Антибіотики та їх вплив на організм в процесі лікування

Що таке антибіотики та як вони діють

Антибіотики – це лікарські препарати, які застосовують для лікування бактеріальних інфекцій. Вони стали одним із найважливіших відкриттів у медицині, адже допомогли врятувати мільйони життів і значно знизити смертність від захворювань, які раніше були смертельно небезпечними.

З 1 серпня 2022 року в Україні антибіотики можна отримати лише за рецептом. Це правило запровадили, щоб запобігти їхньому безконтрольному використанню, адже неправильний прийом сприяє розвитку антибіотикорезистентності – стану, за якого бактерії стають стійкими до лікування, а препарати поступово втрачають свою ефективність. ^[1]“Центр громадського здоров’я МОЗ України «Пояснюємо, чому антибіотикорезистентність – серйозна загроза для людства»“
У цій статті розповідаємо, як діють антибіотики, коли їх призначають, чому вони не допомагають у лікуванні вірусних інфекцій, що таке антибіотикорезистентність і як правильно приймати ці препарати, щоб лікування було ефективним.

Історія відкриття антибіотиків

У 1928 році британський бактеріолог Александер Флемінг помітив, що пліснява Penicillium notatum пригнічує ріст бактерій Staphylococcus. Так було відкрито пеніцилін – речовину, яка згодом стала основою для створення першого масово застосовуваного антибіотика. Поява антибактеріальних препаратів дала змогу ефективно лікувати багато небезпечних бактеріальних інфекцій і суттєво знизити смертність від них.

Відмінності бактерій та вірусів

Щоб зрозуміти, чому антибіотики не лікують грип, застуду чи інші вірусні інфекції, важливо знати, чим бактерії відрізняються від вірусів. Бактерії – це живі одноклітинні мікроорганізми, які можуть існувати та розмножуватися самостійно. Багато з них є корисними для людини й беруть участь, наприклад, у травленні (Lactobacillus, Bifidobacterium), але деякі можуть спричиняти інфекційні захворювання (Streptococcus pyogenes, Staphylococcus aureus, Escherichia coli).

Віруси, навпаки, не мають клітинної будови й не здатні розмножуватися самостійно. Для цього їм необхідно проникнути в живу клітину організму та використати її механізми. Саме тому антибіотики не діють на віруси: вони розроблені для знищення або пригнічення бактерій і не можуть впливати на вірусні частинки. Наприклад, грип, COVID-19 та більшість випадків застуди мають вірусне походження, тому антибіотики за наявності цих захворювань неефективні. Водночас лікар може призначити їх у разі розвитку бактеріальних ускладнень, наприклад пневмонії, бактеріального синуситу чи середнього отиту.

Як працюють антибіотики?

Антибіотики діють на структури або процеси, які є лише в бактеріальних клітинах або суттєво відрізняються від клітин людини. Саме завдяки цьому вони можуть пригнічувати розвиток бактеріальної інфекції, не пошкоджуючи клітини організму.

Залежно від механізму дії антибіотики можуть:

порушувати синтез клітинної стінки бактерій. Клітинна стінка підтримує форму бактерії та захищає її від руйнування. Якщо її утворення блокується, бактерія втрачає міцність, пошкоджується та гине;
пригнічувати синтез білків. Для росту, поділу й виконання життєво важливих функцій бактеріям необхідно постійно синтезувати білки. Деякі антибіотики зв’язуються з бактеріальними рибосомами та блокують цей процес, унаслідок чого бактерія перестає рости або гине;
порушувати синтез ДНК або РНК. Частина антибіотиків пригнічує ферменти, необхідні для копіювання генетичного матеріалу. Без можливості відтворювати ДНК або синтезувати РНК бактерії не можуть розмножуватися;
порушувати обмін речовин бактерій. Деякі препарати блокують синтез фолієвої кислоти – речовини, необхідної для утворення нуклеїнових кислот і поділу бактеріальної клітини.

Залежно від результату дії антибіотики поділяють на бактерицидні та бактеріостатичні. Бактерицидні препарати безпосередньо знищують бактерії, тоді як бактеріостатичні лише пригнічують їхній ріст і розмноження. У такому разі остаточно елімінувати збудника допомагає імунна система людини.

Антибіотики не діють на віруси, оскільки вони не мають клітинної будови, клітинної стінки, рибосом та інших структур, які є мішенями для цих препаратів. Саме тому антибіотики не застосовують для лікування грипу, COVID-19 чи більшості випадків гострих респіраторних вірусних інфекцій. ^[2]“МОЗ України «Антибіотики – не вітаміни: що важливо знати кожному про протимікробні препарати, щоб не зашкодити власному здоров’ю?»“

Класифікація антибіотиків

Існує багато видів антибіотиків, які відрізняються за хімічною будовою, механізмом дії, спектром активності та здатністю впливати на різні види бактерій. Саме тому лікар обирає препарат залежно від імовірного збудника інфекції, локалізації запального процесу, віку пацієнта, супутніх захворювань і результатів лабораторних досліджень.

Які є антибіотики? Залежно від хімічної будови та механізму дії їх поділяють на кілька основних груп:

пеніциліни – одні з перших відкритих антибіотиків, які широко застосовують для лікування інфекцій дихальних шляхів, шкіри, м’яких тканин та інших бактеріальних захворювань;
цефалоспорини – велика група антибіотиків, що поділяється на покоління. Кожне наступне покоління має ширший спектр активності проти певних бактерій, вищу стійкість до бактеріальних ферментів або кращу здатність проникати в окремі тканини організму. Саме до цієї групи належать препарати третього, четвертого та п’ятого поколінь;
макроліди – антибіотики, які часто застосовують за інфекцій дихальних шляхів, а також у пацієнтів з алергією на пеніциліни;
тетрацикліни – препарати, ефективні проти широкого спектра бактерій, а також деяких внутрішньоклітинних збудників;
аміноглікозиди – використовують переважно для лікування тяжких бактеріальних інфекцій у стаціонарі;
фторхінолони – синтетичні антибактеріальні препарати, які застосовують за певними показаннями через ризик розвитку серйозних побічних реакцій;
карбапенеми, глікопептиди, лінкозаміди та інші групи, які призначають залежно від виду інфекції та чутливості бактерій.

Окрім цього, антибіотики поділяють за спектром дії. Препарати вузького спектра активні лише проти окремих видів бактерій, тоді як антибіотики широкого спектра дії можуть пригнічувати одночасно багато різних мікроорганізмів. Якщо збудник інфекції вже відомий, перевагу зазвичай надають препаратам вузького спектра, оскільки вони менше впливають на нормальну мікрофлору організму та знижують ризик розвитку антибіотикорезистентності.

Поняття «антибіотики третього, четвертого або п’ятого покоління» не стосується всіх антибактеріальних препаратів. Такий поділ використовується лише для окремих груп, насамперед цефалоспоринів, і відображає етапи їхнього розвитку та особливості антимікробної активності.

Чому не існує «найсильнішого антибіотика»?

Не існує універсального або «найсильнішого» антибіотика. Кожен препарат діє лише на певні види бактерій. Ліки, які ефективно лікують одну інфекцію, можуть бути абсолютно неефективними за іншої. Саме тому вибір антибіотика залежить від імовірного збудника захворювання, локалізації інфекції, чутливості бактерій до препарату та індивідуальних особливостей пацієнта.

Антибіотикорезистентність: чому бактерії перестають реагувати на антибіотики

Антибіотикорезистентність – це здатність бактерій виживати під дією антибактеріальних препаратів, які раніше ефективно їх знищували або пригнічували їхній ріст. У результаті інфекції стає складніше лікувати, збільшується ризик розвитку ускладнень, подовжується тривалість захворювання та зростає ймовірність поширення стійких бактерій.

Антибіотикорезистентність виникає природним шляхом у процесі еволюції бактерій, проте неправильне та надмірне використання антибіотиків значно прискорює цей процес. Найчастіше це відбувається, коли антибіотики приймають без призначення лікаря, використовують для лікування вірусних інфекцій, самостійно змінюють дозування або припиняють лікування раніше рекомендованого терміну.

Як бактерії стають стійкими до антибіотиків?

Бактерії здатні виробляти різні механізми захисту, які допомагають їм уникати дії антибактеріальних препаратів. Вони можуть:

зменшувати проникнення антибіотика всередину клітини, змінюючи будову клітинної оболонки;
активно виводити препарат із клітини за допомогою спеціальних транспортних білків (ефлюксних помп);
виробляти ферменти, які руйнують або інактивують антибіотик ще до того, як він почне діяти;
змінювати структури, на які спрямована дія препарату, через що антибіотик більше не може зв’язатися зі своєю мішенню.

Якщо бактерія набуває таких властивостей, вона виживає навіть під час лікування, продовжує розмножуватися та передає гени резистентності наступним поколінням. Крім того, бактерії можуть обмінюватися генами стійкості між собою, що сприяє швидкому поширенню антибіотикорезистентності.

Як запобігти розвитку антибіотикорезистентності?

Повністю зупинити розвиток антибіотикорезистентності неможливо, проте її поширення можна значно сповільнити. Для цього рекомендується:

приймати антибіотики лише за призначенням лікаря;
суворо дотримуватися призначеного дозування та тривалості лікування;
не припиняти курс самостійно навіть після покращення самопочуття;
не використовувати залишки антибіотиків від попереднього лікування;
не приймати антибіотики для профілактики або лікування вірусних інфекцій без відповідних медичних показань.

Із резистентними бактеріями може зіткнутися будь-яка людина. Проте ризик тяжкого перебігу інфекції вищий у людей з ослабленою імунною системою, пацієнтів, які часто або тривалий час отримують антибіотикотерапію, людей із тяжкими інфекційними захворюваннями, осіб похилого віку, а також пацієнтів, які перебувають у лікарнях або закладах тривалого догляду.

Важливо розуміти, що стійкість розвивається не в організмі людини, а в самих бактеріях. Це означає, що антибіотикорезистентні бактерії можуть передаватися від однієї людини до іншої, поширюючись у сім’ях, лікарнях і громадах. Саме тому раціональне використання антибіотиків є не лише питанням індивідуального здоров’я, а й важливою складовою громадського здоров’я. ^[3]“WHO «Antimicrobial resistance»“

Коли призначають антибіотики?

Антибіотики призначають для лікування бактеріальних інфекцій, коли їх наявність підтверджена або є висока ймовірність бактеріального походження захворювання. Самі собою висока температура, кашель, біль у горлі чи нежить не є показаннями для антибіотикотерапії. Лікар оцінює клінічну картину, тривалість симптомів, результати огляду та, за потреби, лабораторних досліджень.

У деяких випадках бактеріальна інфекція може розвиватися як ускладнення після вірусного захворювання. Наприклад, після грипу чи ГРВІ можуть виникати бактеріальна пневмонія, синусит або середній отит. Саме тоді лікар може прийняти рішення про призначення антибіотика.

Ознака	Частіше за вірусної інфекції	Може свідчити про бактеріальну інфекцію
Температура	до 38 °C, тримається 2–3 дні.	вище 38,5 °C, зберігається довше або повторно підвищується після покращення.
Ніс і горло	прозорі виділення, помірний біль у горлі.	гнійні виділення, інтенсивний біль у горлі, збільшені та болючі лімфатичні вузли.
Кашель	частіше сухий на початку захворювання.	може супроводжуватися гнійним мокротинням, болем у грудній клітці.
Загальний стан	помірна слабкість.	виражена слабкість, озноб, погіршення самопочуття після тимчасового покращення.

Ці симптоми лише допомагають лікарю оцінити ймовірну причину захворювання, але самі по собі не підтверджують бактеріальної інфекції. Остаточне рішення про необхідність антибіотикотерапії приймає лікар після комплексної оцінки стану пацієнта.

Особливості застосування антибіотиків

Антибіотики можуть застосовуватися різними способами. Вибір шляху введення залежить від виду інфекції, її тяжкості, локалізації запального процесу, віку пацієнта та особливостей самого препарату.

Орально (таблетки, капсули, суспензії, сиропи). Найчастіше застосовують у неускладнених бактеріальних інфекцій дихальних шляхів, сечовидільної системи, шкіри та інших органів, коли пацієнт може приймати ліки через рот.
Місцево (мазі, креми, спреї, очні та вушні краплі). Використовують для лікування окремих інфекцій шкіри, очей, вух або слизових оболонок, коли достатньо місцевої дії препарату.
Ін’єкційно або внутрішньовенно. Застосовують за тяжких бактеріальних інфекцій, таких як сепсис, тяжка пневмонія, менінгіт та інших станах, що потребують швидкого досягнення терапевтичної концентрації препарату в крові.

Під час лікування також рекомендується утримуватися від вживання алкоголю. Деякі антибіотики можуть взаємодіяти зі спиртними напоями та підвищувати ризик побічних реакцій, таких як нудота, блювання, біль у животі або почервоніння шкіри. Крім того, алкоголь може погіршувати перебіг інфекції та знижувати прихильність до лікування. Тому під час антибіотикотерапії слід дотримуватися рекомендацій лікаря та інструкції до препарату. ^[4]“American Society for Microbiology «Fact versus Fiction: a Review of the Evidence behind Alcohol and Antibiotic Interactions»“

Аналізи перед призначенням антибіотиків

У багатьох випадках лікар може рекомендувати лабораторні дослідження, щоб підтвердити бактеріальну природу інфекції або підібрати найбільш ефективне лікування. Необхідність обстеження залежить від симптомів, тяжкості захворювання та загального стану пацієнта. ^[5]“MedlinePlus «Antibiotics»“

Для цього можуть призначати:

загальний аналіз крові – допомагає оцінити наявність запального процесу;
аналіз сечі, мокротиння або іншого біологічного матеріалу – дає змогу виявити збудника інфекції;
бактеріологічний посів із визначенням чутливості до антибіотиків – дає змогу підібрати препарат, який буде найбільш ефективним проти конкретної бактерії.

Результати лабораторних досліджень допомагають лікарю прийняти обґрунтоване рішення щодо необхідності антибіотикотерапії та вибору препарату.

Антибіотикограма

Антибіотикограма – це лабораторне дослідження, яке визначає, до яких антибіотиків чутлива конкретна бактерія. Воно допомагає лікарю призначити препарат, що найефективніше діятиме саме проти виявленого збудника, а це особливо важливо за тяжких, рецидивуючих або складних інфекцій, а також якщо попереднє лікування не дало результату.

Під час дослідження:

із вогнища інфекції беруть біологічний матеріал (сечу, мокротиння, кров, мазок або інший зразок);
у лабораторії вирощують бактерії на спеціальному поживному середовищі;
визначають їхню чутливість до різних антибіотиків;
лікар отримує результат і обирає найбільш ефективний препарат.

Результати антибіотикограми допомагають лікарю обрати антибіотик, який з найбільшою ймовірністю буде ефективним проти конкретного збудника, уникнути призначення неефективних препаратів і сприяти раціональному використанню антибіотиків.

Найпоширеніші побічні дії антибіотиків

Побічна дія антибіотиків може проявлятися по-різному залежно від препарату та індивідуальних особливостей організму. Найчастіше спостерігаються діарея, нудота, висип або кандидоз. Зазвичай вони мають легкий перебіг і минають після завершення лікування. Водночас деякі реакції потребують консультації лікаря або навіть невідкладної медичної допомоги. Тому під час прийому антибіотиків важливо уважно стежити за своїм самопочуттям та не змінювати лікування самостійно.

Втома під час лікування антибіотиками

Під час лікування антибіотиками деякі люди можуть відчувати втому, слабкість або зниження працездатності. Найчастіше це пов’язано не з самим препаратом, а з тим, що організм витрачає багато енергії на боротьбу з інфекцією.

У деяких випадках втома може бути побічною дією антибіотика. Крім того, у лікуванні окремих бактеріальних інфекцій може виникати реакція Яріша–Герксгеймера. Вона розвивається внаслідок швидкого руйнування бактерій і вивільнення речовин, які тимчасово посилюють симптоми захворювання. Це може проявлятися підвищенням температури тіла, ознобом, головним болем, слабкістю та втомою. Найчастіше така реакція спостерігається під час лікування сифілісу або хвороби Лайма (бореліозу).

Під час боротьби з інфекцією імунна система працює активніше, тому слабкість, сонливість, підвищена температура тіла та загальне погіршення самопочуття є природною реакцією організму. Саме тому достатній відпочинок, повноцінний сон і дотримання рекомендацій лікаря є важливою складовою одужання. ^[6]“NIH «Advances in the Study of Bacterial Toxins, Their Roles and Mechanisms in Pathogenesis»“

Чому антибіотики можуть спричиняти діарею?

Діарея є одним із найпоширеніших побічних ефектів антибіотикотерапії. Вона може виникати під час прийому будь-якого антибіотика, хоча деякі препарати спричиняють її частіше.

Основна причина полягає в тому, що антибіотики діють не лише на хвороботворні бактерії, а й можуть порушувати баланс нормальної кишкової мікробіоти. Через це змінюється робота травної системи, що може проявлятися діареєю, здуттям живота або дискомфортом у кишківнику.

У більшості випадків антибіотикоасоційована діарея має легкий перебіг і минає після завершення курсу лікування. За потреби лікар може рекомендувати пробіотики або інші засоби для підтримки кишкової мікробіоти. Якщо діарея стає інтенсивною, супроводжується високою температурою, сильним болем у животі або появою крові в калі, необхідно якнайшвидше звернутися до лікаря, оскільки це може свідчити про серйозне ускладнення. ^[7]“Harvard Health Publishing «Antibiotic-associated diarrhea»“

Висип після прийому антибіотиків

Висип є одним із можливих побічних ефектів антибіотикотерапії. Він може виникати як прояв алергічної реакції або бути небажаною реакцією, не пов’язаною з алергією. Висипання можуть мати різний вигляд: від дрібних рожевих плям до кропив’янки чи пухирів. ^[8]“MSD Manuals «Drug Eruptions and Reactions»“

Важливо пам’ятати, що поява висипу під час лікування не завжди означає алергію на антибіотик. Водночас будь-які нові висипання потребують оцінки лікаря, який визначить їхню можливу причину та вирішить, чи потрібно змінювати лікування.

Якщо висип супроводжується свербежем, набряком губ, язика або обличчя, утрудненим диханням чи різким погіршенням самопочуття, слід негайно припинити прийом препарату та звернутися за екстреною медичною допомогою, оскільки це може бути проявом тяжкої алергічної реакції.

Чому антибіотики можуть спричиняти нудоту?

Нудота є одним із найпоширеніших побічних ефектів антибіотикотерапії. Вона може виникати через вплив препарату на травну систему, подразнення слизової оболонки шлунка або індивідуальну чутливість організму до лікарського засобу. ^[9]“NHS «Overview. Antibiotics»“

Щоб зменшити ризик виникнення нудоти, деякі антибіотики рекомендують приймати під час або після їди, якщо це зазначено в інструкції або рекомендовано лікарем. Водночас окремі препарати необхідно приймати натщесерце, оскільки їжа може знижувати їхнє всмоктування. Саме тому важливо дотримуватися рекомендацій щодо застосування конкретного антибіотика.

Якщо нудота супроводжується багаторазовим блюванням або через неї неможливо приймати ліки, необхідно повідомити про це лікаря.

Чому після антибіотиків може виникати кандидоз?

Антибіотики можуть порушувати баланс нормальної мікрофлори організму. Разом із хвороботворними бактеріями вони іноді пригнічують і корисні бактерії, які стримують надмірний ріст грибів роду Candida. У результаті можуть створюватися умови для розвитку кандидозу.

Найчастіше кандидоз виникає в ротовій порожнині або на слизових оболонках статевих органів. Його проявами можуть бути білий наліт, свербіж, печіння, почервоніння, дискомфорт або незвичні виділення. ^[10]“CDC «Candidiasis»“

Ризик розвитку кандидозу підвищується під час тривалого прийому антибіотиків, використання препаратів широкого спектра дії, а також у людей із цукровим діабетом, ослабленою імунною системою або іншими чинниками ризику. У разі появи симптомів кандидозу слід звернутися до лікаря, який підтвердить діагноз і за потреби призначить відповідне лікування.

Чи потрібно приймати пробіотики разом з антибіотиками?

Деякі пробіотики можуть зменшувати ризик антибіотикасоційованої діареї. Пробіотики – це живі мікроорганізми, які допомагають підтримувати баланс кишкової мікробіоти. Під час лікування антибіотиками склад нормальної мікрофлори може змінюватися, що в окремих людей сприяє розвитку діареї, здуття живота або інших порушень травлення.

Дослідження показують, що окремі штами пробіотиків можуть знижувати ризик антибіотикасоційованої діареї. Найкраще вивченими є представники родів Lactobacillus і Bifidobacterium, а також дріжджі Saccharomyces boulardii. Водночас не всі пробіотики мають однакову ефективність, тому їх доцільно обирати за рекомендацією лікаря.

Якщо лікар рекомендував пробіотики, їх зазвичай починають приймати одночасно з антибіотиком і продовжують після завершення курсу лікування відповідно до рекомендацій лікаря або інструкції до препарату. Оскільки антибіотики можуть знижувати ефективність бактеріальних пробіотиків, їх рекомендують приймати з інтервалом щонайменше 2-3 години.

Пробіотики загалом добре переносяться. У деяких людей на початку прийому можуть виникати здуття живота, підвищене газоутворення або дискомфорт у животі, які зазвичай минають самостійно. Людям із тяжкими порушеннями імунної системи, критичними станами або іншими серйозними захворюваннями слід застосовувати пробіотики лише за рекомендацією лікаря.

Антибіотики залишаються одним із найважливіших досягнень сучасної медицини та допомагають успішно лікувати багато бактеріальних інфекцій. Проте їхня ефективність залежить від правильного застосування. Антибіотики не діють на віруси, потребують призначення лікарем та дотримання рекомендованої схеми лікування. Відповідальне використання цих препаратів допомагає не лише швидше одужати, а й зменшує ризик розвитку побічних ефектів та антибіотикорезистентності.

Питання та відповіді

Чи лікують антибіотики вірусні інфекції?

Антибіотики діють лише на бактерії. У разі виникнення застуди, грипу та більшості інших гострих респіраторних вірусних інфекцій вони неефективні. Призначати антибіотики має лікар лише за наявності підтвердженої або ймовірної бактеріальної інфекції.

Чи можна давати антибіотики без рецепта?

В Україні антибіотики відпускаються за рецептом лікаря. Самолікування може бути небезпечним, оскільки неправильний вибір препарату, дозування або тривалості лікування підвищує ризик побічних ефектів і розвитку антибіотикорезистентності.

Чи можна приймати два антибіотики одночасно?

Іноді так, але лише за призначенням лікаря. Поєднання двох антибіотиків застосовують під час тяжких інфекцій, змішаних бактеріальних інфекцій або коли необхідно розширити спектр дії лікування. Самостійно комбінувати антибіотики не можна.

Скільки днів можна приймати антибіотики?

Тривалість лікування залежить від виду інфекції, її тяжкості та призначеного препарату. Найчастіше курс триває від 5 до 14 днів, але в окремих випадках може бути коротшим або довшим. Важливо не припиняти лікування раніше терміну, визначеного лікарем, навіть якщо самопочуття покращилося.

Як швидко діє антибіотик?

Антибіотики починають діяти після першого прийому, однак помітне покращення самопочуття зазвичай настає через 48-72 години. Якщо симптоми не зменшуються або стан погіршується, необхідно повторно звернутися до лікаря.

Чи всі антибіотики викликають діарею?

Діарея є можливою побічною дією багатьох антибіотиків, але виникає не у всіх людей. Найчастіше вона спостерігається під час лікування цефалоспоринами, фторхінолонами, макролідами та пеніцилінами. Якщо діарея виражена, триває кілька днів або супроводжується кров’ю, сильним болем у животі чи гарячкою, необхідно звернутися до лікаря.

Хто найбільше ризикує постраждати від стійких бактерій?

Найвищий ризик мають люди зі зниженим імунітетом, пацієнти, які тривалий час отримують антибіотики, люди, що перебувають на стаціонарному лікуванні, особливо у відділеннях інтенсивної терапії, а також літні люди та пацієнти з тяжкими хронічними захворюваннями.

Чи можна вживати алкоголь під час лікування антибіотиками?

Під час лікування антибіотиками вживати алкоголь не рекомендується. Він може посилювати побічні ефекти деяких препаратів, зокрема нудоту, запаморочення та сонливість, а в окремих випадках спричиняти серйозні небажані реакції. Крім того, алкоголь може уповільнювати відновлення організму під час інфекції.

Чи можна давати антибіотики для дорослих дітям?

Антибіотики для дітей повинен призначати лише лікар. Навіть якщо діюча речовина однакова, препарати для дорослих можуть відрізнятися дозуванням, лікарською формою та допоміжними компонентами. Доза антибіотика для дитини розраховується індивідуально, найчастіше залежно від маси тіла, віку та типу інфекції. Самостійне застосування «дорослих» антибіотиків у дітей може призвести до недостатньої ефективності лікування, передозування або розвитку побічних реакцій.