Що таке артрит? Симптоми та види артриту

Осінь і зима – це сезон, коли все навколо входить у режим «пригальмувати»: сонця менше, ми сидимо більше, рухаємося менше, вітаміну D в організмі – мінімум. А суглоби, як і ми, дуже чутливі до змін погоди та способу життя. Причини сезонного «ой, болить!» можуть бути банальними:

• переохолодження, перепади тиску та вологості (суглоби люблять стабільність);
• гіподинамія – сидячий режим роботи робить кровообіг у суглобах млявим;
• дефіцит вітаміну D – запускає запальні механізми;
• стрес і перенапруження – організм втомлюється, імунна система теж.

Водночас біль у суглобах може бути проявом запалення, яке називається артритом. Важливо вчасно відрізнити побутовий дискомфорт від захворювання, яке потребує діагностування. Ця стаття допоможе розібратися: які бувають типи артриту, які симптоми варто помітити, що може бути причиною, як діагностують артрит і які варіанти лікування існують.

Що таке артрит?

Артрит – це збірний термін для означення групи патологічних станів, що вражають суглоби, провокуючи розвиток запального процесу та больового синдрому. Суглоби – це анатомічні вузли, де відбувається з’єднання кісток, що забезпечує рухливість нашого тіла (як-от колінні, ліктьові суглоби чи фаланги пальців). Існує безліч різновидів артриту, і кожен із них може зачіпати будь-який суглоб організму. Крім того, деякі форми цього захворювання мають системний характер, впливаючи не лише на опорно-руховий апарат, а й на стан внутрішніх органів, шкіри чи зору. ^[1]“NIH «Arthritis»“

В Україні захворювання суглобів – одна з найпоширеніших причин звернення до сімейних лікарів. За даними Інституту ревматології НАМН України, понад 3,5-4,5 млн людей мають ревматологічні проблеми. Найпоширеніший діагноз – остеоартрит, який зустрічається у 10-12 % дорослого населення. Ревматоїдний артрит трапляється у 0,5-1 % українців, що становить близько 200-400 тис. осіб. Псоріатичний артрит виявляють приблизно у 30 % пацієнтів із псоріазом.

Види артриту

Артрит суглобів – це не одне захворювання, а група різних станів, які відрізняються причинами виникнення, перебігом і підходами до лікування. Фраза «у мене артрит» така ж узагальнена, як «у мене алергія» або «болить живіт». Причина болю може бути зовсім різною – від зношування хряща до надмірної активності імунної системи. Тому, щоб підібрати правильне лікування, важливо визначити тип артриту. ^[2]“Harvard Health Publishing «Arthritis»“

Остеоартрит

Остеоартрит (остеоартроз) – це хронічне дегенеративне захворювання, а також найпоширеніший тип артриту серед людей віком понад 45 років, спортсменів, осіб із надмірною вагою та тих, хто переніс травми. При остеоартриті руйнується хрящ – природний «амортизатор». З часом хрящ стоншується, і кістки починають тертися одна об одну, що викликає біль та обмеження рухливості.

Найчастіше вражає: пальці рук, коліна, кульшові суглоби, хребет.

Класифікація остеоартриту

Остеоартрит класифікують залежно від локалізації ураження, ступеня руйнування хрящової тканини та причин виникнення. Виділяють первинний остеоартрит, який розвивається поступово з віком, та вторинний – пов’язаний із травмами, надмірним навантаженням або іншими захворюваннями суглобів.

Симптоми остеоартриту

Остеоартрит зазвичай розвивається поступово, тому на ранніх етапах люди часто не звертають уваги на перші прояви захворювання. Симптоми можуть посилюватися після фізичного навантаження або наприкінці дня, а з часом – впливати на рухливість і якість життя:

• біль після фізичного навантаження;
• ранкова скутість (яка минає після руху);
• відчуття «крихкості» або «хрусту» в суглобі;
• поступове наростання симптомів протягом років.

Остеоартрит частіше розвивається у жінок, особливо після менопаузи.

Профілактика остеоартриту

Профілактика остеоартриту включає контроль маси тіла, регулярну помірну фізичну активність, уникнення надмірного навантаження на суглоби та своєчасне лікування травм опорно-рухового апарату.

Дієта при остеоартриті

Дієта за наявності остеоартриту має бути спрямована на підтримання нормальної маси тіла та забезпечення організму необхідними поживними речовинами. Рекомендується збалансований раціон із достатньою кількістю білка, овочів, фруктів, продуктів із вмістом омега-3 жирних кислот і обмеженням надмірно обробленої їжі.

Як лікувати остеоартрит

Лікування остеоартриту передбачає поєднання медикаментозної терапії, фізичної активності, фізіотерапії та корекції способу життя. За потреби лікар може рекомендувати знеболювальні або протизапальні препарати, а в окремих випадках – ортопедичне чи хірургічне лікування.

Ревматоїдний артрит

Ревматоїдний артрит (РА) – це автоімунне системне захворювання. Імунна система помилково атакує здорову тканину, зокрема синовіальну оболонку суглоба. Через це виникає запалення, яке поступово пошкоджує суглоб і може призводити до його деформації. Частіше він зустрічається у жінок 30-50 років. На його розвиток можуть впливати генетичні фактори, стрес, куріння. Ревматоїдний артрит – це не лише про суглоби. Імунні клітини й запальні молекули циркулюють із кров’ю, тому запалення може виникати й в інших органах, де є сполучна тканина – а її в організмі дуже багато. ^[3]“CDC «Rheumatoid Arthritis»“

Як ревматоїдний артрит може проявлятися поза суглобами:

1. Серце. Ревматоїдний артрит збільшує ризик серцево-судинних захворювань, запалення оболонки серця (перикардиту), прискореного розвитку атеросклерозу (закупорки судин). У пацієнтів із ревматоїдним артритом ризик інфаркту може бути таким самим, як у людей із діабетом. Причина – хронічне системне запалення, яке ушкоджує судини.
2. Легені. За ревматоїдного артриту може розвиватися запалення легень (інтерстиціальна хвороба легень), плеврит (запалення оболонки легень), накопичення рідини біля легень. Чому? Запалення впливає на тканини навколо органів. Один із десяти пацієнтів із ревматоїдним артритом має легеневі прояви, часто непомітні на початку.
3. Очі. Може виникати сухість очей (часто разом із синдромом Шегрена), запалення оболонок ока (склерит, увеїт). Симптоми включають почервоніння очей, різь, біль, зниження гостроти зору. Якщо за РА болить око, треба обов’язково звернутися до офтальмолога.

Класифікація ревматоїдного артриту

Ревматоїдний артрит – це системне захворювання, яке підлягає ретельній клінічній класифікації. Для визначення правильної стратегії лікування фахівці оцінюють кілька ключових параметрів:

• інтенсивність запального процесу;
• тривалість перебігу хвороби;
• рівень деструктивних змін у суглобах.

Розрізняють серопозитивну та серонегативну форми артриту. Цей поділ ґрунтується на наявності чи відсутності специфічних антитіл у крові. Врахування ступеня активності захворювання дозволяє точніше прогнозувати розвиток патології та коригувати терапію.

Симптоми ревматоїдного артриту

Характерною ознакою ревматоїдного артриту є посилення болю у спокої, особливо вночі, і зменшення після фізичної активності. Інші симптоми ревматоїдного артриту включають:

• біль і набряк у суглобах;
• відчуття тепла в ураженій ділянці;
• ранкову скутість тривалістю понад 30 хв;
• симетричне ураження суглобів.

Профілактика ревматоїдного артриту

Профілактика ревматоїдного артриту включає відмову від куріння, контроль маси тіла, своєчасне лікування інфекцій ікулярне медичне спостереження за наявності факторів ризику.

Дієта при ревматоїдному артриті

Дієта за наявності ревматоїдного артриту має бути збалансованою та спрямованою на зменшення запалення. Рекомендується вживання продуктів, багатих на омега-3 жирні кислоти, овочів, фруктів і обмеження продуктів із високим вмістом насичених жирів.

Як лікувати ревматоїдний артрит

Лікування ревматоїдного артриту проводиться відповідно до сучасних медичних рекомендацій і залежить від активності захворювання та ступеня ураження суглобів. Протокол лікування ревматоїдного артриту може включати нестероїдні протизапальні препарати, базисну терапію (DMARDs), а також біологічні препарати.

Підбір медикаментозної терапії за ревматоїдного артриту має здійснюватися виключно лікарем в індивідуальному порядку, оскільки вибір препаратів залежить від особливостей перебігу хвороби конкретного пацієнта. Стратегія лікування, яка є дієвою для однієї людини, може виявитися неефективною або недоцільною для іншої.

Подагричний артрит

Подагричний артрит (подагра) виникає через накопичення сечової кислоти в крові. Коли її рівень підвищений, у суглобах утворюються мікроскопічні кристали. Вони подразнюють тканини й викликають раптовий, різкий, дуже сильний біль. Суглоб під час нападу червоніє, набрякає, відчувається, ніби він «горить» усередині. Навіть легкий дотик ковдри може бути нестерпним. Найчастіше уражається великий палець стопи. ^[4]“Arthritis Foundation «What Is Arthritis?»“

Також можуть запалюватися:

• інші пальці стопи;
• щиколотки;
• коліна;
• зап’ястя.

До групи підвищеного ризику входять:

• чоловіки;
• люди з порушеннями обміну речовин (переддіабет, ожиріння);
• ті, хто часто вживає алкоголь, червоне м’ясо, субпродукти, морепродукти.

Види подагричного артриту

Подагричний артрит класифікують на дві основні форми перебігу: гостру та хронічну. Хронічна стадія є наслідком тривалого та неконтрольованого підвищення рівня сечової кислоти в організмі. Такий стан призводить до поступового прогресування хвороби, що проявляється частими рецидивами запального процесу та залученням до патології одразу кількох суглобів, що вимагає системного підходу до лікування.

Симптоми подагричного артриту

Симптоми подагричного артриту включають раптовий інтенсивний біль у суглобі, набряк, почервоніння та підвищення температури в ураженій ділянці.

Профілактика подагричного артриту

Профілактика подагричного артриту ґрунтується на свідомому підході до способу життя. Ключовим є постійний контроль рівня сечової кислоти в організмі, що досягається шляхом корекції раціону: важливо обмежити вживання червоного м’яса та продуктів, насичених пуринами. Крім того, мінімізація або повна відмова від алкогольних напоїв є необхідною умовою для запобігання загостренню захворювання та підтримання належного стану здоров’я суглобів.

Дієта при подагричному артриті

Дієта за подагричного артриту спрямована на зниження рівня сечової кислоти та передбачає обмеження пуринів і збільшення споживання води.

Протокол лікування подагричного артриту

Лікування подагричного артриту має комплексний характер: для швидкого купірування гострого больового нападу застосовуються протизапальні засоби, тоді як для довгострокового контролю захворювання ключовим є призначення препаратів, що знижують уровень сечової кислоти в організмі.

Реактивний артрит

Реактивний артрит (РеА) найчастіше зустрічається серед молодих активних людей після перенесених інфекцій. Це запальне захворювання виникає як надмірна імунна реакція організму у відповідь на інфекцію, при цьому сам збудник зазвичай не потрапляє безпосередньо в суглоб.

Окрім суглобів, можуть запалюватися очі (кон’юнктивіт) та сечовивідні шляхи. Ризик розвитку реактивного артриту підвищується за наявності генетичної схильності.

Тригерами можуть бути:

• урогенітальні інфекції (особливо Chlamydia trachomatis);
• кишкові бактерії (Salmonella, Shigella, Campylobacter, Yersinia).

Симптоми реактивного артриту

Симптоми реактивного артриту зазвичай виникають через кілька тижнів після перенесеної інфекції. Захворювання може супроводжуватися не лише болем і набряком у суглобах, а й проявами з боку очей та сечовивідних шляхів.

До основних симптомів реактивного артриту належать:

• біль і набряк у суглобах;
• ранкова скутість;
• почервоніння очей (кон’юнктивіт);
• дискомфорт або біль під час сечовипускання;
• підвищена втомлюваність.

Профілактика реактивного артриту

Профілактика реактивного артриту передбачає своєчасне лікування урогенітальних і кишкових інфекцій, дотримання правил гігієни та використання бар’єрних методів контрацепції для зниження ризику інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).

Дієта при реактивному артриті

Дієта у випадку реактивного артриту має бути збалансованою та спрямованою на підтримку імунної системи й зменшення запального процесу. Рекомендується достатнє споживання білка, овочів, фруктів і продуктів із вмістом омега-3 жирних кислот.

Як лікувати реактивний артрит

Лікування реактивного артриту залежить від причини захворювання та вираженості симптомів. Можуть застосовуватися нестероїдні протизапальні препарати, антибактеріальна терапія у випадку підтвердженої інфекції та фізична реабілітація. Тактика лікування визначається лікарем індивідуально.

Інфекційний (септичний) артрит

Інфекційний артрит (септичний артрит) виникає внаслідок потрапляння бактерій (найчастіше Staphylococcus aureus), вірусів або грибків безпосередньо в суглоб. Найчастіше уражається один великий суглоб – колінний, кульшовий або плечовий. Такий стан супроводжується сильним болем, набряком, почервонінням і підвищенням температури тіла та потребує невідкладної медичної допомоги.

Симптоми інфекційного артриту можуть бути подібними до проявів інших запальних захворювань суглобів, тому для встановлення точного діагнозу важливими є огляд лікаря, лабораторні аналізи та інструментальні методи обстеження. Септичний (інфекційний) артрит потребує невідкладної медичної допомоги, оскільки без лікування може швидко призводити до руйнування суглоба. Тактика лікування залежить від типу збудника та тяжкості перебігу захворювання.

Псоріатичний артрит

Псоріатичний артрит (ПсА) – це хронічне автоімунне захворювання, яке діагностують приблизно у 30% людей із псоріазом (лускаті плями на шкірі). Іноді біль у суглобах з’являється раніше, ніж висипи на шкірі. Існує кілька форм ПсА – вони відрізняються: ^[5]“Empendium «Псоріатичний артрит»“

• кількістю уражених суглобів;
• симетричністю;
• можливим залученням хребта.

ПсА часто вражає не лише суглоби, а й місця, де сухожилля та зв’язки кріпляться до кістки – ентези. Через це біль може локалізуватися в дуже «незвичних» точках:

• у п’яті (там, де кріпиться ахіллове сухожилля);
• у підошві стопи (не плутати з «п’ятковою шпорою»);
• у ліктях (може виглядати як «тендиніт»).

Якщо болить не сам суглоб, а місце прикріплення сухожилля, особливо на фоні псоріазу або сімейної схильності до нього, важливо звернутися до ревматолога для обстеження.

Симптоми псоріатичного артриту

До основних симптомів псоріатичного артриту належать:

• Артралгія (біль у суглобах): відчуття дискомфорту або больовий синдром, що виникає в уражених ділянках.
• Ранкова скутість: обмеження рухливості суглобів, яке зазвичай стає більш вираженим після періодів спокою і зменшується після фізичної активності.
• Локальний набряк: запальна реакція м’яких тканин, що оточують суглоб.
• Дактиліт: специфічний «сосископодібний» набряк пальців рук або ніг, спричинений запаленням як суглобів, так і сухожиль, що надає пальцю рівномірного потовщення по всій довжині.

Профілактика псоріатичного артриту

Профілактика псоріатичного артриту включає контроль перебігу псоріазу, підтримання нормальної маси тіла, відмову від куріння та зниження впливу факторів, які можуть посилювати запальний процес.

Дієта при псоріатичному артриті

Дієта за псоріатичного артриту має бути спрямована на підтримання нормальної маси тіла та зменшення системного запалення. Рекомендується збалансований раціон із достатньою кількістю овочів, продуктів із вмістом омега-3 жирних кислот та обмеженням ультраобробленої їжі.

Як лікувати псоріатичний артрит

Протокол лікування псоріатичного артриту (ПсА) базується на комплексному підході та спрямований на контроль запалення, зменшення болю й запобігання руйнуванню суглобів. Важливе значення має ранній початок терапії, оскільки це допомагає сповільнити прогресування захворювання. ^[6]“МОЗ України «Настанова 00444. Псоріатична артропатія»“

Для лікування можуть застосовуватися нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), базисна терапія (зокрема метотрексат), а у випадку недостаньої ефективності – генно-інженерні біологічні препарати (інгібітори ФНП-α, ІЛ-17, ІЛ-23) або інгібітори янус-кіназ. Тактика лікування визначається лікарем індивідуально залежно від активності захворювання та ступеня ураження суглобів.

Анкілозуючий спондилоартрит

Анкілозуючий спондилоартрит (хвороба Бехтерева) – це автоімунний запальний тип артриту, який переважно уражає хребет і крижово-клубові сполучення. Захвороювання частіше виявляється у чоловіків віком до 40 років. ^[7]“МОЗ України «Настанова 00443. Анкілозуючий спондиліт та аксіальний спондилоартрит»“

За наявності АС імунна система атакує ентези – місця прикріплення сухожиль і зв’язок до кісток. Хронічне запалення може поступово призводити до анкілозу (зрощення хребців), через що хребет втрачає гнучкість.

До факторів ризику анкілозуючого спондилоартриту належать:

• генетична схильність (наявність маркера HLA-B27);
• чоловіча стать;
• вік 20-40 років.

Симптоми анкілозуючого спондилоартриту

Ключовою ознакою анкілозуючого спондилоартриту є біль у спині, який посилюється у стані спокою та полегшується після руху.

До ключових клінічних проявів захворювання належать:

• Хронічний больовий синдром: відчуття болю в ділянці попереку та сідниць, що зберігається протягом трьох місяців і довше.
• Ранкова скутість: відчуття «затиснення» тіла, яке поступово минає після пробудження.
• Нічний біль: виникнення больових відчуттів у стані спокою, які можуть переривати сон.
• Зв’язок із фізичною активністю: полегшення стану та зменшення больових відчуттів після виконання фізичних вправ.
• Порушення біомеханіки хребта: поступове обмеження амплітуди рухів у хребетному стовпі.

Можливі також позасуглобові прояви:

• увеїт (почервоніння та біль в очах, світлобоязнь);
• ентезит у ділянці п’яти.

Профілактика анкілозуючого спондилоартриту

Специфічної профілактики анкілозуючого спондилоартриту не існує, однак регулярна фізична активність, підтримання рухливості хребта та своєчасне звернення до лікаря допомагають сповільнити прогресування захворювання.

Дієта при анкілозуючому спондилоартриті

Дієта за анкілозуючого спондилоартриту має бути збалансованою та спрямованою на підтримання нормальної маси тіла й зменшення системного запалення. Рекомендується достатнє споживання білка, овочів, продуктів із вмістом омега-3 жирних кислот, при цьому обмежуються крохмаль, червоне м’ясо та цукор. Рекомендується харчування 4-5 разів на день невеликими порціями.

Як лікувати анкілозуючий спондилоартрит

Лікування анкілозуючого спондилоартриту спрямоване на контроль запалення, зменшення болю та збереження рухливості хребта. Однією з основ терапії є регулярна фізична активність і лікувальна фізкультура, оскільки вправи допомагають підтримувати рухливість хребта та сповільнювати розвиток структурних змін.

Для медикаментозного лікування можуть застосовуватися нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), які часто значно полегшують симптоми захворювання. У деяких випадках використовують сульфасалазин або метотрексат, особливо у випадку ураження периферичних суглобів.

За активного перебігу захворювання та недостаній ефективності стандартної терапії можуть призначатися генно-інженерні біологічні препарати, зокрема інгібітори ФНП-α або ІЛ-17. Тактика лікування визначається лікарем індивідуально залежно від активності захворювання та вираженості симптомів.

Hla-b27: що це і чому його тестують?

HLA-B27 – це позначення одного з білків на поверхні клітин імунної системи. Він працює як «ідентифікаційний бейдж», допомагаючи імунітету розрізняти «своє» та «чужорідне».

У частини людей цей білок може впливати на роботу імунітету так, що той надмірно реагує на подразники – і це може збільшувати ризик виникнення запальних захворювань суглобів, зокрема:

• анкілозуючого спондилоартриту;
• реактивного артриту;
• псоріатичного артриту з ураженням хребта.

Важливо: HLA-B27 – це схильність до розвитку хвороби. А чи проявиться хвороба, визначають інші фактори: стрес, інфекції, куріння, малорухливий спосіб життя.

Лайм-артрит

Лайм-артрит – це форма артриту, пов’язана з хворобою Лайма, яку спричиняють бактерії Borrelia burgdorferi, що передаються через укуси кліщів. Ураження суглобів може розвиватися через кілька тижнів або навіть місяців після інфікування.

Найчастіше лайм-артрит уражає колінні суглоби та супроводжується болем, набряком і періодичними загостреннями. Для лікування застосовують антибактеріальну терапію, призначену лікарем.

Єрсиніозний артрит

Єрсиніозний артрит – це реактивне запалення суглобів, яке може виникати після кишкової інфекції, спричиненої бактеріями роду Yersinia. Найчастіше симптоми з’являються через кілька тижнів після перенесеного захворювання.

Зазвичай уражаються суглоби нижніх кінцівок, виникають біль, набряк і скутість. У частини людей захворювання може мати затяжний перебіг, особливо за наявності генетичної схильності.

Постінфекційний артрит

Постінфекційний артрит розвивається після перенесених вірусних або бактеріальних інфекцій як реакція імунної системи на захворювання. На відміну від септичного артриту, сам збудник зазвичай уже не перебуває в суглобі.

Симптоми можуть включати біль, набряк і скутість у суглобах, які виникають через деякий час після інфекції. У більшості випадків постінфекційний артрит має тимчасовий характер, однак потребує медичного спостереження.

Інфекційно-алергічний артрит

Інфекційно-алергічний артрит – це запальне ураження суглобів, яке виникає внаслідок надмірної імунної реакції організму на інфекцію. Найчастіше він розвивається після бактеріальних або вірусних захворювань.

Для цього типу артриту характерні біль у суглобах, набряк, скутість і загальні прояви запалення. Симптоми можуть бути подібними до інших форм артриту, тому для встановлення точного діагнозу необхідні огляд лікаря та додаткові обстеження.

Чим відрізняється артрит від артрозу?

Попри схожість симптомів, артрит і артроз мають принципово різну природу виникнення. Ключова відмінність полягає в механізмі розвитку патології: артрит за своєю суттю є запальним процесом у суглобі, тоді як артроз (остеоартроз) характеризується поступовим дегенеративним руйнуванням суглобового хряща. Розуміння цих відмінностей є першим кроком до правильної діагностики та ефективного лікування.

Попри схожість симптомів, артрит і артроз потребують різних підходів до діагностики та лікування. Саме тому за наявності болю, скутості або набряку суглобів важливо не займатися самолікуванням, а звернутися до лікаря для встановлення точного діагнозу.

Як визначити чи є артрит?

Біль у суглобах не завжди означає артрит. Неприємні симптоми можуть виникати після фізичного навантаження, травм, вікових змін або дегенеративних захворювань суглобів. Однак існують характерні ознаки, які допомагають запідозрити саме запальний процес.

Для артриту типовими є ранкова скутість, набряк, тривалий біль без очевидної причини та полегшення симптомів після руху. Водночас механічний біль частіше виникає після навантаження і зменшується у стані спокою.

Якщо біль у суглобах супроводжується ранковою скутістю, набряком або триває понад кілька тижнів, важливо не займатися самолікуванням. Першим етапом зазвичай є звернення до лікаря первинної ланки (сімейного лікаря або терапевта), який оцінить симптоми та за потреби спрямує до ревматолога, імунолога чи інших спеціалістів для подальшої діагностики.

Причини виникнення артриту

Деякі форми артриту мають чітко визначену причину виникнення. Наприклад, подагра (подагричний артрит) – це захворювання розвивається внаслідок накопичення надлишку сечової кислоти в організмі. У суглобах утворюються мікроскопічні кристали, які подразнюють тканини, провокуючи гострий запальний процес та інтенсивний біль.

Однак у більшості клінічних випадків артрит не спричиняється одним фактором. Як правило, це результат комплексного впливу багатьох чинників: генетичної схильності, особливостей способу життя, перенесених травм, гормональних коливань та особливостей функціонування імунної системи. Розуміння цієї багатофакторності є ключовим для правильної діагностики та ефективного лікування захворювань суглобів. ^[8]“CDC «Arthritis Risk Factors»“

Фактори появи артриту

Хоча артрит може виникнути в будь-якому віці, існують певні категорії людей, які мають вищий ризик розвитку цього захворювання.

1. Стать. Ризик розвитку окремих типів артриту може залежати від статі. Наприклад, у жінок частіше діагностують ревматоїдний артрит і остеоартрит, особливо після менопаузи, тоді як у чоловіків частіше зустрічається подагричний артрит. Точні причини таких відмінностей остаточно не встановлені, однак дослідники пов’язують їх із впливом гормональних факторів, особливостями імунної системи та генетичною схильністю.
2. Вік. Артрит може виникати в будь-якому віці, однак із роками ризик його розвитку зростає. Це пов’язано зі зменшенням м’язової маси, накопиченням мікротравм і змінами в роботі імунної системи, які можуть посилювати запальні процеси. Саме тому з віком суглоби потребують більшої уваги та регулярного контролю стану здоров’я.
3. Сімейність і генетика. Наявність випадків артриту в родині може підвищувати ризик розвитку захворювання. Генетична схильність частіше простежується за ревматоїдного артриту, псоріатичного артриту, анкілозуючого спондилоартриту та деяких інших автоімунних захворюваннях, зокрема системного червоного вовчка. Водночас генетика не є вироком: спадковість лише підвищує ймовірність розвитку захворювання та вимагає уважнішого ставлення до симптомів і регулярного контролю здоров’я.
4. Надмірна вага. Вона створює додаткове навантаження на суглоби, особливо колінні та кульшові, і підвищує ризик розвитку остеоартриту. Крім механічного перевантаження, жирова ткань може підтримувати хронічне запалення в організмі, що може посилювати біль і ускладнювати перебіг захворювання. Вважається, що кожен зайвий кілограм маси тіла збільшує навантаження на колінні суглоби приблизно в чотири рази під час руху.
5. Куріння (активне, пасивне). Куріння є одним із факторів ризику розвитку деяких форм артриту, особливо ревматоїдного артриту. Нікотин і токсичні речовини тютюнового диму погіршують кровопостачання тканин, підтримують запальні процеси та можуть впливати на роботу імунної системи. У людей із генетичною схильністю до артриту куріння здатне виступати пусковим механізмом захворювання, а також знижувати ефективність лікування. ^[9]“NIH «Smoking and Rheumatoid Arthritis»“
6. Інфекції. Деякі бактеріальні та вірусні інфекції можуть запускати розвиток реактивного або інфекційного артриту. Зокрема, запалення суглобів іноді виникає після хвороби Лайма (бореліозу), стафілококових інфекцій, кишкових інфекцій або гонореї. Якщо після перенесеного інфекційного захворювання з’явився біль або набряк у суглобах, це є приводом для звернення до лікаря. ^[10]“Springer Nature Link «Gonococcal arthritis: case series of 58 hospital cases»“
7. Травми та однотипні навантаження. Ризик розвитку артриту та дегенеративних змін у суглобах може підвищуватися за регулярного механічного перевантаження. Це стосується професійної діяльності, спорту або побутових навантажень, які супроводжуються частими присіданнями, підніманням важкого чи повторюваними одноманітними рухами. З часом мікротравми можуть накопичуватися та сприяти розвитку запального або дегенеративного процесу в суглобах.
8. Військові та ветерани. У військових ризик артриту вищий, ніж у цивільних. Причина – надмірні фізичні навантаження, травми, мікротравматизація. За результатами дослідження, проведеного у 2017-2021 рр. у США 1 з 3 ветеранів має артрит (проти 1 з 5 серед цивільних дорослих загалом). ^[11]“CDC «Articles Prevalence Among Veterans — United States, 2017–2021»“

Як визначити артрит у дітей в домашніх умовах?

Коли болить або набрякає суглоб у дитини – тривожно всім. Але дитячий артрит лікується, а рання увага батьків допомагає зберегти активність і дитячі радощі. ^[12]“CDC «Arthritis Among Children and Adolescents Aged <18 Years — United States, 2017–2021»“

Ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА) – це хронічне запальне захворювання суглобів, що вражає дітей та підлітків і триває понад шість тижнів. Важливо розуміти, що ЮІА не є тимчасовим станом, який минає самостійно з віком. Це серйозне діагностоване порушення, що потребує обов’язкового медичного контролю та застосування сучасних протоколів лікування для запобігання незворотним змінам у суглобах.

Симптоми ювенільний ідіопатичний артриту

Симптоми ювенільного ідіопатичного артриту у дітей можуть розвиватися поступово й не завжди супроводжуватися вираженим болем.

• Ранкова «дерев’яність». Зранку дитині важко розігнути коліно або лікоть, скутість зникає лише через 10-30 хв руху;
• Неповний рух. Дитина уникає використання ручки або ніжки, менше спирається на неї, сповільнюється біг;
• Набряк і тепло над суглобом, хоча шкіра може бути звичайного кольору;
• Повторювана кульгавість, особливо вранці, після сну або після тривалого сидіння;
• Втомлюваність, перепади настрою, інколи температура 37-37,5 °C.

У дітей біль за наявності ювенільного ідіопатичного артриту може быть мінімальним або нечітко вираженим, тому орієнтуватися лише на скарги на біль не варто. Батькам важливо звертати увагу на набряк суглобів, ранкову скутість, зміну ходи або небажання дитини активно рухатися.

Чекліст перевірки дитячого артриту для батьків

• Запишіть коротке відео ходи дитини зранку та ввечері (20-30 с);
• Відмічайте ранкові хвилини скутості 3-5 днів поспіль;
• Якщо є набряк – зробіть фото того самого суглоба щодня за одинакового освітлення;
• Візьміть до уваги нещодавні інфекції, травми, сімейні історії хвороб (псоріаз, ревмозахворювання тощо).

Потрібно негайно звернутися до педіатра, якщо:

• скутість, кульгавість, набряк тримаються понад 1 тиждень;
• наявні почервоніння ока, світлобоязнь, біль в оці;
• з’явилися лихоманка, висип і виражена слабкість.

За підозри на артрит у дитини не варто покладатися лише на народні мазі, поради з інтернету чи самолікування, оскільки вони не здатні зупинити запальний процес у суглобі. Лише лікар може оцінити стан суглобів, призначити необхідні аналізи та обстеження для підтвердження діагнозу й підібрати правильне лікування. За потреби спеціаліст також допоможе визначити безпечний рівень фізичного навантаження для дитини.

Як лікувати артрит?

Артрит – це не одне захворювання, а група різних патологій суглобів, тому підходи до лікування можуть суттєво відрізнятися залежно від причини запалення, типу артриту та ступеня ураження суглобів. Саме тому за наявності болю, набряку або скутості важливо не займатися самолікуванням, а звернутися до лікаря для встановлення точного діагнозу.

Тимчасово полегшити симптоми вдома можливо, однак повноцінне лікування артриту потребує медичного контролю та індивідуально підібраної терапії.

Протокол лікування артриту

Для лікування артриту можуть застосовуватися:

• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – засоби, які допомагають зменшити біль, набряк і запалення в суглобах. Їх застосування потребує обережності, особливо за тривалого прийому;
• Базисна терапія (DMARDs), спрямована не лише на контроль симптомів, а й на сповільнення прогресування захворювання;
• Біологічна терапія, яка використовується за окремих форм артриту для таргетного впливу на механізми запалення;
• Лікувальна фізкультура, фізична реабілітація та корекція способу життя.

Своєчасно розпочате лікування допомагає контролювати запалення, зменшувати біль, зберігати рухливість суглобів і знижувати ризик деформацій та ускладнень.

Біль у суглобах не варто сприймати як «норму віку» або просто наслідок навантаження. Тривалий біль – це сигнал організму, який потребує уваги та медичної оцінки.

Як зняти біль при артриті?

Що можна зробити просто зараз, щоб полегшити біль (це не лікування, а підтримка):

• Якщо суглоб гарячий, набряклий або червоний (запалення): накласти холодний компрес на 10-15 хв, мінімізувати навантаження. Рухатися м’яко, без перевантажень;
• Якщо це механічний біль (остеоартрит, після навантаження): прийняти теплий душ або прикласти тепло – грілку чи термопакет. Можна зафіксувати суглоб наколінником або бандажем, щоб зменшити навантаження;
• Подагра? Холод, вода – і жодного алкоголю для розігріву суглобів (це міф і ворог).

Головний принцип: біль у разі запалення боїться холоду. Біль від навантаження любить тепло.

Головне правило: уникати самодіагностики. Якщо відчується інтенсивний біль, є набряк або відчується скутість у суглобах, що триває понад шість тижнів, необхідно звернутися до сімейного лікаря для професійної консультації та встановлення точного діагнозу.

Які аналізи при підозрі на артрит необхідно здавати?

Результати лабораторних досліджень самі собою не є методом лікування, проте вони відіграють ключову роль у діагностиці. Аналізи дозволяють фахівцю об’єктивно визначити наявність запального процесу в організмі та диференціювати його природу. Своєчасне обстеження допомагає виграти найцінніший ресурс – час, що є критично важливим для запобігання прогресуванню хвороби та збереження здоров’я суглобів. ^[13]“МОЗ України «Настанова 00438. Клінічне обстеження пацієнтів із запаленням суглобів у первинній медичній допомозі»“

У багатьох випадках сучасне лікування дозволяє контролювати захворювання, зберігати рухливість і підтримувати якість життя протягом багатьох років.

Артрит – це не «одна хвороба суглобів», а ціла група захворювань із різними причинами, механізмами розвитку та підходами до лікування. Одні форми пов’язані із віковими змінами та навантаженням, інші – з порушенням роботи імунної системи, інфекціями або обміном речовин. Саме тому біль, набряк чи ранкову скутість у суглобах не варто ігнорувати або пояснювати лише «віком» чи втомою.

Якщо біль у суглобах триває понад кілька тижнів, супроводжується набряком, скутістю або повторюється регулярно – важливо звернутися до лікаря та пройти необхідні обстеження. Турбота про суглоби – це не лише про рух, а й про можливість жити активно, вільно та без постійного болю.

Поширені питання про артрит

Що таке артрит?

Артрит – це загальна назва групи запальних захворювань суглобів. Артрит суглобів може мати різні причини виникнення: автоімунні процеси, інфекції, порушення обміну речовин, травми або вікові зміни. Існують різні види артриту, зокрема ревматоїдний артрит, псоріатичний артрит, подагричний артрит та інші форми захворювання.

Як визначити, чи є артрит?

Запідозрити артрит можна за такими симптомами: біль у суглобах, ранкова скутість понад 30 хв, набряк, почервоніння або відчуття тепла в ділянці суглоба. Для артриту також характерне полегшення симптомів після руху. Щоб підтвердити діагноз, необхідні діагностика артриту, огляд лікаря та лабораторні аналізи (СРБ, ШОЕ, ревматоїдний фактор, Anti-CCP та інші).

Чим відрізняється артрит від артрозу?

Головна різниця полягає в тому, що артрит – це запальний процес, а артроз – дегенеративне руйнування суглобового хряща. За артриту біль і скутість частіше посилюються у стані спокою або вранці, тоді як за артрозу симптоми зазвичай виникають після фізичного навантаження. Крім того, за артриту можуть бути набряк, почервоніння та загальні симптоми запалення.

Чи можна вилікувати артрит?

Багато форм артриту мають хронічний перебіг, однак сучасне лікування дозволяє ефективно контролювати запалення, зменшувати біль і сповільнювати прогресування захворювання. Чим раніше людина звернеться до лікаря та розпочне терапію, тим вищі шанси зберегти рухливість суглобів і уникнути ускладнень.

Хто лікує артрит?

Першим етапом зазвичай є консультація сімейного лікаря або терапевта. За наявності ознак запального процесу пацієнта можуть направити до ревматолога – спеціаліста, який займається діагностикою та лікуванням артриту. У деяких випадках також можуть знадобитися консультації ортопеда, фізичного терапевта, імунолога або інших спеціалістів.

Чому крутить коліна при артриті?

Відчуття, що «крутить» коліна або інші суглоби, може бути пов’язане із запаленням, набряком тканин, подразненням нервових закінчень або змінами в суглобовому хрящі. Такі симптоми часто посилюються вночі, під час зміни погоди або після тривалого перебування у стані спокою. Якщо дискомфорт супроводжується набряком, ранковою скутість або триває довго, варто звернутися до лікаря для обстеження.

Чи можна займатися спортом і робити вправи при артриті?

Так, помірна фізична активність і правильно підібрані вправи за артриту допомагають підтримувати рухливість суглобів, зміцнювати м’язи та зменшувати скутість. Водночас важливо уникати надмірного навантаження та травматичних видів спорту. Програму фізичної активності бажано підбирати разом із лікарем або фізичним терапевтом.

Що не можна їсти при артриті?

Харчування за артриту залежить від типу захворювання, однак зазвичай рекомендується обмежити ультраоброблену їжу, надлишок цукру, трансжири та алкоголь. Під час подагричного артриту особливо важливо зменшити вживання продуктів із високим вмістом пуринів – субпродуктів, червоного м’яса, деяких морепродуктів. Збалансований раціон не замінює лікування, але може допомогти контролювати запалення.

Чи допомагають дієта, вітаміни та хондроїтин при артриті?

Протизапальний раціон, достатня кількість омега-3 жирних кислот і корекція дефіциту вітаміну D можуть бути корисними як підтримка організму за артриту. Глюкозамін і хондроїтин іноді застосовують за остеоартриту для підтримки суглобового хряща, однак вони не впливають на автоімунні форми захворювання, зокрема ревматоїдний артрит або псоріатичний артрит. Будь-які добавки варто приймати лише після консультації з лікарем.

Чи існує профілактика артриту?

Повністю запобігти всім формам артриту неможливо, однак профілактика допомагає знизити ризик розвитку захворювання або сповільнить його прогресування. Важливими є контроль маси тіла, регулярна фізична активність, відмова від куріння, своєчасне лікування інфекцій і уважне ставлення до симптомів з боку суглобів.

Яку групу інвалідності можуть дати при артриті?

Групу інвалідності за артриту визначають не за самим діагнозом, а за ступенем порушення функцій суглобів, рівнем обмеження рухливості та впливом захворювання на повсякденне життя людини. У випадку тяжкого перебігу ревматоїдного артриту, псоріатичного артриту або інших форм захворювання, що призводять до стійкого болю, деформацій суглобів чи втрати працездатності, може бути встановлена інвалідність. Рішення ухвалюється після медичного обстеження та оцінки функціонального стану пацієнта відповідною експертною комісією.

Популярні статті

14.11.2025 Клітковина: різна та дуже корисна

14.11.2025 Профілактичні аналізи: роби точно та вчасно

07.07.2025 Догляд за сухою шкірою

28.04.2025 Випадіння волосся? Які вітаміни в дефіциті?