Міокардит. Запалення серцевого м’яза рідко, але може проявлятися болем у грудях, порушенням серцевого ритму, задишкою та в окремих випадках призводити до серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи.

ІНФЕКЦІЙНИЙ МОНОНУКЛЕОЗ: СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ПОЛЕГШЕННЯ СИМПТОМІВ

Мононуклеоз у більшості випадків належить до самообмежувальних інфекцій – тобто з часом хвороба минає самостійно. Саме тому протокол лікування інфекційного мононуклеозу не передбачає активного впливу на вірус, а ґрунтується на спостереженні за перебігом хвороби, полегшенні симптомів і підтримці організму в період одужання. ^[5]“the bmj «Infectious mononucleosis»“ Найважливішими складниками відновлення є тривалий відпочинок, обмеження фізичних навантажень і поступове повернення до звичного ритму життя.

Для зменшення неприємних симптомів можна застосовувати наступні дії:

• полоскання горла сольовим розчином, що допомагає зменшити біль і подразнення, а також знижує ризик приєднання вторинної інфекції;
• прийом жарознижувальних та знеболювальних засобів – епізодично для полегшення болю в горлі, головного болю та зниження температури;
• охолоджування, зокрема холодні компреси або прохолодні ванни, які можуть полегшити стан у разі лихоманки.

За вираженого запалення мигдаликів або значного погіршення стану іноді розглядають застосування протизапальних засобів, однак такі рішення залежать від клінічної ситуації та не належать до рутинного підходу.

Противірусні препарати зазвичай не використовують за неускладненого перебігу мононуклеозу. Їх застосування можливе лише у випадках розвитку серйозних ускладнень, як-то ураження печінки, нервової системи або зміни з боку крові.

Антибіотики не діють на віруси, тому у разі мононуклеозу вони не показані. Винятком є ситуації, коли на тлі захворювання приєднується бактеріальна інфекція, наприклад, бактеріальний тонзиліт.

ЯК ПІДТВЕРДЖУЮТЬ ДІАГНОЗ МОНОНУКЛЕОЗ?

Основним способом підтвердження мононуклеозу є аналізи крові, які дозволяють не лише встановити діагноз, а й оцінити стадію інфекції та можливе залучення інших органів. ^[6]“МОЗ України «Настанова 00014. Мононуклеоз»“

1. Загальний аналіз крові (ЗАК). (4019 Загальний аналіз крові (Клінічний аналіз крові автоматизований з формулою + ручна лейкоформула) Це перший і базовий етап обстеження. Головною характерною ознакою є поява атипових мононуклеарів – змінених клітин крові, що з’являються у відповідь на вірусну інфекцію. Для мононуклеозу типовим вважається їх вміст понад 10 % від кількості лімфоцитів. Це не є окремим захворюванням, а свідчить про активну імунну реакцію організму.

2. Аналізи на антитіла до вірусу Епштейна-Барр (EBV). Серологічні тести допомагають уточнити, на якій стадії перебуває інфекція:

• a. IgM до VCA (вірусного капсидного антигену). (2028 Вірус Епштейна-Барр (капсидний антиген, VCA), антитіла IgM) З’являються на початку захворювання і вказують на гостру інфекцію.
• b. IgG до VCA (2071 Вірус Епштейна-Барр (капсидний антиген, VCA), антитіла IgG). Свідчать про перенесену інфекцію та зберігаються в організмі на все життя.
• c. IgG до EBNA (ядерного антигену вірусу). (2029 Вірус Епштейна-Барр (нуклеарний антиген, EBNA), антитіла IgG) З’являються пізніше й підтверджують, що інфекція була в минулому.

Поєднання цих показників дозволяє відрізнити гострий мононуклеоз від перенесеної або латентної інфекції.

3. ПЛР-дослідження. Метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) виявляє ДНК вірусу Епштейна-Барр у крові, слині або змивах з горла. Він може використовуватися для підтвердження активної інфекції або у складних діагностичних випадках.

ВІДНОВЛЕННЯ ПІСЛЯ МОНОНУКЛЕОЗУ

Період реабілітації після мононуклеозу може тривати від кількох тижнів до кількох місяців. Це пов’язано з тривалою втомою та поступовим відновленням імунної системи після вірусного навантаження. У цей час важливо прийняти обмеження й дати організму можливість відновлюватися у власному темпі. ^[7]“Wiley Online Library «Infectious mononucleosis»“

Основні рекомендації в період відновлення:

• повертатися поступово до фізичної активності без різких навантажень;
• уникати перевтоми, особливо в перші тижні після хвороби;
• подбати про достатній сон і регулярний відпочинок;
• уважно ставитися до сигналів організму.

Для підтримки імунітету в період одужання важливу роль відіграє повноцінне харчування. Раціон з достатньою кількістю овочів, фруктів і цільних продуктів забезпечує організм поживними речовинами, необхідними для відновлення. Зокрема, корисними можуть бути зелені листові овочі, солодкий перець, яблука, зелений чай та інші продукти, що підтримують імунну функцію.

ВИСНОВОК

Мононуклеоз – це не просто короткочасна інфекція, а захворювання, яке потребує уважного ставлення та часу на відновлення. Розуміння перебігу хвороби, контроль аналізів і грамотна реабілітація допомагають мінімізувати ризики та повернутися до активного життя без наслідків.