Останніми роками слово «реабілітація» ми чуємо найчастіше у нашому житті. Воно стало не модним терміном і не технічним визначенням – частиною досвіду, який українці проживають щодня. Війна, поранення, контузії, тривалий стрес і виснаження торкнулися майже кожної родини. Тому реабілітація сьогодні – це про відновлення того, що було втрачено та про повернення людині її функцій, мобільності та здатності жити повноцінно.
Хоча ми найчастіше говоримо саме про фізичну реабілітацію, поруч із нею існує і психологічна, що допомагає оговтатися від пережитого. Ці напрямки різні – але в обох одна мета: допомогти людині повернути себе, свою силу та якість життя.
У цьому тексті ми розберемося, хто такий реабілітолог, що робить, які існують види реабілітації і коли важливо діяти негайно, щоб тіло не втратило свої можливості.
ХТО ТАКИЙ РЕАБІЛІТОЛОГ
У побуті словом «реабілітолог» називають фахівця, який допомагає повернути людині рух, силу, функцію й контроль над тілом після травм, операцій, інсульту чи тривалого виснаження. Він аналізує, як працює тіло: де виникає слабкість, що викликає біль, чому порушується баланс або мобільність – і перетворює це на персональну програму відновлення.
Офіційно в Україні такого фаху як реабілітолог не існує – це узагальнена назва спеціалістів із фізичної терапії та медичної реабілітації, які мають вищу освіту (бакалавр чи магістр) та додаткові сертифікації з нейро-, кардіо-, ортопедичних протоколів, роботи зі спастичністю, мануальних технік чи функціональної оцінки рухів. [1]“МОЗ України «Що таке мультидисциплінарна реабілітаційна команда?»“
Реабілітація завжди є роботою мультидисциплінарної команди. До неї можуть входити: лікар фізичної та реабілітаційної медицини, фізичний терапевт, ерготерапевт, логопед, протезист-ортезист, масажист, психолог, психотерапевт, медична сестра з реабілітації та реабілітаційний асистент. Таке командне ведення дозволяє відновлювати людину максимально безпечно, доказово та враховуючи всі аспекти її стану.
І саме від того, яка система організму постраждала – нервова, серцево-судинна, опорно-рухова чи когнітивна – залежить, який вид реабілітації потрібен людині та які цілі ставитиме команда.
НЕЙРОРЕАБІЛІТАЦІЯ: КОЛИ ТІЛО ВЧИТЬСЯ ВСЬОГО ЗАНОВО
Цей напрям потрібен тоді, коли постраждала нервова система: після інсульту, черепно-мозкових і спінальних травм, розсіяного склерозу, хвороби Паркінсона чи інших неврологічних станів. За оцінками ВООЗ, щороку в Україні понад 130 тис. людей стикаються з інсультом. Це – серйозний виклик для системи охорони здоров’я, і ще більший – для кожної родини, разом з якою пацієнт проходить шлях від гострого стану до тривалої реабілітації. У такі моменти тіло може забути, як стояти рівно, рухати рукою, вимовляти слова або утримувати рівновагу.
Завдання нейрореабілітації – повернути контроль над рухами, зменшити спастичність і біль, відновити чутливість, координацію, мову та когнітивні функції. Усе базується на принципах нейропластичності: мозок здатен створювати нові зв’язки й фактично навчатися заново, якщо дати йому правильні стимули – рухи, задачі, сенсорні сигнали. [2]“Stroke Association «Neuroplasticity: re-wiring the brain»“
Над пацієнтом працює команда: реабілітолог, логопед, нейропсихолог. І кожен крок, кожен жест – це маленьке повернення функцій, які здавалися втраченими.
КАРДІОРЕАБІЛІТАЦІЯ: ПОВЕРНУТИ СЕРЦЮ СИЛУ ТА ВПЕВНЕНІСТЬ
Потрібна після інфаркту, операцій на серці, тяжких гіпертонічних станів, пневмоній або COVID-19. Мета проста, але важлива: відновити витривалість, навчити безпечним навантаженням і знизити ризик повторних подій. [3]“NIH «Cardiac Rehabilitation»“
Перший етап часто починається ще в лікарні – м’які, нееластичні рухи дозволяють тілу уникнути скутості та втрати мобільності після лежання. Після виписки реабілітація включає:
- аеробні вправи для зміцнення серця та дихання;
- корекцію способу життя й звичок;
- силові тренування для м’язів і кісток;
- вправи на баланс, гнучкість і координацію;
- тренування дихальних механік.
Усе це відбувається під контролем частоти серцевих скорочень, тиску, сатурації та реакції організму. Тут рух – це ліки, а точне дозування – запорука безпеки.
ОРТОПЕДИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ: ПОВЕРНЕННЯ РУХУ
Цей напрям потрібен після переломів, розривів зв’язок, ендопротезування, операцій на хребті та спортивних травм. Його мета – повернути людині рухливість:
- відновити амплітуду рухів;
- зменшити біль;
- зміцнити м’язи;
- повернути нормальну ходу;
- скоригувати поставу.
Ортопедична реабілітація включає вправи, мануальні техніки, масаж, роботу з балансом і ерготерапією – усе, що дозволяє людині знову жити активно, без обмежень і страху травмуватися повторно. [4]“МОЗ України «Актуальна інформація з реабілітації»“
ВЕСТИБУЛЯРНА РЕАБІЛІТАЦІЯ: КОЛИ СВІТ ПЕРЕСТАЄ КРУТИТИСЯ
Не всі проблеми з рухом починаються в м’язах чи суглобах – інколи корінь лежить у системі рівноваги. Вестибулярна реабілітація працює саме з тими станами, коли мозок і внутрішнє вухо «не можуть домовитись», а людина відчуває запаморочення, хисткість, нестійкість або різкі поштовхи під час ходи. Це може бути наслідком вертиго, хвороби Меньєра, струсу мозку, інсульту, вікових змін чи порушень зору й нервової провідності. [5]“NIH «Vestibular Rehabilitation»“
Суть вестибулярної терапії: навчити мозок заново орієнтуватися у просторі, стабілізувати погляд і тримати тіло під контролем. Для цього застосовують такі методи:
- Репозиційні маневри – спеціальні послідовні рухи головою, які повертають мікроскопічні кристали у внутрішньому вусі на правильне місце. Метод використовується за доброякісного пароксизмального позиційного запаморочення.
- Адаптаційні вправи (habituation) – поступове звикання мозку до рухів, що раніше провокували запаморочення. З часом реакція стає м’якшою або зникає.
- Gaze-stability тренування – вправи на стабілізацію погляду. Вчать очі утримувати чіткий фокус під час руху голови – без цього тверда хода неможлива.
- Баланс-тренування – робота на нестійких поверхнях, зміна положень тіла, вправи на координацію, що роблять рухи точнішими й впевненішими.
Результат – менше запаморочень, впевненість кроків та зниження ризику падінь.
КОГНІТИВНА РЕАБІЛІТАЦІЯ: ВІДНОВЛЕННЯ МИСЛЕННЯ, ПАМ’ЯТІ ТА УВАГИ
Таке відновлення потрібно після інсульту, черепно-мозкової травми, нейродегенеративних процесів, онкологічного лікування, тривалого стресу або постковідного синдрому. [6]“NIH «Cognitive Impairment and Rehabilitation Strategies After Traumatic Brain Injury»“
Мета – повернути роботу тих функцій мозку, без яких складно планувати, запам’ятовувати й логічно мислити. Програма включає:
- вправи на пам’ять, увагу й мислення;
- задачі на планування та обробку інформації;
- логопедичні та нейропсихологічні методики;
- навчання компенсаторних стратегій (нагадування, органайзери тощо).
Усе це базується на нейропластичності: мозок може адаптуватися, створювати нові маршрути й частково компенсувати втрати.
ЕРГОТЕРАПІЯ: РЕАБІЛІТАЦІЯ ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ
Це напрям, який повертає людину до звичних дій – одягатися, готувати, працювати, користуватися комп’ютером, пересуватися в просторі. Якщо фізична реабілітація відновлює рух, то ерготерапія відновлює життя. Ерготерапевт навчає:
- як безпечно виконувати побутові дії;
- як адаптувати простір під свої можливості;
- як користуватися ортезами та допоміжними засобами.
Головна мета – не просто рух, а самостійність людини та поліпшення якості її життя. [7]“NIH «Occupational Therapy Practice Guidelines for Adults With Chronic Conditions»“
ПОЧИНАЙМО, АБО КОЛИ РЕАБІЛІТАЦІЮ НЕ МОЖНА ВІДКЛАДАТИ
Є стани, де ранній старт – ключ до відновлення функцій та мінімізації ускладнень. До них належать:
- Неврологічні події (інсульт, черепно-мозкова травма (ЧМТ)) з порушенням мовлення чи рухів).
- Серцеві хвороби, після яких важливо повернути дихання й витривалість.
- Переломи, операції на суглобах і хребті, коли тіло швидко втрачає мобільність.
- Різке погіршення ходи, часті падіння, посилення спастичності.
- Біль, що не минає понад два тижні та обмежує рух.
У таких випадках кожен день має значення – рання реабілітація дає тілу шанс швидше повернутися до функціональності.
ТЕХНІКИ ТА ІНСТРУМЕНТИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЄ РЕАБІЛІТОЛОГ
Фахівці не обмежуються лише вправами – це комплексний підхід, у якому кожен інструмент розв’язує конкретну задачу: від зменшення болю до відновлення сили, координації та здатності жити самостійно.
| Техніка / інструмент | Для чого застосовується? | Коли особливо потрібна? |
|---|---|---|
| Кінезіотерапія | Відновлення сили, мобільності, координації, амплітуди рухів | Після травм, операцій, інсульту, за хронічного болю, спастичності |
| Баланс-тренування | Покращення рівноваги, координації, зменшення ризику падінь | Неврологічні стани, після травм гомілки чи стопи, вестибулярні та вікові порушення |
| Тренування вестибулярної системи | Зменшення запаморочення, стабілізація зору та рівноваги | Вертиго, хвороба Меньєра, після ЧМТ, інсульту, струсів |
| Дихальна реабілітація | Відновлення роботи діафрагми, покращення вентиляції легень, витривалості | Після COVID-19, пневмоній, серцевих нападів, тривалого лежання |
| Аеробні вправи | Покращення роботи серця й судин, витривалості | Кардіореабілітація, ожиріння, відновлення після операцій |
| Силові тренування | Зміцнення м’язів та кісток, стабілізація суглобів | Ортопедична реабілітація, саркопенія, після довгого знерухомлення |
| Мануальна терапія та м’які техніки | Зменшення болю, напруження, покращення кровообігу | М’язові спазми, тригерні точки, після травм |
| Масаж | Розслаблення, покращення трофіки тканин, зменшення спастичності | Неврологічні стани, ортопедичні травми, хронічний біль |
| Мобілізація суглобів | Збільшення амплітуди, підготовка до вправ | Ортопедичні обмеження, посттравматична скутість |
| Нейром’язова активація | Вмикання слабких м’язів, покращення контролю за тілом | Після інсульту, травм, за наявності атрофії, неправильних патернів руху |
| Електростимуляція (NMES/TENS) | Активізація м’язів або зменшення болю | Паралічі, слабкість, на початку відновлення |
| Когнітивні вправи | Робота з пам’яттю, увагою, плануванням | Після інсульту, ЧМТ, деменції, нейродегенеративних процесів |
| Ерготерапія | Навчання побутових навичок, адаптація рухів під життєві потреби | Після неврологічних подій, травм, під час втрати незалежності |
| Ортези та допоміжні засоби | Стабілізація, фіксація, покращення ходи, компенсація втрачених функцій | Після травм, слабкості, нейрологічних порушень |
| Навчання пацієнта | Правильний рух, техніка безпеки, профілактика болю | У всіх видах реабілітації – ключовий елемент |
РЕАБІЛІТАЦІЯ ЯК ШЛЯХ, А НЕ ОДНОРАЗОВИЙ СЕАНС
Реабілітація не обмежується кабінетом спеціаліста – найбільший прогрес відбувається саме між заняттями. Самостійна робота вдома закріплює навички, які мозок і м’язи отримали під час тренувань, і часто дає до половини позитивного кінцевого результату.
Що важливо на домашньому етапі?
- Виконувати програму вправ у безпечному діапазоні.
- Уникати перенавантаження та різких рухів.
- Контролювати біль і втому, додержуватись режиму відпочинку.
- Дотримуватися регулярності.
- Стежити за поставою та ходою.
Домашній етап – це не про те, щоб допрацювати за реабілітолога. Це – про щоденне створення нових рухових та когнітивних зв’язків, які й призводять до справжнього відновлення.
Як зрозуміти, що реабілітація працює?
- Зменшується біль.
- Зростає сила, мобільність і витривалість.
- Покращуються хода, баланс і координація. Рухи стають стабільнішими та природнішими.
- Повертаються втрачені функції самообслуговування в побуті та професійній діяльності.
- З’являється відчуття контролю над тілом і власного прогресу.
Реабілітація – це процес, який веде до покращення життя. Якщо прогрес сповільнюється, реабілітолог коригує програму: змінює вправи, їхню інтенсивність, підключає додаткові техніки або інших фахівців. Це завжди командна робота, де пацієнт – активний учасник, а не спостерігач.
ВИСНОВОК: РЕАБІЛІТАЦІЯ – ЦЕ ШЛЯХ, А НЕ НАБІР ВПРАВ
Реабілітація не зводиться до «пари вправ з інтернету». Те, що допомагає одній людині, може бути протипоказане іншій. У кожного – своя історія травми, рівень болю, сила м’язів, баланс, супутні захворювання та обмеження. Саме тому конкретні вправи повинні підбиратися індивідуально фахівцем – після огляду, тестів і визначення цілей відновлення.
Найголовніші ознаки правильної реабілітації – безпека, поступовість і відчутний прогрес. А реабілітолог – це та людина, яка знає, коли додати навантаження, коли сповільнити, а коли змінити весь план, щоб тіло рухалося вперед без ризику.
Тож замість універсальних вправ – універсальна порада: не експериментуй самостійно після травм чи операцій. Навіть прості рухи мають бути погоджені з фахівцем. Добре підібрана реабілітація повертає тілу функцію, а тобі – свободу, впевненість і якість життя.
