Розсіяність, труднощі з концентрацією, прокрастинація або надмірна активність час від часу бувають у кожної людини. Вони можуть посилюватися через втому, стрес, недосипання та інші причини й самі по собі не означають наявності розладу з дефіцитом уваги та гіперактивністю (РДУГ).
За РДУГ неуважність та/або гіперактивність й імпульсивність мають стійкий характер, починаються ще в дитинстві, проявляються в різних ситуаціях і помітно впливають на навчання, роботу, стосунки чи повсякденне життя. Розлад може зберігатися і в дорослому віці, хоча його прояви з часом часто змінюються.
РДУГ: що це за розлад і чому про нього говорять частіше
Розлад дефіциту уваги та гіперактивності – це нейророзвитковий розлад, пов’язаний з особливостями розвитку та роботи нервової системи. Основними групами симптомів є неуважність, гіперактивність та імпульсивність, але їх поєднання й вираженість у різних людей відрізняються. У частини людей переважають труднощі з увагою, тому характерної вираженої гіперактивності може взагалі не бути.
Саме тому РДУГ не завжди виглядає як «непосидюча дитина». Дитина може бути спокійною, але постійно втрачати речі, забувати завдання, не завершувати розпочате або легко відволікатися. У дорослих труднощі можуть проявлятися у проблемах з організацією справ, плануванням часу, підтриманням концентрації, дотриманням термінів або контролем імпульсивних рішень.
Останніми роками про РДУГ говорять значно більше, зокрема й у контексті дорослих. Це пов’язано з кращим розумінням того, що розлад не обов’язково зникає після дитинства, ширшим розпізнаванням різних варіантів його проявів та більшою обізнаністю суспільства. Водночас популярність теми в соціальних мережах створює ризик самодіагностики: окремі симптоми РДУГ неспецифічні та можуть виникати за інших психічних або соматичних станів, порушень сну, стресу чи перевтоми.
Тому діагноз РДУГ встановлюють не за однією ознакою і не за результатом онлайн-тесту. Фахівець оцінює характер симптомів, їхню тривалість, вік появи, вплив на повсякденне функціонування та наявність проявів у різних сферах життя, а також виключає інші можливі причини. [1]“American Academy of Family Physicians «DSM-5 Diagnostic Criteria for ADHD»“
Причини РДУГ
Єдиної причини РДУГ не існує. Це складний нейророзвитковий розлад, у виникненні якого провідну роль відіграє поєднання генетичних та нейробіологічних особливостей. На ймовірність розвитку РДУГ можуть впливати й деякі чинники середовища та умови раннього розвитку дитини.
Водночас РДУГ не виникає через «неправильне виховання», недостатню дисципліну, надмірне використання гаджетів або небажання дитини бути уважною. Такі фактори можуть впливати на поведінку та вираженість окремих труднощів, але не пояснюють походження самого розладу.
Спадковість та нейробіологічні фактори
РДУГ має виражений генетичний компонент: розлад частіше зустрічається серед близьких родичів людей із РДУГ. При цьому не існує одного «гена РДУГ». Із розвитком розладу пов’язана велика кількість генетичних варіантів, кожен із яких окремо має невеликий вплив.
Дослідження також виявляють особливості розвитку та функціонування мозкових мереж, пов’язаних з увагою, контролем поведінки, плануванням, мотивацією та оцінкою винагороди. У цих процесах беруть участь нейромедіаторні системи, зокрема дофамін і норадреналін. [2]“CDC «ADHD in Children»“
Іноді механізм РДУГ спрощено описують як «нестачу дофаміну». Насправді наукові дані не дозволяють звести розлад до дефіциту одного нейромедіатора. Йдеться про значно складніші особливості роботи та взаємодії мозкових систем, на які впливають генетичні та інші фактори.
Середовище та фактори ризику під час вагітності
Дослідження виявили низку факторів, які статистично пов’язані з підвищеною ймовірністю РДУГ. До них належать, зокрема, вплив тютюнового диму та алкоголю під час вагітності, передчасне народження або низька маса тіла під час народження, а також вплив деяких токсичних речовин, наприклад свинцю, під час внутрішньоутробного розвитку або в ранньому дитинстві.
Однак наявність одного з таких факторів не означає, що в дитини обов’язково розвинеться РДУГ. Так само в багатьох людей із цим розладом неможливо визначити конкретний зовнішній фактор, який міг би пояснити його виникнення. РДУГ формується внаслідок складної взаємодії біологічних та середовищних чинників, а не через одну подію під час вагітності чи помилку батьків.
Симптоми РДУГ у дітей
Прояви РДУГ у дітей поділяють на дві основні групи: неуважність та гіперактивність/імпульсивність. У дитини можуть переважати симптоми однієї з цих груп або бути вираженими обидві.
При цьому важливо відрізняти РДУГ від звичайних вікових особливостей поведінки. Більшість дітей час від часу відволікаються, забувають речі, перебивають дорослих або не можуть довго сидіти на місці. За РДУГ такі прояви є стійкими, не відповідають очікуваному для віку рівню розвитку, виникають у різних ситуаціях – наприклад, удома та в школі – і створюють помітні труднощі в навчанні, спілкуванні або повсякденному житті.
Гіперактивність та імпульсивність у поведінці
Гіперактивність – це не просто висока рухливість чи енергійність. Дитині з відповідними проявами РДУГ може бути складно регулювати власну активність відповідно до ситуації.
Це може проявлятися тим, що дитина:
- часто совається, крутиться, рухає руками або ногами, коли потрібно залишатися на місці;
- встає або починає рухатися в ситуаціях, де очікується сидіти;
- багато бігає, лазить або відчуває постійну потребу бути в русі;
- має труднощі зі спокійними заняттями чи іграми;
- багато говорить;
- відповідає на запитання, не дочекавшись, поки його сформулюють до кінця;
- насилу чекає своєї черги;
- перебиває інших або втручається в їхні розмови та заняття;
- діє швидко, не встигаючи оцінити можливі наслідки.
З віком зовнішня гіперактивність може ставати менш помітною. У підлітків замість постійного бігання чи вставання частіше спостерігається внутрішнє відчуття неспокою, потреба постійно щось робити або труднощі з тривалим перебуванням без активності.
Неуважність та розсіяна увага у дитини
Дефіцит уваги за РДУГ не означає, що дитина взагалі не здатна концентруватися. Труднощі частіше стосуються керування увагою – її утримання, перемикання та спрямування на завдання, особливо якщо воно тривале, монотонне або не викликає достатнього інтересу.
Серед можливих проявів:
- дитина часто припускається помилок через неуважність або пропускає деталі;
- їй складно тривалий час утримувати увагу під час уроку, читання чи виконання завдання;
- може здаватися, що вона не слухає, навіть коли звертаються безпосередньо до неї;
- починає завдання, але не доводить його до кінця або легко перемикається на інше;
- має труднощі з організацією навчання та повсякденних справ;
- уникає або відкладає завдання, що потребують тривалого розумового зосередження;
- часто губить речі, необхідні для навчання чи інших занять;
- легко відволікається на сторонні подразники;
- забуває про домовленості, завдання або необхідні повсякденні справи.
Окремі такі прояви можуть виникати й без РДУГ. Для діагностики важливі їхня кількість, тривалість, відповідність віку та те, наскільки вони впливають на життя дитини.
РДУГ: симптоми у дорослих
У дорослому віці основними проявами РДУГ залишаються неуважність, гіперактивність та імпульсивність, однак вони часто виглядають інакше, ніж у дитинстві. Змінюються і вимоги повсякденного життя: дорослій людині потрібно самостійно організовувати роботу, планувати час, виконувати довгострокові завдання, контролювати фінанси та поєднувати різні обов’язки. Саме за таких умов труднощі з регуляцією уваги й поведінки можуть ставати особливо помітними.
Серед можливих проявів РДУГ у дорослих:
- труднощі з організацією справ і визначенням пріоритетів;
- часті запізнення, забування про домовленості;
- втрата речей;
- відкладання завдань;
- складність із завершенням розпочатого;
- легке відволікання та труднощі з концентрацією під час тривалих або монотонних занять.
- Імпульсивність може проявлятися поспішними рішеннями, перебиванням співрозмовників або труднощами з очікуванням.
Прокрастинація, проблеми з тайм-менеджментом чи розсіяність самі по собі не свідчать про РДУГ. Подібні труднощі можуть виникати через стрес, недосип, тривожні чи депресивні розлади, вживання певних речовин, соматичні захворювання та інші причини.
Чим прояви відрізняються від дитячих?
З віком особливо помітно може змінюватися гіперактивність. Доросла людина зазвичай уже не бігає класом і не встає постійно з місця, але може відчувати внутрішній неспокій, потребу постійно бути зайнятою, труднощі з тривалим сидінням або розслабленням.
Неуважність часто проявляється через проблеми з організацією повсякденного життя: людині складно планувати послідовність дій, оцінювати необхідний для завдання час, дотримуватися дедлайнів та керувати кількома справами одночасно. Частина дорослих виробляє власні способи компенсації – використовує нагадування, списки, календарі або жорсткі робочі алгоритми, тому зовні труднощі можуть бути менш помітними.
Водночас РДУГ може впливати на навчання, професійну діяльність, стосунки та виконання повсякденних обов’язків. Для діагностики важлива не наявність окремих звичок чи рис характеру, а стійкий комплекс симптомів та їхній вплив на функціонування людини.
У якому віці розлад найчастіше проявляється вперше?
РДУГ належить до нейророзвиткових розладів, тому його симптоми починаються в дитинстві. За діагностичними критеріями DSM-5-TR, кілька симптомів неуважності та/або гіперактивності й імпульсивності мають бути присутні до 12-річного віку. [3]“CDC STACKS «A Systematic Review and Meta-analysis of Prenatal, Birth, and Postnatal Factors Associated with Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder in Children»“
Водночас діагноз може бути встановлений значно пізніше – у підлітковому або дорослому віці. У дитинстві симптоми могли залишатися непоміченими, бути менш вираженими або частково компенсуватися підтримкою батьків, структурованим навчанням чи власними стратегіями. Коли з віком зростає кількість самостійних обов’язків і вимог до планування та самоорганізації, попередні способи компенсації можуть виявитися недостатніми.
Тому вперше діагностований у дорослому віці РДУГ не означає, що розлад виник у дорослої людини раптово. Під час діагностики лікар з’ясовує, чи були характерні прояви в дитинстві, навіть якщо тоді РДУГ не був розпізнаний.
Діагностика РДУГ
Діагностика РДУГ не ґрунтується на одному аналізі, тесті чи інструментальному дослідженні. Її проводить лікар на підставі комплексної оцінки симптомів, історії їхньої появи та впливу на повсякденне життя людини. [4]“American Family Physician «Attention-Deficit/Hyperactivity Disorder in Adults»“
Під час діагностики оцінюють:
- Наявність симптомів у дитинстві – під час обстеження дорослого важливо встановити, чи були прояви неуважності та/або гіперактивності й імпульсивності до 12-річного віку. При цьому людина не завжди може точно пам’ятати власну поведінку в дитинстві, тому за можливості враховують додаткову інформацію.
- Характер і вираженість симптомів – для цього можуть використовувати клінічне інтерв’ю, стандартизовані шкали та опитувальники. Їхні результати допомагають оцінити симптоми, але самі по собі не встановлюють діагнозу.
- Прояви в різних умовах – симптоми мають спостерігатися не лише в одній ситуації, а щонайменше у двох сферах життя, наприклад удома та в школі, на роботі або під час соціальної взаємодії.
- Вплив на повсякденне функціонування – лікар оцінює, наскільки симптоми заважають навчанню, роботі, стосункам та виконанню повсякденних обов’язків.
- Інші можливі причини симптомів – труднощі з концентрацією, забудькуватість, неспокій або зміни поведінки можуть виникати, зокрема, у випадку порушення сну, тривожних і депресивних розладів, деяких соматичних захворювань та інших нейророзвиткових розладів.
Важливо, що успішність у навчанні або роботі сама собою не виключає РДУГ. Деякі люди виробляють способи компенсації труднощів і можуть підтримувати високий рівень функціонування в одній сфері, витрачаючи на це значно більше часу та зусиль або маючи труднощі в інших сферах життя. [5]“CDC «Diagnosing ADHD»“
Лабораторні та інші дослідження можуть призначатися за клінічними показаннями, якщо потрібно виключити інші стани, здатні спричиняти або посилювати подібні симптоми.
Лікування РДУГ у дорослих та дітей
Лікування РДУГ підбирають індивідуально з урахуванням віку, вираженості симптомів, їх впливу на повсякденне функціонування та наявності супутніх розладів. Воно може включати медикаментозну терапію, психологічні та поведінкові втручання, навчання батьків поведінкових стратегій і підтримку дитини в освітньому середовищі.
План лікування може змінюватися з часом, тому важливими є регулярна оцінка ефективності терапії, переносимості препаратів та актуальних потреб людини.
Медикаментозна терапія
Для медикаментозного лікування РДУГ використовують стимулювальні та нестимулювальні препарати. До стимуляторів належать, зокрема, метилфенідат, лісдексамфетамін і дексамфетамін. Серед нестимулювальних препаратів застосовують атомоксетин, а в певних випадках у дітей та підлітків – гуанфацин. [6]“NICE «Attention deficit hyperactivity disorder: diagnosis and management. NICE guideline. NG87»“
Вибір препарату залежить від віку, особливостей перебігу РДУГ, супутніх захворювань, можливих протипоказань, ефективності та переносимості лікування. Препарати для лікування РДУГ призначає лікар, а під час терапії необхідний регулярний контроль її ефективності та можливих побічних ефектів. [7]“CDC «Treatment of ADHD»“
Підходи до медикаментозного лікування дітей і дорослих відрізняються. Зокрема, для дітей дошкільного віку пріоритетними зазвичай є поведінкові втручання та навчання батьків, тоді як питання призначення медикаментів вирішують індивідуально.
Самостійно приймати стимулювальні або інші препарати з метою «перевірити, чи є РДУГ» не можна: реакція на препарат не є способом встановлення діагнозу.
Психотерапія та когнітивно-поведінкові техніки
Психологічні та поведінкові втручання допомагають людині не лише працювати з окремими симптомами РДУГ, а й опановувати практичні способи організації повсякденного життя.
Когнітивно-поведінкова терапія, зокрема, може допомагати дорослим розвивати навички планування, організації завдань і керування часом, знаходити способи подолання прокрастинації та працювати з поведінковими моделями, які створюють труднощі в навчанні, роботі чи стосунках.
У роботі з дітьми важливе місце посідають поведінкові методи та навчання батьків відповідних стратегій. Вони допомагають створити зрозумілу структуру повсякденного життя, послідовно формувати бажану поведінку та підтримувати дитину у виконанні завдань. До плану допомоги також можуть залучатися школа та інші дорослі, які регулярно взаємодіють із дитиною.
Психологічні методи та медикаментозне лікування не обов’язково є альтернативами одне одному. Залежно від віку, потреб людини та вираженості симптомів вони можуть бути частинами комплексного плану лікування.
Як опанувати розлад з дефіцитом уваги і гіперактивністю в повсякденному житті
РДУГ може ускладнювати планування, організацію справ, дотримання дедлайнів та керування увагою. Тому корисною частиною повсякденного життя стає створення зовнішньої структури, яка допомагає менше покладатися на пам’ять і постійний самоконтроль. [8]“American Academy of Family Physicians «Adult ADHD toolkit for family physicians»“
Залежно від індивідуальних труднощів це може бути:
- використання календаря, нагадувань і списків справ;
- поділ великих завдань на коротші й конкретні етапи;
- визначення пріоритетів замість одночасного виконання великої кількості справ;
- постійні місця для речей, які часто губляться;
- планування часу на виконання завдань із реалістичним запасом;
- зменшення кількості відволікаючих факторів під час роботи або навчання;
- передбачуваний розпорядок дня для дитини.
Для дітей важливу роль відіграє допомога дорослих у створенні зрозумілих правил і послідовній організації повсякденних справ. У школі за потреби можуть використовуватися відповідні освітні та поведінкові стратегії.
Такі способи не усувають РДУГ, але можуть допомагати краще справлятися з повсякденними труднощами. Якщо симптоми суттєво впливають на навчання, роботу, стосунки або інші сфери життя, одних організаційних прийомів може бути недостатньо – варто обговорити з фахівцем діагностику та відповідне лікування.
РДУГ – нейророзвитковий розлад, який починається в дитинстві та в частини людей зберігається у дорослому віці. Його прояви можуть змінюватися з віком: виражена рухова гіперактивність часто стає менш помітною, тоді як труднощі з увагою, організацією, плануванням та контролем імпульсивності можуть залишатися.
Водночас розсіяність, непосидючість, прокрастинація або труднощі з концентрацією не означають автоматично наявності РДУГ. Для встановлення діагнозу оцінюють комплекс симптомів, час їх появи, тривалість, прояви в різних ситуаціях та вплив на повсякденне функціонування. Правильно підібране лікування та поведінкові стратегії допомагають контролювати симптоми й зменшувати їхній вплив на повсякденне життя.
Часті питання про РДУГ
Чи можна пройти тест на РДУГ самостійно онлайн і чи буде він точним?
Онлайн-опитувальник може бути корисним як скринінговий інструмент: він допомагає звернути увагу на характерні симптоми та зрозуміти, чи варто обговорити їх із фахівцем. Однак результат такого тесту не підтверджує і не виключає РДУГ. Діагностика передбачає оцінку симптомів, їхньої тривалості, впливу на різні сфери життя, історії їхньої появи, а також виключення інших можливих причин. Тому встановити діагноз лише за результатами онлайн-тесту неможливо.
Чи проходить РДУГ із віком?
Не обов’язково. У частини людей симптоми з віком стають менш вираженими, але в багатьох вони тією чи іншою мірою зберігаються в дорослому житті. При цьому характер проявів може змінюватися: наприклад, рухова гіперактивність часто зменшується, тоді як неуважність, труднощі з організацією та внутрішній неспокій можуть залишатися.
Чим РДУГ у дорослих відрізняється від РДУГ у дітей?
Основні групи симптомів однакові – неуважність, гіперактивність та імпульсивність. Відрізняється те, як вони проявляються в повсякденному житті. У дітей частіше помітні надмірна рухова активність, труднощі з дотриманням правил або очікуванням своєї черги та проблеми під час навчання. У дорослих на перший план можуть виходити дезорганізованість, труднощі з плануванням і тайм-менеджментом, запізнення, незавершені справи, забудькуватість та внутрішній неспокій.
Які препарати призначають при лікуванні РДУГ?
Для лікування РДУГ використовують стимулювальні та нестимулювальні препарати. До стимуляторів належать, зокрема, препарати метилфенідату та амфетамінового ряду. Серед нестимулювальних засобів застосовують, зокрема, атомоксетин; вибір доступних препаратів залежить від країни, віку пацієнта та клінічної ситуації. Конкретний препарат і його дозування лікар підбирає індивідуально з урахуванням віку, симптомів, супутніх захворювань, протипоказань, ефективності та можливих побічних ефектів. Самостійно починати, змінювати або припиняти медикаментозне лікування РДУГ не слід.
До якого лікаря звертатися при підозрі на РДУГ?
За підозри на РДУГ у дорослого доцільно звернутися до психіатра або іншого фахівця, який має досвід діагностики та лікування РДУГ. Для дитини оцінку проводить фахівець, компетентний у діагностиці нейророзвиткових розладів у дітей, зокрема дитячий психіатр. Сімейний лікар або педіатр також може бути першим фахівцем, до якого звертаються зі скаргами, щоб за потреби направити на спеціалізовану оцінку. Невролог може залучатися, якщо симптоми або анамнез потребують виключення неврологічних причин, однак РДУГ не встановлюють лише на підставі неврологічного обстеження.
