Ендометріоз. Гід для жінок

Ендометріоз – хронічне гормонозалежне захворювання, що вражає жінок репродуктивного віку. Загалом, він є однією з найбільш досліджуваних патологій у сучасній гінекології. Характеризується появою клітин ендометрію поза межами матки. Ці клітини циклічно ростуть, змінюють структуру та функції, відмирають і викликають локальні крововиливи, запалення та біль.

Усвідомлення того, що таке ендометріоз, розуміння його симптомів, способів діагностики та методів лікування, важливе для збереження здоров’я та репродуктивної функції. ^[1]“ВООЗ «Endometriosis»“

ЩО ТАКЕ ЕНДОМЕТРІОЗ?

Протягом багатьох років про ендометріоз знали дуже мало, тому навколо нього виникло чимало хибних уявлень. Це захворювання складно діагностувати – не лише через відсутність чітких, постійних симптомів, а й через те, що його причини досі залишаються не до кінця з’ясованими. ^[2]“MDPI «Pathogenesis of Endometriosis: The Origin of Pain and Subfertility»“

Клітини ендометрію можуть локалізуватися на:

• яєчниках;
• маткових трубах;
• очеревині;
• тканинах і зв’язках, що підтримують матку.

Ці клітини гормонозалежні – реагують на природні коливання естрогену й прогестерону під час менструального циклу. Тому разом з організмом вони живуть своїм життям, викликаючи мікрозапалення й біль.

Іноді про ендометріоз можуть свідчити коричневі мажучі виділення перед або після менструації, а також кров’янисті виділення всередині циклу, не пов’язані з овуляцією. Важливо розуміти, що помірні кров’янисті виділення під час менструації – це норма, адже вони є частиною природного оновлення слизової оболонки матки. Насторожити повинні саме ті виділення, що мають темно-коричневий або колір іржи та з’являються без видимих причин:

• за кілька днів до початку менструації або після неї;
• у середині циклу.

Такі прояви можуть свідчити про гормональний дисбаланс чи наявність вогнищ ендометріозу, та потребують консультації гінеколога.

МІФ: ЕНДОМЕТРІОЗ УРАЖАЄ ЛИШЕ РЕПРОДУКТИВНУ СИСТЕМУ

Хоча ендометріоз найчастіше впливає на органи репродуктивної системи, у рідкісних випадках він може поширюватися й на інші ділянки тіла (легені, мозок, очі, шкіру тощо). ^[3]“Oncotarget «Micrometastasis of endometriosis to distant organs in a murine model»“ Наприклад, кишковий ендометріоз діагностується приблизно у 12% випадків – найчастіше у прямій кишці або сигмоподібній ободовій кишці. Через це жінки можуть відчувати здуття, біль під час дефекації, закрепи або, навпаки, діарею, що збігається з менструальним циклом. ^[4]“Doverpress «Bowel Endometriosis: Current Perspectives on Diagnosis and Treatment»“

Тож ендометріоз – це не лише про жіночий біль. Це системне, багатофакторне захворювання, яке варто сприймати серйозно, але без страху. Своєчасна діагностика й сучасне лікування допомагають його контролювати.

АДЕНОМІОЗ І ЕНДОМЕТРІОЗ: У ЧОМУ РІЗНИЦЯ

Ендометріоз – це не єдине захворювання, пов’язане з розростанням клітин ендометрію. Існує ще аденоміоз. Ці стани часто плутають через схожість симптомів і гормональну природу. Проте вони мають різну локалізацію й перебіг.

Ми звертаємо увагу на аденоміоз, коли говоримо про ендометріоз, тому що обидва захворювання:

• мають спільне походження – клітини ендометрію опиняються там, де їх не повинно бути;
• є гормонозалежними, реагують на менструальний цикл і можуть викликати біль, рясні менструації та проблеми з фертильністю;
• часто співіснують в однієї пацієнтки, підсилюючи одне одного та ускладнюючи діагностику й лікування. У близько 40 % пацієнток з ендометріозом також виявляють аденоміоз. ^[5]“МОЗ України «Настанова 00997. Аденоміоз»“

Щоб краще розуміти відмінності між ними, лікар перевірить, де саме розташовуються клітини ендометрію, як вони поводяться і які прояви дають.

Тож, аденоміоз і ендометріоз – споріднені, але не тотожні захворювання. Їх відмінності важливо знати, щоб лікар міг правильно визначити джерело болю чи кровотеч і підібрати оптимальне лікування. Адже що точніший діагноз – то ефективніший буде шлях до полегшення симптомів і відновлення балансу в організмі.

ЕНДОМЕТРІОЗ: ПЕРШІ СИМПТОМИ ТА СИГНАЛИ ТІЛА

Ми вже говорили про зміни під час менструації – біль, рясні або коричневі мажучі виділення, незвичну тривалість циклу. Але ендометріоз може проявлятися і поза межами менструації, впливаючи на загальне самопочуття.

Тіло зазвичай попереджає про проблему – тільки треба навчитися його слухати.

1. ХРОНІЧНИЙ ТАЗОВИЙ БІЛЬ

Це найпоширеніший симптом. Біль може бути ниючим, постійним або виникати хвилями – у попереку, низу живота, промежині, іноді навіть у стегнах. Зазвичай він посилюється перед менструацією, але може турбувати і у звичайні дні.

2. БІЛЬ ПІД ЧАС СТАТЕВОГО АКТУ

Він не має бути нормою. Якщо з’являється гострий або глибокий біль під час або після інтимної близькості – це привід звернутися до гінеколога. Такий симптом часто пов’язаний з вогнищами ендометріозу в ділянці зв’язок матки чи піхви.

3. БІЛЬ ПІД ЧАС СЕЧОВИПУСКАННЯ АБО ДЕФЕКАЦІЇ

Особливо якщо він збігається з менструацією. Це може свідчити про глибокий або кишковий ендометріоз, який іноді плутають з гастроентерологічними проблемами.

4. ПРОБЛЕМИ З ФЕРТИЛЬНІСТЮ

Ендометріоз може ускладнювати настання вагітності – через спайки, ураження яєчників або маткових труб. Важливо: безпліддя не завжди означає неможливість мати дітей – у більшості випадків у разі правильного лікування є шанс стати мамою.

5. ВІДЧУТТЯ ТЯЖКОСТІ АБО ТИСКУ ВНИЗУ ЖИВОТА

Жінки часто описують це як здуття або дискомфорт в області таза (відчуття наповненості). Так може проявлятися ендометріоз або аденоміоз, коли матка трохи збільшена.

6. ВТОМА ТА ЕМОЦІЙНЕ ВИСНАЖЕННЯ

Хронічний біль і запальні процеси в організмі виснажують нервову систему. Часто жінки з ендометріозом відчувають постійну втому, роздратованість або пригнічений настрій – не через характер, а через фізіологічне виснаження.

7. ЗМІНИ В РОБОТІ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ

Здуття, чергування закрепів і діареї, біль у животі під час менструації – часті супутники ендометріозу кишківника. Проте важливо пам’ятати: самостійно визначити причину неможливо. Щоб встановити точну етіологію – тобто зрозуміти, що саме викликає біль та розлади травлення – варто звернутися до гінеколога. Лікар зможе призначити необхідні обстеження та відрізнити ендометріоз від інших захворювань травної системи.

8. БОЛІСНІ МЕНСТРУАЦІЇ (ДИСМЕНОРЕЯ)

Якщо перші дні циклу супроводжуються різким болем, слабкістю, нудотою, якщо звичайні знеболювальні допомагають лише частково – це може бути дзвіночком про можливий ендометріоз.

Порада: якщо хоча б кілька з восьми симптомів повторюються протягом кількох місяців, варто звернутися до гінеколога. Вчасно зроблена діагностика дає змогу взяти захворювання під контроль ще до того, як воно встигне вплинути на фертильність та якість життя в цілому.

ПОСЛАННЯ МАМІ ДОНЬКИ

Шановна мамо, будь ласка, зверни увагу на те, як твоя донька переносить менструальний цикл – адже це може бути сигналом. У багатьох випадках питання не в простому болю, а в тому, чи є ці симптоми повторюваними, чи заважають вони життю.

Деякі цифри:

• У дівчат-підлітків із хронічним тазовим болем або сильними менструальними виділеннями у приблизно 60-70 % випадках, коли проводилась лапароскопія, діагностували ендометріоз. ^[6]“PubMed «The Prevalence of Endometriosis in Adolescents with Pelvic Pain: A Systematic Review»“
• Дослідження зазначають, що чим старша дівчина (після 18 років), тим вища ймовірність прояву ендометріозу.

Що варто зробити?

1. Поговори з донькою у спокійній атмосфері про те, як вона себе почуває перед і під час менструації: чи є біль, наскільки він сильний, чи заважає це навчанню, заняттям спортом, чи виникають нетипові виділення.
2. Зверни увагу на зміни, які повторюються – наприклад, проблеми з травленням чи сечовипусканням під час циклу, біль під час статевого акту (коли почне бути актуальним).
3. Якщо донька каже, що завжди так було, але біль або дискомфорт наростають або заважають життю – це вже сигнал піти до гінеколога, а не залишати усе як є.

Пам’ятай: для дівчаток це може бути чутливе питання. Тому розмова з донькою має бути теплою, підтримувальною, не залякуваною, з розумінням того, що «ми разом пильно слідкуємо, щоб тобі було добре».

МІФ: ГЕНЕТИКА – ЄДИНИЙ ЧИННИК РИЗИКУ

Так, спадковість відіграє помітну роль: якщо у твоєї мами або сестри був діагностований ендометріоз, ризик розвитку хвороби зростає у 6 разів.

Але навіть за відсутності сімейної історії ендометріоз може виникнути. Генетика – лише один із можливих факторів, і далеко не завжди вирішальний. ^[7]“PubMed «Adolescent endometriosis: prevalence increases with age on magnetic resonance imaging scan»“

До інших можливих причин ризику розвитку ендометріозу належать:

• відсутність вагітностей у минулому;
• тривалі менструації (понад 7 днів);
• короткий менструальний цикл (менше як 21 день);
• захворювання або анатомічні особливості, які ускладнюють нормальний відтік менструальної крові;
• порушення роботи імунної системи;
• післяопераційні ускладнення (наприклад, після кесаревого розтину чи інших втручань у ділянку матки).

Отже, ендометріоз – це багатофакторне захворювання, яке виникає через генетичні, гормональні, імунні та навіть механічні порушення. І саме тому важливо не витрачати час на пошук генів-винуватців, а зважити на сигнали тіла й отримати консультацію лікаря. ^[8]“Office on woman’s health «Endometriosis»“

ЯК ВСТАНОВЛЮЮТЬ ДІАГНОЗ ЕНДОМЕТРІОЗУ?

Якщо ти помічаєш у себе симптоми, схожі на прояви ендометріозу – не відкладай розмову з лікарем. Гінеколог розпитає про твої відчуття та перебіг циклу, а також може провести або призначити кілька досліджень, щоб підтвердити чи спростувати діагноз.

1. ГІНЕКОЛОГІЧНИЙ (ТАЗОВИЙ) ОГЛЯД

Під час огляду лікар може виявити великі кісти або спайки за маткою. Менші вогнища ендометріозу, як правило, на дотик не визначаються, тому огляд – лише перший етап.

2. ВІЗУАЛІЗАЦІЙНІ МЕТОДИ (УЗД АБО МРТ)

Ультразвукове дослідження допомагає знайти кісти на яєчниках, спричинені ендометріозом. Для цього лікар може використати внутрішньовагінальний датчик (у формі палички) або провести сканер по животу. Обидва методи створюють зображення репродуктивних органів за допомогою звукових хвиль.

Іноді може бути рекомендована магнітно-резонансна томографія (МРТ) – вона дає детальнішу картину внутрішніх структур.

3. МЕДИКАМЕНТОЗНА ДІАГНОСТИКА

Якщо під час УЗД не знайдено ознак кісти, лікар може запропонувати пробне лікування:

• гормональні контрацептиви для зменшення тазового болю під час менструацій;
• агоністи гонадотропін-вивільняючого гормону (ГнРГ) для тимчасового блокування менструального циклу та зниження рівня естрогенів.

Якщо біль значно зменшується під час прийому гормональних препаратів, це може бути непрямим підтвердженням ендометріозу. Дія таких ліків триває лише доки їх приймають – після скасування симптоми можуть повернутися.

4. ЛАПАРОСКОПІЯ

Це малотравматичне хірургічне втручання, під час якого лікар може зазирнути всередину черевної порожнини й побачити осередки ендометріозу. Саме лапароскопія залишається єдиним методом, який дозволяє остаточно підтвердити діагноз. Під час процедури іноді беруть невеликий зразок тканини для гістологічного аналізу, щоб переконатися, що це саме клітини ендометрію.

ЧИ ЗНИКАЄ ЕНДОМЕТРІОЗ ПІСЛЯ МЕНОПАУЗИ?

Для багатьох жінок після настання менопаузи симптоми ендометріозу поступово слабшають. Це відбувається тому, що організм перестає активно виробляти естроген – гормон, який живить осередки ендометрію. Коли рівень естрогену знижується, ці вогнища поступово зменшуються в розмірах, і біль стає менш вираженим.

Проте – це не є правилом для всіх. Деякі жінки, які приймають гормональну замісну терапію (ГЗТ) під час менопаузи, можуть і надалі відчувати симптоми ендометріозу. Іноді ендометріоїдні тканини залишаються активними навіть за низького рівня естрогенів.

Якщо симптоми ендометріозу турбують і після менопаузи – важливо обговорити це з лікарем. Він допоможе підібрати безпечні варіанти лікування та визначить, чи потрібна корекція гормональної терапії або інші методи підтримки.

МІФ: ЕНДОМЕТРІОЗ МОЖНА ВИЛІКУВАТИ НАЗАВЖДИ

Поки що ендометріоз не має остаточного лікування, але це не означає, що з ним не можна жити повноцінно. Медикаментозна терапія, хірургічне втручання або їх поєднання допомагають контролювати симптоми, зменшувати біль і сповільнювати розвиток хвороби.

Після менопаузи ендометріоз зазвичай переходить у ремісію, коли яєчники перестають активно виробляти гормони. Проте в окремих випадках симптоми можуть повертатися, особливо якщо організм отримує гормональну підтримку.

Важливо розуміти: ендометріоз – це хронічне захворювання, тому підхід до нього повинен бути довготривалим. У деяких жінок він добре контролюється лише за допомогою медикаментів, іншим може знадобитися операція. І навіть після хірургічного лікування часто потрібна підтримувальна терапія, щоб запобігти рецидиву.

Сучасні препарати, зокрема гормональні контрацептиви та засоби, що регулюють рівень гонадотропінів (GnRH), не виліковують ендометріоз, але допомагають перевести його у стан спокою – коли осередки перестають реагувати на коливання гормонів і запалення не прогресує.

Головне – не здаватися. З правильно підібраним лікуванням, підтримкою фахівця й увагою до власного тіла можна жити без щоденного болю, залишаючись активною, сильною та спокійною.