Що таке токсокароз, які його симптоми та як його лікувати

Особливості токсокарозу у дорослих та дітей

Токсокароз – паразитарне захворювання, яке може тривалий час перебігати безсимптомно або маскуватися під алергію, бронхіт чи інші хвороби. Найчастіше заражаються діти, але токсокароз трапляється і в дорослих. Своєчасна діагностика допомагає підтвердити інфекцію та підібрати ефективне лікування.

Що таке токсокароз?

Токсокара – це круглий паразитичний черв’як (глист), який у природі паразитує переважно у собак (Toxocara canis) і котів (Toxocara cati). Дорослі паразити живуть у кишечнику тварин, де відкладають яйця, які потрапляють у довкілля разом із фекаліями. Через 2-4 тижні в ґрунті яйця дозрівають і стають заразними. Людина може випадково проковтнути їх із забрудненим ґрунтом, водою або немитими продуктами.

Токсокароз – це паразитарне захворювання, яке виникає після потрапляння яєць токсокар в організм людини. У тонкому кишечнику з них виходять личинки, які проникають у кровоносне русло та можуть мігрувати до печінки, легень, очей, центральної нервової системи й інших органів. На відміну від собак і котів, у людей паразит не розвивається до дорослої форми та не відкладає яйця. Саме тому людина не є джерелом інфекції для інших, а основні прояви захворювання пов’язані з міграцією личинок і реакцією імунної системи на них.

Класифікація токсокарозу

Оскільки личинки токсокар можуть мігрувати різними органами, прояви захворювання суттєво відрізняються. Симптоми та тяжкість перебігу залежать від локалізації паразита, кількості личинок і сили імунної відповіді організму. Найчастіше уражаються печінка, легені, очі та значно рідше – центральна нервова система.

Залежно від того, які органи уражені, виділяють чотири основні форми токсокарозу: вісцеральну, очну, неврологічну та латентну (приховану). ^[1]“NIH «Human toxocariasis»“

Вісцеральна форма є найпоширенішою. Вона виникає, коли личинки мігрують печінкою, легенями та іншими внутрішніми органами, викликаючи запальну реакцію. Саме ця форма найчастіше супроводжується гарячкою, кашлем, збільшенням печінки, алергічними проявами та підвищенням рівня еозинофілів у крові.

Очний токсокароз зазвичай розвивається без виражених загальних симптомів. Ураження часто обмежується одним оком. Личинка може пошкоджувати сітківку, що проявляється поступовим погіршенням зору, появою «мушок», плаваючих помутнінь або темної плями перед оком. Через ризик незворотного ушкодження сітківки за появи таких симптомів необхідно якнайшвидше звернутися до офтальмолога. ^[2]“American Academy of Pediatrics «Toxocariasis»“

Неврологічна форма трапляється рідко, але є потенційно небезпечною, оскільки виникає за ураження центральної нервової системи. Залежно від локалізації личинок можуть з’являтися головний біль, судоми, порушення координації рухів або інші неврологічні симптоми. Для підтвердження діагнозу та визначення причини таких проявів потрібне комплексне обстеження.

Латентна форма перебігає майже безсимптомно або проявляється лише неспецифічними скаргами, наприклад, підвищеною втомлюваністю чи періодичними алергічними реакціями. Зазвичай вона розвивається, коли кількість личинок невелика або вони не уражають органи, порушення роботи яких викликає виражені клінічні прояви.

Шляхи зараження токсокарами

Найчастіше зараження відбувається у разі випадкового ковтання яєць паразита.

Основні фактори ризику:

контакт із забрудненим ґрунтом або піском;
брудні руки;
немиті овочі, ягоди та зелень;
недотримання правил гігієни після контакту з тваринами.

Токсокароз у дітей часто пов’язаний з іграми в пісочницях і звичкою брати до рота брудні руки або предмети.

Симптоми токсокарозу у дорослих та дітей

Прояви токсокарозу у дітей та дорослих загалом подібні й залежать насамперед від кількості личинок та органів, які вони уражають. Водночас у дітей симптоми частіше бувають більш вираженими, особливо за наявності вісцеральної форми захворювання. Для неї характерні гарячка, кашель або бронхоспазм, збільшення печінки та значне підвищення рівня еозинофілів у крові. У тяжких випадках частка еозинофілів у лейкоцитарній формулі може сягати 70%. У дорослих частіше виявляють безсимптомний або малосимптомний перебіг, хоча така форма можлива і в дітей. ^[3]“NIH «Toxocariasis: Clinical Aspects, Epidemiology, Medical Ecology, and Molecular Aspects»“

Найпоширеніші симптоми токсокарозу:

підвищення температури;
слабкість і швидка втомлюваність;
кашель, свистяче дихання або задишка;
біль у животі;
збільшення печінки, іноді – селезінки;
висипання, свербіж шкіри або кропив’янка;
збільшення лімфатичних вузлів.

У деяких пацієнтів тривала міграція личинок може бути пов’язана з розвитком або загостренням бронхіальної астми, рецидивуючих алергічних реакцій чи інших захворювань, що супроводжуються еозинофілією. Проте такі прояви не є специфічними лише для токсокарозу й потребують диференційної діагностики.

Діагностика та лікування токсокарозу

Основним методом лабораторної діагностики є визначення антитіл IgG до Toxocara методом імуноферментного аналізу (ІФА). Позитивний результат свідчить про контакт із паразитом, але не завжди дає змогу відрізнити активний токсокароз від інфекції, перенесеної в минулому, оскільки антитіла можуть зберігатися у крові тривалий час. ^[4]“CDC «Clinical Care of Toxocariasis»“

Результат дослідження може бути представлений як титр антитіл, індекс позитивності або кількість умовних одиниць. Референтні значення залежать від тест-системи, тому інтерпретувати показник потрібно відповідно до норм, зазначених у лабораторному бланку. Вищий рівень антитіл може підвищувати ймовірність клінічно значущої інфекції, однак сам по собі не підтверджує активну міграцію личинок.

На користь активного токсокарозу може свідчити поєднання позитивного результату ІФА з характерними симптомами, еозинофілією, підвищенням загального IgE, змінами у біохімічних показниках крові та ознаками ураження органів за даними УЗД, КТ, МРТ або інших досліджень. У сумнівних випадках лікар може призначити повторний аналіз: помітне зростання рівня антитіл у парних зразках крові підтримує припущення про активний інфекційний процес.

Негативний результат, своєю чергою, також не завжди повністю виключає токсокароз. Зокрема, за очної форми рівень антитіл у сироватці крові може бути низьким, тому діагноз встановлюють з урахуванням офтальмологічної картини та результатів додаткових досліджень.

Аналіз калу за токсокарозу неінформативний, оскільки в організмі людини личинки не перетворюються на дорослих гельмінтів і не виділяють яєць.

Лікування залежить від форми захворювання, вираженості симптомів і локалізації личинок. Найчастіше застосовують протипаразитарний препарат альбендазол. Залежно від клінічної ситуації лікар може рекомендувати курс тривалістю 5 днів або довший курс лікування. Під час терапії також можуть призначатися кортикостероїди для зменшення вираженої запальної та алергічної реакції, яку викликає загибель личинок.

За очного токсокарозу медикаментозне лікування не завжди є достатнім. Якщо личинка загрожує зору або вже спричинила ускладнення, офтальмолог може рекомендувати хірургічне втручання (наприклад, вітректомію) у поєднанні з протипаразитарними препаратами та кортикостероїдами.

Як вивести токсокар з організму?

Після лікування личинки токсокар гинуть і поступово руйнуються в тканинах під дією клітин імунної системи. На відміну від аскарид, токсокари в організмі людини не перетворюються на дорослих паразитів і не живуть у кишківнику. Тому вони не виходять з організму з калом після лікування. Їхні залишки поступово утилізуються в тих тканинах, де вони перебували. Саме тому аналіз калу не використовують для підтвердження або контролю ефективності лікування токсокарозу.

Профілактика токсокарозу

Щоб знизити ризик зараження, рекомендується:

мити руки після прогулянок і контакту з тваринами;
ретельно мити овочі, ягоди та зелень;
регулярно проводити дегельмінтизацію домашніх собак і котів;
не дозволяти дітям гратися в забрудненому піску та брати до рота брудні предмети;
своєчасно прибирати екскременти домашніх тварин.

Повністю уникнути контакту дитини з ґрунтом чи піском неможливо й не потрібно. Набагато важливіше сформувати звичку мити руки після прогулянок і стежити, щоб під час гри дитина не тягнула до рота брудні руки або сторонні предмети.

Токсокароз – це захворювання, яке за своєчасної діагностики добре піддається лікуванню. Якщо після контакту із забрудненим ґрунтом або тваринами з’явилися тривалий кашель, алергічні прояви чи інші незрозумілі симптоми, варто звернутися до лікаря. Раннє обстеження допомагає підтвердити діагноз, своєчасно розпочати лікування та запобігти розвитку ускладнень.

Поширені питання про токсокароз

Чи виліковний токсокароз?

За умови своєчасного звернення до лікаря та правильно підібраного лікування токсокароз у більшості випадків успішно лікується.

Який аналіз підтверджує токсокароз?

Найчастіше призначають визначення антитіл IgG до Toxocara методом ІФА разом із загальним аналізом крові.

Чи можна заразитися токсокарозом від іншої людини?

Передача токсокарозу від людини до людини не відбувається.

Чому аналіз калу може бути негативним при токсокарозі?

Тому що в організмі людини токсокари не дозрівають до дорослої форми та не відкладають яйця.

Як запобігти токсокарозу?

Дотримуватися правил особистої гігієни, ретельно мити продукти, регулярно обробляти домашніх тварин від паразитів і стежити, щоб діти не контактували із забрудненим ґрунтом.