Гулька під шкірою біля суглоба або сухожилля нерідко виявляється гігромою – доброякісним кістозним утворенням, заповненим густою рідиною. Найчастіше вона з’являється на кисті, зап’ясті або стопі, може бути м’якою чи щільною, змінювати розмір і тривалий час не спричиняти жодних неприємних відчуттів. Типова гігрома не є злоякісною пухлиною і не перероджується в рак.
Водночас за зовнішнім виглядом самостійно відрізнити гігрому від інших утворень не завжди можливо. Тому будь-яку нову гульку під шкірою, особливо якщо вона швидко збільшується, болить, стає твердою, обмежує рухи або має незвичний вигляд, варто показати лікарю. У статті розглянемо, чому виникає гігрома, як вона проявляється, чи може пройти сама та які методи лікування застосовують у сучасній медицині.
Що таке гігрома
Гігрома – це доброякісне кістозне утворення, яке найчастіше виникає поблизу суглобів або сухожиль. Усередині воно заповнене густою прозорою або желеподібною рідиною, подібною за складом до синовіальної. Найчастіше гігрома з’являється на зап’ясті, кисті, пальцях, стопі або в ділянці гомілковостопного суглоба.
Зазвичай гігрома має вигляд округлої гулі на руці під шкірою або гулі на нозі під шкірою, яка може повільно збільшуватися в розмірах. Вона часто не спричиняє болю, однак у разі тиску на нерви, сухожилля чи інші навколишні структури може викликати дискомфорт, обмеження рухів або біль.
Гігрома не є злоякісною пухлиною та не перероджується на рак. Проте самостійно встановити діагноз неможливо, адже подібний вигляд можуть мати й інші доброякісні або, значно рідше, злоякісні утворення м’яких тканин. Саме тому будь-яку нову гулю під шкірою має оцінити лікар. [1]“BMJ Best Practice «Ganglion cyst»“
Гігрома і ганглій – це одне й те саме?
У сучасній медицині терміни «гігрома», «ганглій», «ганглієва кіста» та «гангліозна кіста» використовують для позначення одного й того самого захворювання. В англомовній медичній літературі найчастіше застосовують назву ganglion cyst.
Історично термін «гігрома» використовувався частіше, однак сьогодні багато професійних товариств і клінічних рекомендацій віддають перевагу терміну «ганглієва кіста». У повсякденній медичній практиці обидві назви залишаються правильними та взаємозамінними.
Незважаючи на поширену назву «синовіальна кіста», сучасні дослідження показують, що стінка ганглієвої кісти зазвичай не має справжньої синовіальної вистілки. Саме тому термін «ганглієва кіста» вважається більш точним із медичної точки зору. [2]“NIH «Dorsal wrist ganglion: Current review of literature»“
Чому виникає гігрома: причини
Точна причина виникнення гігроми досі остаточно не встановлена. Вважають, що вона формується внаслідок змін сполучної тканини капсули суглоба або оболонки сухожилля. У результаті утворюється порожнина, яка поступово заповнюється густою желеподібною рідиною.
Розвитку гігроми можуть сприяти:
- повторні одноманітні рухи кистю або стопою;
- тривале механічне навантаження на суглоби й сухожилля;
- професійна або спортивна діяльність, пов’язана з постійними рухами однієї й тієї самої ділянки;
- травми суглобів або сухожиль;
- перенесені запальні захворювання навколосуглобових тканин.
У багатьох людей гігрома виникає без очевидної причини. Також описані сімейні випадки захворювання, однак спадкова схильність поки що остаточно не доведена.
Гігрома на руці
Найчастіше гігрома утворюється на кисті або в ділянці зап’ястя. Саме тут суглоби й сухожилля щодня зазнають значного навантаження під час роботи за комп’ютером, письма, гри на музичних інструментах, ручної праці чи занять спортом.
Спочатку людина може помітити невелику гульку на руці під шкірою або гулю на зап’ясті, яка повільно збільшується. Якщо утворення тисне на нерви або сухожилля, можуть з’являтися біль, відчуття тиску, поколювання чи обмеження рухів. Водночас у багатьох випадках гулі на руках не спричиняють жодних симптомів і є лише косметичним дефектом.
Гігрома на нозі
На нижніх кінцівках гігроми найчастіше виникають у ділянці стопи, гомілковостопного суглоба або пальців. Через постійне навантаження під час ходьби навіть невелика м’яка гуля на нозі або гулька на нозі під шкірою може спричиняти дискомфорт.
Іноді люди звертаються до лікаря зі скаргою, що вилізла гулька на нозі, яка болить під час носіння взуття або тривалої ходьби. Найчастіше такі симптоми пов’язані з механічним тиском на навколишні тканини, а не зі збільшенням самої кісти. Саме тому гігрома стопи нерідко проявляється вираженішим дискомфортом, ніж аналогічне утворення на руці.
Як виглядає гігрома під шкірою
Гігрома зазвичай має вигляд округлого або овального утворення під шкірою з чіткими контурами. Найчастіше її розмір становить від кількох міліметрів до 2-3 см, хоча іноді вона може бути більшою. Шкіра над гігромою зазвичай не змінює кольору і не має ознак запалення.
Під час промацування гігрома часто зміщується разом із сухожиллям або капсулою суглоба, але не є повністю рухомою під шкірою. Залежно від розміру та розташування вона може бути майже непомітною або утворювати помітну гулю на долоні, зап’ясті, пальці, стопі чи іншій ділянці поблизу суглоба.
У деяких випадках гігрома протягом тривалого часу не змінюється в розмірах. В інших – вона може поступово збільшуватися або тимчасово зменшуватися, особливо якщо змінюється навантаження на суглоб чи сухожилля.
Тверда чи м’яка гулька: у чому різниця
Гігрома не завжди має однакову консистенцію. На дотик вона може бути м’якою, еластичною або досить щільною. Це залежить від густини її вмісту, натягу капсули, розміру утворення та глибини його розташування.
За зовнішнім виглядом або консистенцією гігрома може нагадувати інші доброякісні утворення, зокрема ліпоми, атероми чи деякі вузликові зміни, а в окремих випадках – і пухлини м’яких тканин. Саме тому встановити походження утворення лише під час огляду або на дотик не завжди можливо. [3]“American Family Physician «Soft Tissue Masses: Evaluation and Treatment»“
Не варто намагатися самостійно встановити діагноз за відчуттями під час промацування. Якщо гуля на руці під шкірою болить, швидко збільшується, стає дуже твердою, обмежує рухи або з’явилися інші тривожні симптоми, необхідно звернутися до лікаря. За потреби він призначить ультразвукове дослідження, магнітно-резонансну томографію або інші обстеження, які допоможуть встановити точний діагноз.
Гігрома: симптоми
У багатьох людей гігрома не спричиняє жодних симптомів і виявляється випадково як невелике утворення під шкірою. Найчастіше вона має вигляд округлої гульки, яка повільно збільшується або тривалий час залишається незмінною.
Залежно від розташування та розміру можуть виникати:
- помітне округле утворення біля суглоба або сухожилля;
- відчуття тиску чи дискомфорту;
- біль під час рухів або фізичного навантаження;
- обмеження рухливості суглоба;
- поколювання або оніміння, якщо гігрома здавлює нерв.
Інтенсивність симптомів не завжди залежить від розміру кісти. Невелика гігрома, розташована поруч із нервом або сухожиллям, може спричиняти більше дискомфорту, ніж велике безсимптомне утворення.
Коли гігрома починає боліти
Сама по собі гігрома часто не викликає болю. Неприємні відчуття зазвичай виникають тоді, коли кіста тисне на нерви, сухожилля, капсулу суглоба або постійно піддається механічному навантаженню. Через це симптоми можуть відрізнятися залежно від місця її розташування.
| Локалізація | Коли найчастіше виникає біль |
|---|---|
| Кисть і зап’ястя | під час письма, роботи за комп’ютером, занять спортом, опори на кисть, згинання або розгинання зап’ястя |
| Стопа | під час ходьби, бігу, носіння тісного взуття або тривалого перебування на ногах |
| Пальці рук і ніг | під час згинання пальців, захоплення предметів, носіння взуття або через постійне тертя |
| Коліно або лікоть | під час згинання суглоба, опори на нього або фізичного навантаження |
Якщо біль швидко посилюється, з’являється почервоніння, виражений набряк, порушення рухів або інші незвичні симптоми, необхідно звернутися до лікаря.
Такі прояви можуть свідчити про інше захворювання або потребувати додаткового обстеження, наприклад, здати аналіз на ревмопроби, який показує, чи є запальний ревматичний процес у організмі.
Гігрома у дітей
Гігроми можуть виникати не лише в дорослих, а й у дітей, хоча трапляються рідше. Найчастіше вони локалізуються в ділянці кисті або зап’ястя й часто не викликають болю.
Оскільки багато гігром у дітей не збільшуються в розмірах і не порушують функцій кінцівки, лікар може рекомендувати спостереження без негайного лікування. Якщо утворення швидко росте, болить, заважає рухам або викликає сумніви щодо діагнозу, проводять додаткове обстеження та визначають подальшу тактику лікування.
Найпоширеніші місця появи гігроми
Гігрома може утворюватися практично біля будь-якого суглоба або сухожилля, однак найчастіше вона виникає в ділянках, що зазнають постійного механічного навантаження.
Гігрома кисті та зап’ястя
Це найпоширеніша локалізація ганглієвої кісти. Найчастіше вона з’являється на тильній поверхні зап’ястя, рідше – на долонній. Утворення може спричиняти дискомфорт під час письма, роботи за комп’ютером, занять спортом або опори на кисть. Гігрома частіше виникає у людей віком від 15 до 40 років. Підвищений ризик також спостерігається в осіб, діяльність яких пов’язана з повторюваними навантаженнями на зап’ястя, наприклад у гімнастів.[4]“OrthoInfo «Ganglion Cyst of the Wrist and Hand»“
Гігрома стопи
Гігрома стопи часто локалізується на верхній поверхні стопи, біля гомілковостопного суглоба або сухожиль. Через постійний тиск взуття вона нерідко викликає біль під час ходьби та фізичної активності, навіть якщо має невеликі розміри.
Гігрома на пальцях рук і ніг
Гігрома може виникати біля суглобів пальців або сухожиль. Іноді її помилково сприймають як гулі на пальцях рук, нарости на пальцях рук або інші зміни суглобів. Для встановлення точного діагнозу може знадобитися огляд лікаря та ультразвукове дослідження.
Гігрома на коліні та лікті
У ділянці коліна та ліктя гігроми трапляються значно рідше, ніж на кисті чи стопі. Водночас не кожна гуля на коліні або утворення біля ліктя є гігромою. У цих ділянках можуть виникати бурсити, ліпоми, кісти іншого походження та інші захворювання, тому для встановлення правильного діагнозу потрібен огляд лікаря.
Чи може гігрома пройти сама
Так, у деяких випадках гігрома може зменшитися або навіть зникнути без лікування. Це частіше спостерігається за невеликих безсимптомних утворень, особливо якщо зменшується навантаження на суглоб або сухожилля.
Водночас передбачити, чи зникне гігрома самостійно, неможливо. У багатьох людей вона тривалий час залишається незмінною, періодично збільшується або після тимчасового зменшення з’являється знову. [5]“NIH «Ganglions in the Hand and Wrist: Advances in 2 Decades»“
Якщо гігрома не болить, не збільшується в розмірах і не обмежує рухів, лікар може рекомендувати спостереження без активного лікування. Такий підхід є безпечним за умови, що діагноз підтверджено й немає ознак іншого захворювання.
Не рекомендується самостійно проколювати, роздушувати або намагатися «розсмоктати» гігрому за допомогою компресів, йоду чи інших народних методів.
Вони не усувають причини утворення, можуть пошкодити тканини, підвищити ризик інфікування та ускладнити подальше лікування.
Діагностика гігроми – які обстеження потрібні
У багатьох випадках лікар може запідозрити гігрому вже під час огляду та пальпації. Для підтвердження діагнозу він оцінює розташування, розмір, рухливість утворення, його зв’язок із суглобом або сухожиллям, а також наявність болю чи інших симптомів.
За потреби можуть бути призначені додаткові обстеження.
| Метод | Для чого застосовують |
|---|---|
| Ультразвукове дослідження (УЗД) | допомагає підтвердити наявність кістозного утворення, оцінити його розміри, вміст і зв’язок із сухожиллями чи суглобом |
| Магнітно-резонансна томографія (МРТ) | використовується, якщо діагноз викликає сумніви, утворення розташоване глибоко або потрібно детально оцінити навколишні тканини перед лікуванням |
| Рентгенографія | не дозволяє побачити саму гігрому, але допомагає виключити захворювання кісток або суглобів, які можуть спричиняти подібні симптоми |
| Пункція | проводиться не всім пацієнтам, може застосовуватися для підтвердження діагнозу або як один із методів лікування |
Під час діагностики важливо відрізнити гігрому від інших утворень, зокрема ліпоми, атероми, бурситу, вузликів за наявності захворювань суглобів, пухлин м’яких тканин та інших патологій. Саме тому встановити точний діагноз лише за зовнішнім виглядом або промацуванням неможливо.
Як лікувати гігрому
Тактика лікування залежить від розміру гігроми, наявності симптомів і того, наскільки вона впливає на повсякденне життя людини. Якщо утворення не болить, не обмежує рухи та не збільшується, лікар може рекомендувати лише спостереження. Лікування зазвичай потрібне в разі болю, порушення функцій суглоба, швидкого росту гігроми або вираженого косметичного дискомфорту. 6
Консервативні методи (пункція, фізіотерапія)
До консервативного лікування належать методи, що не передбачають хірургічного втручання. Вибір тактики залежить від клінічної ситуації та рекомендацій лікаря.
| Метод | Коли застосовують | Що варто знати |
|---|---|---|
| Спостереження | невелика безсимптомна гігрома | частина гігром може зменшуватися або зникати без лікування |
| Пункція | якщо потрібно зменшити розмір утворення або полегшити симптоми | під час процедури видаляють вміст кісти, але капсула залишається, тому можливий рецидив |
| Іммобілізація | за рекомендацією лікаря після пункції або у випадку подразнення суглоба | тимчасове обмеження навантаження може зменшити симптоми |
| Фізіотерапія | лише в окремих випадках як допоміжний метод | не усуває саму гігрому й не довела здатності запобігати її повторній появі |
Вибір методу лікування залежить від розміру та розташування гігроми, вираженості симптомів, ризику рецидиву й побажань людини. У багатьох випадках достатньо спостереження, тоді як за наявності болю, порушення функції суглоба або інших показань лікар може рекомендувати аспірацію чи хірургічне видалення.
Лікування гігроми йодом та народні методи
Наразі немає наукових доказів, що йодні сітки, компреси, мазі домашнього приготування, прикладання капустяного листя, спиртові компреси чи інші народні методи здатні усунути гігрому. Такі способи не впливають на капсулу кісти й не запобігають її повторному утворенню.
Також не рекомендується самостійно проколювати або розчавлювати гігрому. Це може призвести до інфікування, пошкодження навколишніх тканин і збільшення ризику ускладнень.
Хірургічне видалення гігроми
Операцію можуть рекомендувати, якщо гігрома спричиняє постійний біль, обмежує рухи, стискає нерви чи судини, швидко збільшується або часто рецидивує після пункції.
Під час операції хірург видаляє не лише вміст кісти, а й її капсулу разом із місцем сполучення із суглобовою капсулою або сухожилковою піхвою. Саме це допомагає зменшити ризик повторного утворення гігроми, хоча повністю виключити рецидив неможливо.
Після втручання лікар може рекомендувати тимчасове обмеження навантаження на кінцівку та виконання вправ для поступового відновлення рухливості.
Як позбутися гігроми на руках і ногах у домашніх умовах
Самостійно вилікувати гігрому в домашніх умовах неможливо. Жодні мазі, компреси, йодні сітки чи народні засоби не усувають капсулу кісти та не довели своєї ефективності в клінічних дослідженнях.
Якщо гігрома невелика, не болить і не обмежує рухів, після консультації лікаря може бути рекомендоване спостереження. У цей період доцільно зменшити навантаження на уражений суглоб, особливо якщо симптоми пов’язані з повторюваними рухами або професійною діяльністю.
Не слід самостійно проколювати, роздавлювати чи намагатися видалити гігрому. Такі дії можуть призвести до інфікування, кровотечі, пошкодження сухожиль, нервів або судин.
Можливі ускладнення та рецидив гігроми
У більшості випадків гігрома не становить загрози для життя, проте інколи вона може збільшуватися, спричиняти біль, обмежувати рухи або стискати прилеглі нерви й судини. Особливо це стосується утворень, розташованих у місцях постійного механічного навантаження.
Після пункції або навіть після хірургічного лікування гігрома може з’явитися повторно. Ризик рецидиву пов’язаний із тим, що утворення має зв’язок із суглобовою капсулою або сухожилковою піхвою. Найменша ймовірність повторного виникнення спостерігається після повного хірургічного видалення капсули, однак навіть у цьому випадку рецидив повністю виключити неможливо.
Якщо гігрома швидко збільшується, стає болючою, шкіра над нею червоніє або виникають порушення чутливості чи рухів, необхідно звернутися до лікаря.
Гігрома – це доброякісне кістозне утворення, яке найчастіше виникає поблизу суглобів і сухожиль. Хоча вона не перетворюється на злоякісну пухлину, встановити діагноз лише за зовнішнім виглядом неможливо, оскільки схожі симптоми можуть мати й інші захворювання. Невеликі безсимптомні гігроми іноді не потребують активного лікування й можуть перебувати під спостереженням лікаря. Якщо ж утворення болить, збільшується або обмежує рухи, сучасна медицина пропонує ефективні методи лікування – від пункції до хірургічного видалення. Найкращу тактику визначає лікар після огляду та, за потреби, додаткових обстежень.
Питання та відповіді
Чи може гігрома пройти сама без лікування?
Невеликі гігроми, які не спричиняють болю та не обмежують рухів, іноді можуть зменшуватися або зникати самостійно. Проте перед вибором тактики спостереження важливо підтвердити діагноз у лікаря.
Чи болить гігрома при натисканні?
Не завжди. Невеликі гігроми часто безболісні. Біль може виникати під час натискання, рухів або фізичних навантажень, якщо утворення стискає нерви, сухожилля чи інші навколишні структури.
Чи можна проколювати гігрому самостійно?
Самостійне проколювання або роздавлювання гігроми може призвести до інфікування, кровотечі, пошкодження навколишніх тканин і повторного утворення кісти. За потреби пункцію проводить лікар у стерильних умовах.
Який лікар лікує гігрому?
Залежно від локалізації та симптомів лікуванням гігроми займаються ортопед-травматолог або хірург. Під час консультації лікар проводить огляд, за потреби призначає ультразвукове дослідження чи інші методи візуалізації та визначає оптимальну тактику лікування.
Чи може гігрома перетворитися на злоякісну пухлину?
Підтверджена гігрома не перероджується у злоякісну пухлину. Проте будь-яке нове утворення під шкірою потребує медичної оцінки, оскільки схожий вигляд можуть мати й інші доброякісні або злоякісні захворювання.
