Цистит: причини виникнення, симптоми та лікування

Цистит: симптоми та лікування

Часті позиви до сечовипускання, печіння, біль унизу живота – симптоми циститу можуть з’явитися раптово й суттєво вплинути на самопочуття та звичний ритм життя. Частіше з цією проблемою стикаються жінки, хоча цистит може виникати також у чоловіків і дітей. Важливо не лише розпізнати його перші прояви, а й розуміти, чому виникає запалення та коли симптоми потребують звернення до лікаря. Розберімося, як починається цистит, як він проявляється, що може його провокувати та що робити при циститі, щоб уникнути ускладнень і повторних епізодів.

Причини циститу у жінок, чоловіків та дітей

Найчастіше причиною циститу є бактерії, які потрапляють через сечівник у сечовий міхур і спричиняють запалення його слизової оболонки. Основним збудником бактеріального циститу є кишкова паличка (Escherichia coli), яка природно мешкає в кишківнику. Додаткове значення мають анатомічні особливості, вік, стан сечовивідної системи та інші фактори ризику. Тому, наприклад, жінки стикаються з циститом значно частіше за чоловіків, а у дітей розвиток інфекції має свої особливості. Розгляньмо окремо, які фактори можуть сприяти появі циститу в кожній із цих груп. ^[1]“МОЗ України «Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги. Гострий неускладнений цистит у жінок»“

Чому з’являється цистит у жінок?

Жінки значно частіше стикаються з циститом. Одна з причин – анатомічна: жіночий сечівник коротший, а його зовнішній отвір розташований близько до анальної ділянки, тому кишковим бактеріям легше потрапити до сечовивідних шляхів.

Ризик розвитку циститу у жінок можуть підвищувати:

статева активність – під час статевого контакту бактерії можуть переміщуватися ближче до отвору сечівника;
використання сперміцидів (місцевих контрацептивних засобів у формі кремів, гелів, свічок тощо) – вони пов’язані з підвищеним ризиком розвитку циститу;
новий статевий партнер – також належить до відомих факторів ризику;
вагітність – гормональні та анатомічні зміни впливають на роботу сечовивідної системи;
період після менопаузи – зниження рівня естрогенів призводить до стоншення й сухості слизових оболонок та змін захисної мікрофлори сечостатевої системи, через що бактеріям легше спричинити інфекцію;
порушення нормального відтоку сечі та деякі анатомічні або функціональні зміни сечовивідних шляхів.

Серед факторів ризику рецидивуючого циститу в жінок також називають перенесені інфекції сечовивідних шляхів у дитинстві та наявність таких інфекцій у близьких родичок. ^[2]“Oxford Academic «State-of-the-Art Review: Recurrent Uncomplicated Urinary Tract Infections in Women»“

Чому з’являється цистит у чоловіків?

У чоловіків цистит трапляється рідше, ніж у жінок. Чоловічий сечівник довший, тому бактеріям складніше потрапити до сечового міхура. Поява симптомів інфекції сечовивідних шляхів у чоловіка потребує оцінки факторів, які могли сприяти її розвитку.

До них можуть належати:

доброякісне збільшення передміхурової залози, якщо воно перешкоджає нормальному відтоку сечі;
неповне спорожнення сечового міхура – коли після сечовипускання в ньому залишається частина сечі, що може сприяти розмноженню бактерій;
бактеріальний простатит – інфекційне запалення передміхурової залози, яке може спричиняти або супроводжувати інфекції сечовивідних шляхів;
звуження сечівника (стриктура уретри);
камені в сечовому міхурі або сечовивідних шляхах, які можуть перешкоджати нормальному відтоку сечі;
катетеризація та інші втручання на сечовивідних шляхах.

Якщо в чоловіка з’явилися симптоми циститу, важливо не лише позбутися дискомфорту, а й з’ясувати, що могло сприяти розвитку інфекції. Якщо такі епізоди повторюються, варто звернутися до уролога для додаткового обстеження. ^[3]“Europian Association of Urology «Urological Infections. 3. The guideline»“

Причини циститу у дітей

У дітей, як і в дорослих, найчастішою причиною інфекцій сечовивідних шляхів є бактерії, серед яких провідне місце посідає Escherichia coli. Водночас цистит у дитини не завжди легко розпізнати, особливо якщо малюк ще не може пояснити, що саме його турбує.

У немовлят і маленьких дітей інфекція сечовивідних шляхів може проявлятися неспецифічно: підвищенням температури, дратівливістю, млявістю, погіршенням апетиту або блюванням. У старших дітей ознаки стають більш характерними: можуть з’явитися часті позиви до сечовипускання, біль або печіння під час нього, дискомфорт унизу живота. Тому незвичні зміни самопочуття маленької дитини, особливо разом із температурою без очевидної причини, варто обговорити з педіатром. ^[4]“Europian Association of Urology «Paediatric Urology. 12. Urinary tract infections in children»“

Ризик розвитку та повторення інфекцій сечовивідних шляхів у дітей можуть підвищувати:

вік і стать дитини – у перші місяці життя інфекції частіше трапляються у хлопчиків, а надалі – у дівчаток;
порушення нормального сечовипускання – зокрема звичка довго терпіти та відкладати похід у туалет;
неповне спорожнення сечового міхура, через яке в ньому залишається сеча;
закрепи, особливо якщо вони повторюються та поєднуються з порушеннями сечовипускання;
міхурово-сечовідний рефлюкс – стан, за якого сеча рухається у зворотному напрямку: із сечового міхура назад у сечоводи, а іноді й до нирок. Це може підвищувати ризик повторних інфекцій сечовивідних шляхів;
вроджені або набуті анатомічні особливості сечовивідних шляхів, які можуть перешкоджати нормальному відтоку сечі;
нейрогенна дисфункція сечового міхура – порушення його роботи через проблеми з нервовою регуляцією;
катетеризація та деякі інші урологічні втручання, які можуть підвищувати ризик потрапляння бактерій у сечові шляхи.

Наявність одного з цих факторів не означає, що в дитини обов’язково розвинеться цистит. Але якщо виникають інфекції сечовивідних шляхів, лікар може рекомендувати додаткове обстеження, щоб з’ясувати, чи немає порушень сечовипускання або особливостей будови сечовивідної системи.

Які форми циститу розрізняють?

Цистит може виникнути раптово як окремий епізод або повторюватися. Саме характер перебігу та частота появи симптомів допомагають лікарю оцінити стан і визначити подальшу тактику. У побуті часто говорять про гострий і хронічний цистит, однак за повторних епізодів важливо з’ясувати їхню причину, а не просто називати будь-які тривалі або повторювані симптоми «хронічним циститом».

Гострий цистит (ГЦ) зазвичай починається раптово та проявляється характерними симптомами: частими й терміновими позивами до сечовипускання, болем або печінням під час нього, дискомфортом унизу живота. За правильно підібраного лікування симптоми зазвичай поступово минають.

Гострий цистит у чоловіків є досить рідкісним явищем: показник захворюваності становить лише 6-8 випадків на 10 000 осіб віком від 21 до 50 років. Клінічна картина захворювання може бути схожою на інші патології урогенітального тракту, тому фахівець повинен провести диференціальну діагностику та виключити наявність обструкції (перешкод) у сечовивідних шляхах.

Рецидивний цистит (РЦ) – це повторні епізоди циститу. За рекомендаціями Європейської асоціації урології (EAU, European Association of Urology), рецидивними вважають інфекції нижніх сечовивідних шляхів, які виникають щонайменше тричі протягом року або двічі протягом шести місяців. У такому разі важливо не лише лікувати черговий епізод, а й разом із лікарем визначити фактори, що сприяють його повторенню.

Хронічні симптоми з боку сечового міхура не завжди означають хронічну бактеріальну інфекцію. Подібні прояви можуть виникати й за інших станів, зокрема синдрому болючого сечового міхура, тому за тривалих або постійно повторюваних симптомів потрібне обстеження.

Види циститу: класифікація та особливості

Цистит найчастіше має бактеріальне походження, але запалення або пошкодження стінки сечового міхура може виникати й з інших причин – наприклад, унаслідок променевої терапії або дії певних лікарських препаратів.

Окремо виділяють синдром болісного сечового міхура, точна причина якого досі не встановлена. Визначити, що саме спричинило симптоми, важливо для правильного вибору лікування.

Виділяють такі види циститу:

бактеріальний цистит виникає внаслідок потрапляння бактерій у сечовий міхур. Найчастішим збудником є Escherichia coli;
променевий цистит може розвинутися внаслідок пошкодження тканин сечового міхура під час променевої терапії органів малого таза;
медикаментозне ураження сечового міхура може бути пов’язане з дією певних лікарських препаратів або продуктів їхнього метаболізму;
катетер-асоційоване запалення та інфекція можуть виникати за тривалого використання сечового катетера через подразнення тканин та підвищення ризику потрапляння бактерій у сечові шляхи;
геморагічний цистит супроводжується пошкодженням слизової оболонки сечового міхура та появою крові в сечі й може мати різні причини;
інтерстиціальний цистит / синдром болісного сечового міхура – хронічний стан, за якого виникають біль, тиск або дискомфорт у ділянці сечового міхура, а також часті й сильні позиви до сечовипускання. Симптоми можуть нагадувати звичайний цистит, проте їхньою причиною не є бактеріальна інфекція. Точний механізм розвитку цього стану досі не встановлений. Одним із можливих пояснень вважають порушення захисного шару слизової оболонки сечового міхура: через це компоненти сечі можуть сильніше подразнювати його стінку та сприяти появі болю й інших симптомів.

Види циститу можуть мати схожі прояви, але потребувати зовсім різного підходу до лікування. Тому тривалі, незвичні або повторювані симптоми, які вказують на цистит, не варто лікувати самостійно.

Симптоми циститу

Цистит зазвичай починається з дискомфорту під час сечовипускання та частіших позивів до вбиральні. Симптоми можуть виникнути досить швидко й мати різну інтенсивність. При цьому важливо звертати увагу не лише на те, як проявляється цистит, а й на загальне самопочуття: деякі ознаки можуть свідчити про те, що інфекція вже не обмежується сечовим міхуром.

До характерних симптомів циститу належать:

часте сечовипускання та сильні, іноді раптові позиви до нього;
біль, печіння або різь під час сечовипускання (дизурія);
біль або дискомфорт унизу живота, над лобковою кісткою;
відчуття, що сечовий міхур спорожнився не повністю;
поява крові в сечі – у деяких випадках.

Висока температура не є типовою ознакою звичайного локалізованого циститу.

Якщо до симптомів з боку сечовипускання приєдналися лихоманка або озноб, біль у боці чи попереку, нудота, блювання або значне погіршення самопочуття, це може свідчити про поширення інфекції за межі сечового міхура, зокрема на нирки. У такому разі необхідно звернутися по медичну допомогу. ^[5]“МОЗ України «Настанова 00232. Інфекції сечовивідних шляхів»“

Діагностика циститу

Діагностика циститу починається з оцінки симптомів та консультації лікаря. За типових проявів гострого неускладненого циститу в жінок діагноз часто можна встановити на підставі характерних скарг. Необхідність додаткових досліджень лікар визначає залежно від конкретної ситуації. Аналізи та інструментальні методи допомагають підтвердити інфекцію, визначити її збудника або виключити інші причини симптомів.

Бактеріологічний посів сечі (на мікрофлору та чутливість до антибіотиків). Дає змогу визначити збудника інфекції та його чутливість до антибактеріальних препаратів. Посів особливо важливий у певних ситуаціях, наприклад у разі повторних або нетипових симптомів чи відсутності ефекту від лікування.
Загальний аналіз сечі. Допомагає виявити ознаки запалення та інфекції: зокрема лейкоцити, бактерії, а в деяких випадках – еритроцити.
Ультразвукове дослідження (УЗД). Може бути призначене, якщо лікар підозрює порушення відтоку сечі, камені, анатомічні зміни або інші захворювання сечовивідної системи.
Цистоскопія. Дослідження, під час якого лікар оглядає внутрішню поверхню сечового міхура за допомогою тонкого оптичного інструмента – цистоскопа. За звичайного гострого неускладненого циститу рутинно її не проводять; вона може знадобитися за певних показань.

Обсяг обстеження завжди залежить від симптомів, віку, супутніх захворювань та особливостей перебігу циститу. Якщо епізоди повторюються, симптоми нетипові або лікування не дає очікуваного результату, лікар може призначити додаткові дослідження, щоб з’ясувати причину та підібрати відповідну тактику лікування.

Як лікувати цистит

Лікування циститу залежить від його причини, перебігу захворювання, віку людини та наявності факторів ризику. Не кожен випадок потребує однакового підходу, тому універсальної схеми лікування циститу немає. За бактеріального циститу можуть застосовуватися антибіотики, однак необхідність антибактеріальної терапії, вибір препарату та тривалість лікування визначає лікар.

Антибактеріальна терапія. За бактеріального циститу лікар може призначити антибіотики. Вибір препарату та тривалість лікування залежать від особливостей перебігу захворювання, результатів обстеження, попереднього застосування антибіотиків та можливої стійкості бактерій до них. Згідно з клінічною настановою МОЗ України, при циститі курс антимікробної терапії зазвичай становить 3 дні для жінок і 7 днів для чоловіків. Водночас конкретну схему та тривалість лікування визначає лікар залежно від клінічної ситуації.
Лікування рецидивного циститу. Якщо епізоди повторюються, важливо з’ясувати фактори, які цьому сприяють. У деяких випадках лікар може розглянути профілактичне застосування антибактеріальних препаратів. Зокрема, за наявності чіткого зв’язку загострень із сексуальним життям застосовується посткоїтальна профілактика (прийом препарату безпосередньо після статевого акту). Таку профілактику призначають індивідуально, коли інші заходи виявилися недостатньо ефективними.
Лікування залежно від причини. Бактеріальний, променевий, медикаментозний цистит та синдром болісного сечового міхура мають різні механізми розвитку, тому потребують різних підходів до лікування. За повторних або тривалих симптомів важливо встановити їхню причину, а не повторювати самостійно попередню схему терапії.
Достатнє споживання рідини. Під час захворювання важливо пити достатньо рідини, якщо лікар не рекомендував її обмежувати. Спеціально змушувати себе випивати 2-3 літри води на день для «вимивання бактерій» не потрібно.
Полегшення болю та дискомфорту. Для зменшення болю лікар або фармацевт може рекомендувати відповідний знеболювальний засіб з урахуванням супутніх захворювань та інших ліків, які приймає людина. Важливо пам’ятати: зменшення болю полегшує самопочуття, але не усуває причини бактеріальної інфекції.
Харчування. Спеціальної універсальної дієти для лікування бактеріального циститу немає. Якщо певні продукти чи напої помітно посилюють дискомфорт, їх можна тимчасово обмежити. За деяких станів, зокрема синдрому болісного сечового міхура, зміни в харчуванні можуть допомогти зменшити симптоми.

Схему лікування не варто переносити з одного епізоду циститу на інший без консультації з лікарем. Схожі симптоми можуть мати різні причини, а препарат, який допоміг раніше, не обов’язково буде потрібним або ефективним наступного разу.

Лікування циститу у дітей

Лікування циститу та інших інфекцій сечовивідних шляхів у дітей залежить від віку, симптомів, тяжкості стану та локалізації інфекції. У разі бактеріальної інфекції застосовують антибіотики, а препарат і тривалість лікування лікар добирає з урахуванням клінічної ситуації та, за потреби, результатів дослідження сечі.

Самостійно давати дитині антибіотики, використовувати препарати, що залишилися після попереднього лікування, або змінювати призначену лікарем схему не варто. Якщо в дитини з’являється висока температура, блювання, виражена слабкість або інші ознаки погіршення стану, потрібна повторна оцінка лікаря, щоб виключити інфекцію верхніх сечовивідних шляхів та визначити подальшу тактику лікування.

Як зрозуміти, що лікування циститу допомагає?

За ефективного лікування симптоми циститу мають поступово зменшуватися. Якщо після завершення терапії скарги повністю зникли, необхідність контрольного аналізу або посіву сечі визначає лікар з урахуванням перебігу захворювання.

Повторно звернутися до лікаря варто, якщо симптоми не минають до завершення призначеного лікування, посилюються або невдовзі повертаються. У такому разі лікар може рекомендувати додаткові дослідження, зокрема посів сечі з визначенням чутливості бактерій до антибіотиків, та за потреби скоригувати лікування.

Не потрібно чекати завершення курсу лікування, якщо з’явилися висока температура, озноб, біль у боці чи попереку, нудота, блювання або значне погіршення самопочуття. Такі симптоми можуть свідчити про те, що інфекція не обмежується сечовим міхуром і потребує повторної оцінки лікарем.

Профілактика циститу

Повністю захиститися від циститу неможливо, але деякі повсякденні звички можуть допомогти зменшити ризик інфекцій сечовивідних шляхів, особливо якщо вони мають схильність повторюватися. Важливо також враховувати індивідуальні фактори ризику: те, що допомагає одній людині, не обов’язково підійде іншій.

Щоб зменшити ризик розвитку та повторних епізодів циститу, варто звернути увагу на кілька простих повсякденних звичок:

пий достатньо рідини – особливо це важливо для людей, які звикли пити мало. Вода сприяє регулярному сечовипусканню, а збільшення її споживання може знижувати ризик повторних епізодів циститу в жінок, які зазвичай п’ють недостатньо;
регулярно спорожнюй сечовий міхур, коли виникає позив, і не звикай постійно «терпіти». У маленьких дітей важливо формувати таку звичку змалку та стежити, щоб дитина не відкладала похід до туалету надовго;
для щоденного догляду достатньо делікатного очищення без агресивних засобів – надмірна гігієна, часті спринцювання та подразнювальні засоби не захищають від циститу й можуть порушувати природний баланс слизових;
якщо епізоди циститу регулярно виникають після статевого контакту, варто обговорити це з лікарем;
не ігноруй закрепи та порушення сечовипускання. Особливо це важливо у дітей: регулярні закрепи, звичка довго терпіти та неповне спорожнення сечового міхура можуть сприяти повторним інфекціям сечовивідних шляхів;
якщо цистит повторюється, звернися до лікаря. За рецидивних епізодів важливо визначити фактори ризику та обрати індивідуальну профілактику, а не просто щоразу повторювати попереднє лікування.

А як щодо переохолодження? Саме по собі переохолодження не є причиною бактеріального циститу – інфекцію спричиняють бактерії. Водночас є дані, що в людей, схильних до повторних інфекцій сечовивідних шляхів, сильне охолодження може бути одним із факторів, після яких виникають симптоми. Тому уникати переохолодження цілком розумно, але правило «не сиди на холодному, бо матимеш цистит» не варто сприймати буквально: холод не створює бактеріальної інфекції сам по собі. ^[6]“NIH «Symptomatic lower urinary tract infection induced by cooling of the feet. A controlled experimental trial»“

Якщо цистит виникає знову і знову, одних побутових заходів вже недостатньо. Лікар допоможе з’ясувати причини рецидивів і за потреби запропонує додаткові методи профілактики – їх вибір залежить від віку, факторів ризику та особливостей перебігу захворювання.

Цистит – поширене захворювання, яке в більшості випадків добре піддається лікуванню, якщо правильно визначити його причину та обрати відповідну терапію. Не варто самостійно призначати собі антибіотики або щоразу повторювати схему, яка допомогла раніше: схожі симптоми можуть мати різне походження. Якщо цистит повторюється, не минає після лікування або супроводжується високою температурою, ознобом чи болем у боці або попереку, варто звернутися до лікаря. Своєчасна діагностика допомагає не лише позбутися симптомів, а й запобігти ускладненням та повторним епізодам.

Питання та відповіді

Як передається цистит?

Сам цистит не передається від людини до людини. Крім того, він не завжди має інфекційне походження: запалення сечового міхура може бути пов’язане, наприклад, із дією певних лікарських препаратів або променевою терапією. Найчастіше причиною інфекційного циститу є бактерії. Зокрема, Escherichia coli, яка зазвичай живе в кишківнику, може потрапити до сечівника, а звідти – до сечового міхура та спричинити запалення.

Як відчувається цистит?

Найчастіше людина відчуває печіння або біль під час сечовипускання, часті й сильні позиви до туалету, навіть коли сечі зовсім мало, а також біль або дискомфорт унизу живота. Рідше може з’являтися кров у сечі. Висока температура, озноб, біль у боці чи попереку, нудота та блювання не є типовими проявами звичайного локалізованого циститу. Якщо вони з’явилися, варто звернутися до лікаря, оскільки інфекція може поширитися за межі сечового міхура.

Скільки днів лікується цистит?

Тривалість лікування залежить від причини циститу та особливостей перебігу захворювання. За бактеріального циститу курс антимікробної терапії може тривати кілька днів: згідно з клінічною настановою МОЗ України, зазвичай це 3 дні для жінок і 7 днів для чоловіків. В інших ситуаціях тривалість лікування може відрізнятися, тому самостійно скорочувати або продовжувати призначений курс не варто.

Через скільки минає цистит?

За правильно підібраного лікування симптоми бактеріального циститу зазвичай починають зменшуватися протягом перших кількох днів. Однак швидкість одужання залежить від причини захворювання та індивідуальних особливостей. Якщо симптоми не зменшуються під час призначеного лікування, посилюються або швидко повертаються після його завершення, потрібно повторно звернутися до лікаря. Може знадобитися додаткове обстеження або зміна лікування.

До якого лікаря звертатися з циститом?

З появою симптомів циститу можна спочатку звернутися до сімейного лікаря. Він оцінить симптоми, за потреби призначить аналізи та лікування або направить до уролога. Жінкам за повторних симптомів або якщо є підозра на гінекологічну причину скарг може також знадобитися консультація гінеколога. Дитину з ознаками інфекції сечовивідних шляхів насамперед варто показати педіатру або сімейному лікарю.