Уреаплазмоз у чоловіків – це запальне захворювання, яке може бути пов’язане з надмірним розмноженням бактерій роду Ureaplasma, найчастіше Ureaplasma urealyticum або Ureaplasma parvum. Уреаплазми належать до бактерій, але відрізняються від більшості з них тим, що не мають клітинної стінки. Саме тому деякі антибіотики на них не діють. [1]“MedicalNewsToday. «What is Ureaplasma? Symptoms and treatment»“
Уреаплазма часто є частиною нормального мікробіому людини – величезної спільноти трильйонів мікроорганізмів, що живуть усередині нас і на нашій шкірі. Ці крихітні помічники допомагають перетравлювати їжу, боротися з інфекціями та підтримувати репродуктивне здоров’я.
Проте іноді навіть звичайні, зазвичай нешкідливі бактерії починають розмножуватися надмірно, викликаючи запалення здорових тканин. Так утворюється колонія, яка може призвести до інфекції.
Схема зараження уреаплазмозом
Уреаплазма може бути присутньою в сечостатевих шляхах чоловіка без будь-яких симптомів і не завжди спричиняє захворювання. Розвиток уреаплазмозу залежить не лише від потрапляння бактерії в організм, а й від її кількості, стану імунної системи та інших чинників, які можуть сприяти розвитку запального процесу.
Шляхи зараження уреаплазмою
Основним шляхом передачі уреаплазми є статевий контакт. Інфікування може відбутися під час незахищених вагінальних, анальних або оральних статевих контактів із носієм бактерії. Також можливе передавання уреаплазми від інфікованої матері дитині під час пологів.
Якщо у чоловіка підтверджено уреаплазмоз і лікар призначив лікування, може бути рекомендовано також обстеження його статевої партнерки або партнера. Необхідність подальшого лікування визначається індивідуально залежно від результатів обстеження, наявності симптомів та клінічної ситуації. Такий підхід допомагає зменшити ризик подальшої передачі інфекції та повторного інфікування.
Інкубаційний період
Після зараження чоловіка Ureaplasma проникає спочатку в епітелій сечовипускального каналу, а потім в яєчка. При цьому клінічні симптоми уреаплазмозу можуть не спостерігатися. [2]“MedicalNewsToday. «What to know about the anatomy of the male reproductive system»“
Інкубаційний період після статевого інфікування зазвичай становить від кількох днів до 3-4 тижнів, хоча його тривалість може змінюватися залежно від індивідуальних особливостей організму.
Наявність бактерії ще не означає розвиток захворювання. Запальний процес може виникнути за умови активного розмноження уреаплазми, наявності супутніх інфекцій або інших чинників, що послаблюють природні захисні механізми організму.
Симптоми уреаплазмозу
У більшості чоловіків уреаплазмоз може тривалий час перебігати безсимптомно. Якщо запальний процес розвивається, можуть з’явитися такі симптоми:
- печіння або біль під час сечовипускання;
- прозорі або слизові виділення із сечівника;
- свербіж чи дискомфорт у ділянці сечівника;
- біль або дискомфорт у промежині;
- біль під час еякуляції;
- дискомфорт або біль у ділянці яєчок (рідше).
Такі симптоми не є специфічними лише для уреаплазмозу й можуть спостерігатися за інших інфекцій сечостатевої системи. Саме тому встановити причину захворювання можна лише за допомогою лабораторної діагностики.
Наявність уреаплазми не завжди означає розвиток захворювання. Якщо з’явилися симптоми або існує ризик інфікування, варто звернутися до лікаря, який призначить необхідні обстеження та визначить, чи потрібне лікування.
Діагностика уреаплазмозу
Діагноз «уреаплазмоз» не встановлюють лише на підставі виявлення уреаплазми. Лікар оцінює клінічні симптоми, результати лабораторних досліджень та за потреби виключає інші можливі причини запального процесу.
Для діагностики уреаплазмозу лікар може призначити такі лабораторні дослідження:
- полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) – для виявлення ДНК уреаплазми. Матеріалом для дослідження може бути перша порція сечі або урогенітальний зішкріб (мазок). Для підвищення достовірності результатів перед забором урогенітального зішкребу рекомендується не мочитися протягом 2-3 годин;
- бактеріологічний посів – для визначення концентрації бактерій та, за потреби, оцінки їхньої чутливості до антибіотиків;
- мікроскопічне дослідження мазка із сечівника – для виявлення ознак запального процесу;
- аналізи на інші інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), – за потреби, оскільки уреаплазмоз може поєднуватися з іншими урогенітальними інфекціями.
Результати обстеження оцінюють комплексно з урахуванням клінічних симптомів, даних інших досліджень та анамнезу. Інтерпретувати результати аналізів і визначити подальшу тактику можуть уролог, дерматовенеролог або сімейний лікар, який за потреби скерує пацієнта до профільного спеціаліста.
Як інтерпретувати результати аналізу на уреаплазму?
Під час бактеріологічного посіву оцінюють не лише наявність уреаплазми, а й концентрацію бактерій. Одним із показників, які враховує лікар, є 10⁴ КУО/мл (10 000 колонієутворювальних одиниць на мілілітр).
Якщо концентрація уреаплазми менша за 10⁴ КУО/мл і чоловік не має симптомів запалення, лікування зазвичай не потрібне. Якщо ж показник перевищує 10⁴ КУО/мл і супроводжується симптомами або ознаками запального процесу, лікар може рекомендувати лікування.
Водночас рішення не ґрунтується лише на результаті аналізу. Лікар оцінює клінічну картину, наявність симптомів, результати інших досліджень і лише після цього визначає, чи потребує пацієнт лікування.
Уреаплазму відносять до умовно-патогенних мікроорганізмів. Це означає, що її наявність не завжди призводить до розвитку захворювання. Запальний процес частіше виникає за наявності супутніх урогенітальних інфекцій або інших чинників, що впливають на природні захисні механізми організму.
Саме тому рішення щодо лікування приймають індивідуально. Лікар враховує не лише концентрацію бактерій, а й клінічні симптоми, ознаки запалення та результати інших лабораторних досліджень.
Лікування уреаплазми
Тактика лікування залежить не лише від результатів аналізів, а й від наявності симптомів, ознак запального процесу, концентрації бактерій та результатів інших досліджень. Виявлення
уреаплазми саме собою ще не означає, що чоловік потребує лікування. Рішення про початок терапії лікар приймає індивідуально після комплексної оцінки клінічної ситуації.
Уреаплазмоз нерідко поєднується з іншими урогенітальними інфекціями, зокрема хламідіозом або гонореєю. Саме тому під час вибору лікування лікар враховує можливу наявність супутніх захворювань.
Комплексне лікування може включати:
- антибактеріальну терапію, яку лікар призначає з урахуванням результатів обстеження та, за можливості, чутливості збудника до антибіотиків;
- лікування супутніх урогенітальних інфекцій або інших захворювань, якщо вони виявлені;
- усунення чинників, що підтримують запальний процес, та подальший контроль ефективності лікування.
Ефективність лікування залежить не лише від правильно підібраної терапії, а й від дотримання рекомендацій лікаря протягом усього курсу лікування. Тому під час терапії рекомендується:
- утримуватися від статевих контактів до завершення терапії;
- пройти обстеження статевій партнерці або партнеру та, за потреби, лікування відповідно до рекомендацій лікаря;
- відмовитися від шкідливих звичок або максимально їх обмежити;
- дотримуватися збалансованого харчування, за можливості обмеживши гострі, надмірно солоні страви та алкоголь.
Після завершення терапії лікар за потреби може рекомендувати контрольні лабораторні дослідження, щоб оцінити ефективність лікування, зникнення ознак запального процесу та визначити подальшу тактику ведення пацієнта.
Ускладнення уреаплазмозу
Ускладнення уреаплазмозу у чоловіків можуть виникати за тривалого малосимптомногг або безсимптомного перебігу захворювання, особливо якщо запальний процес своєчасно не виявлено та не проліковано. До можливих ускладнень належать:
- уретрит і хронічний цистит – запалення сечівника та сечового міхура;
- порушення репродуктивної функції та вторинне безпліддя;
- сексуальні порушення, зокрема передчасна еякуляція, порушення ерекції та біль під час статевого акту; [3]“National Library of Medicine (NIH). «Concordance of Ureaplasma urealyticum and Mycoplasma hominis in infertile couples: impact on semen parameters»“
- пієлонефрит; [4]“National Library of Medicine (NIH). «A Systematic Review of Mycoplasma and Ureaplasma in Urogynaecology»“
- запальні захворювання яєчок та їхніх придатків.
Ризик розвитку ускладнень залежить від тривалості запального процесу, наявності супутніх урогенітальних інфекцій та загального стану здоров’я чоловіка. Своєчасне звернення до лікаря, комплексна діагностика й правильно підібране лікування допомагають запобігти поширенню інфекції та знизити ймовірність порушень з боку сечостатевої системи.
Уреаплазма не завжди є причиною захворювання і не в кожному випадку потребує лікування. Водночас поява симптомів запалення сечостатевої системи або позитивний результат аналізу в поєднанні зі скаргами є підставою звернутися до лікаря. Своєчасна діагностика допомагає встановити причину симптомів, виключити інші урогенітальні інфекції та за потреби своєчасно розпочати лікування. Інтерпретувати результати аналізів і визначити тактику ведення можуть уролог, андролог, дерматовенеролог або сімейний лікар. Дотримання рекомендацій лікаря, повне проходження призначеної терапії та відповідальне ставлення до власного здоров’я допомагають знизити ризик ускладнень і зберегти репродуктивне здоров’я чоловіка.
Питання відповіді
Що таке уреаплазма?
Уреаплазма – це бактерія, яка може входити до складу нормальної мікрофлори сечостатевих шляхів у частини людей. У більшості випадків вона не викликає симптомів. Проте за певних умов уреаплазма може спричиняти запальний процес у сечостатевій системі та потребувати лікування.
Скільки часу лікується уреаплазма?
Тривалість лікування залежить від клінічної ситуації, наявності супутніх інфекцій та обраної схеми терапії. Найчастіше курс антибіотикотерапії триває 7-14 днів, однак остаточну тривалість лікування визначає лікар. За потреби після завершення терапії можуть бути рекомендовані повторні лабораторні дослідження.
Звідки береться уреаплазма?
Найчастіше уреаплазма передається під час незахищених статевих контактів. Водночас вона може тривалий час бути присутньою в організмі без симптомів і виявитися лише під час лабораторного обстеження. Значно рідше можливе передавання від матері до дитини під час пологів.
Уреаплазма – це венеричне захворювання?
Уреаплазма не належить до класичних інфекцій, що передаються статевим шляхом, хоча найчастіше поширюється саме статевим шляхом. Виявлення бактерії не означає наявності захворювання. Лікування рекомендують лише тоді, коли уреаплазма пов’язана із запальним процесом або є інші клінічні показання.
