Кіста яєчника: симптоми, види, лікування та профілактика

Кіста яєчника. Симптоми, види, лікування та профілактика

Кіста яєчника може ніяк себе не проявляти й випадково виявитися під час УЗД. Проте іноді вона спричиняє біль унизу живота, відчуття тиску, зміни менструального циклу або раптове погіршення самопочуття. Саме слово «кіста» нерідко викликає тривогу, хоча більшість таких утворень є доброякісними, а деякі зникають самостійно. Розберемося, як утворюються кісти яєчників, якими вони бувають, коли потребують лише спостереження, а коли – лікування.

Що таке кіста яєчника

Кіста яєчника – це порожнинне утворення, яке виникає всередині яєчника або на його поверхні та містить рідину, кров чи інший вміст. Вона може бути маленькою і непомітною або поступово збільшуватися та спричиняти біль, відчуття тиску й інші симптоми.

Кісти відрізняються не лише розміром, а й походженням та будовою. Одні утворюються внаслідок природної роботи яєчників, інші пов’язані з ендометріозом, доброякісними новоутвореннями або, значно рідше, злоякісним процесом. Тому слово «кіста» в описі УЗД ще не є остаточним діагнозом: лікар оцінює її вигляд, розмір, вміст, зміни під час спостереження, вік жінки та наявність симптомів. ^[1]“American College of Obstetricians & Gynecologists «Ovarian Cysts»“

Як утворюється кіста

Упродовж менструального циклу в яєчнику дозріває фолікул – невеликий заповнений рідиною мішечок, усередині якого міститься яйцеклітина. Під час овуляції фолікул розривається та вивільняє її, а на його місці утворюється жовте тіло.

Якщо фолікул не розірвався або після овуляції продовжив накопичувати рідину, може сформуватися фолікулярна кіста. Якщо рідина чи кров накопичується в жовтому тілі, виникає кіста жовтого тіла. Такі функціональні кісти яєчників пов’язані з менструальним циклом, не є пухлинами та часто зникають самостійно протягом кількох циклів.

Інші кісти утворюються не через овуляцію. Наприклад, ендометріоїдна кіста виникає, коли тканина, подібна до слизової оболонки матки, розростається в яєчнику. Дермоїдні кісти та цистаденоми розвиваються з клітин яєчника й належать до новоутворень.

Наскільки поширене це захворювання

Кісти яєчників трапляються дуже часто, особливо у жінок репродуктивного віку, оскільки більшість із них пов’язана з овуляцією. Точну поширеність визначити складно: невеликі функціональні кісти нерідко не спричиняють симптомів, розсмоктуються самостійно та залишаються невиявленими.

За даними досліджень, утворення яєчників виявляють приблизно у 7 % жінок репродуктивного віку, які не мають симптомів. ^[2]“NIH «Epidemiology of presumed benign ovarian tumors»“

Після менопаузи кісти також трапляються – за різними оцінками, у 5-17 % жінок. Більшість із них 1-2 см розміром (можуть бути й більші) є доброякісними, проте після менопаузи такі утворення потребують уважнішого обстеження через вищий ризик злоякісного процесу. ^[3]“NHS «Post-menopausal ovarian cysts»“

Чим кіста відрізняється від пухлини

Кіста – це насамперед опис будови утворення: вона має порожнину, заповнену переважно рідиною або іншим вмістом. І саме від цього залежить те, як виглядає кіста яєчника. Проста кіста яєчника зазвичай має тонкі рівні стінки й однорідний рідкий вміст. На УЗД її можуть описати як анехогенне утворення в яєчнику, тобто ділянку, всередині якої ультразвукові хвилі майже не відбиваються.

Пухлина виникає внаслідок патологічного розмноження клітин і може бути доброякісною або злоякісною. Вона буває твердою, кістозною або може поєднувати рідинні та щільні компоненти. Отже, не кожна кіста є пухлиною, але деякі пухлини можуть виглядати як кістозні утворення. ^[4]“NIH «tumor»“

Відрізнити функціональну кісту від новоутворення лише за відчуттями неможливо. Для цього лікар оцінює її структуру під час УЗД: контури, перегородки, щільні включення, кровопостачання та зміну розміру з часом. За потреби призначають додаткові обстеження.

Види кіст яєчника

Кісти яєчників – це поліморфна група об’ємних утворень, які формуються всередині або на поверхні яєчника, мають капсулу та класифікуються за походженням, вмістом і будовою. Найважливіша відмінність полягає в тому, чи пов’язане утворення з природною роботою яєчника, чи воно виникло внаслідок іншого процесу. Від виду кісти залежать її здатність зникнути самостійно, ризик ускладнень і тактика лікування.

Основні види кіст яєчника:

Фолікулярна кіста утворюється, якщо дозрілий фолікул не розривається під час овуляції та продовжує накопичувати рідину. Зазвичай вона доброякісна, не спричиняє симптомів і зникає самостійно протягом кількох менструальних циклів.
Кіста жовтого тіла виникає після овуляції, коли жовте тіло не зменшується, а заповнюється рідиною або кров’ю. Таке кістозне жовте тіло може певний час виробляти гормони й іноді спричиняти затримку менструації або біль з одного боку внизу живота.
Геморагічна кіста формується внаслідок крововиливу всередину функціональної кісти. Вона може не мати проявів, але іноді спричиняє гострий або тягнучий біль. У більшості випадків кров поступово розсмоктується, однак за виражених симптомів потрібне медичне спостереження.
Ендометріоїдна кіста розвивається через ендометріоз яєчника. У пошукових запитах її іноді називають «ендометроїдна кіста» – це спрощений варіант написання медичного терміна. Її порожнина поступово наповнюється старою кров’ю, тому такі утворення також називають «шоколадними» кістами. Вони не належать до функціональних, зазвичай не зникають самостійно та можуть бути пов’язані з болісними менструаціями, болем під час статевого акту й труднощами із зачаттям.
Дермоїдна кіста, або зріла кістозна тератома, виникає із зародкових клітин, з яких формуються яйцеклітини. Вона може містити різні види тканин, зокрема жирову, кісткову або волосся. Таке утворення переважно доброякісне, але може поступово рости та підвищувати ризик перекруту яєчника.
Цистаденома утворюється з клітин поверхні яєчника та може містити водянисту або густішу слизоподібну рідину. Більшість цистаденом доброякісні, проте деякі досягають значного розміру, тому потребують оцінки гінекологом.

У деяких медичних висновках і джерелах можна зустріти слово «кістома». Ним можуть позначати кістозне новоутворення яєчника, яке, на відміну від функціональної кісти, виникає внаслідок розмноження клітин і зазвичай не зникає самостійно. Для точнішого визначення лікарі використовують назви відповідно до походження та будови утворення, наприклад серозна або муцинозна цистаденома. ^[5]“NIH «Ovarian Cystadenoma»“

Важливо не плутати кісти яєчників із синдромом полікістозних яєчників. За цього синдрому на УЗД можуть бути помітні численні незрілі фолікули, але це не окремі кісти у звичайному розумінні. Синдром полікістозних яєчників є гормонально-метаболічним порушенням і потребує іншого підходу до діагностики та лікування. ^[6]“Medline Plus «Polycystic ovary syndrome»“ ^[7]“NIH «Polycystic Ovary Syndrome (PCOS) and NIH Women’s Health Research»“

Самої назви виду недостатньо, щоб визначити небезпечність утворення. Лікар враховує вік жінки, симптоми, розмір і структуру кісти, швидкість її росту та зміни під час повторних УЗД. Особливо уважно оцінюють утворення зі щільними компонентами, нерівними контурами чи перегородками, а також кісти, виявлені після менопаузи.

Причини кісти яєчника

Причина утворення кісти залежить від її виду. Найчастіше вона пов’язана з овуляцією: фолікул не розривається або жовте тіло після виходу яйцеклітини не зменшується та продовжує накопичувати рідину. Саме так виникають функціональні кісти яєчників.

До інших причин і механізмів належать:

гормональні коливання, які впливають на дозрівання фолікула та овуляцію;
вагітність, під час якої кіста жовтого тіла може певний час зберігатися та підтримувати вироблення прогестерону;
ендометріоз, за якого тканина, подібна до внутрішньої оболонки матки, розростається в яєчнику та формує ендометріоїдну кісту;
розвиток доброякісного або злоякісного новоутворення з різних типів клітин яєчника;
стимуляція овуляції під час лікування безпліддя, яка може сприяти одночасному дозріванню багатьох фолікулів і збільшенню яєчників.

Для деяких кіст неможливо встановити одну конкретну причину. Наприклад, виникнення дермоїдної кісти пов’язане з особливостями розвитку зародкових клітин, а цистаденоми – з розмноженням клітин, що утворюють тканини яєчника.

Кіста не виникає лише через один епізод переохолодження, фізичне навантаження або статевий акт. Проте рух чи статевий контакт можуть посилити біль або спровокувати прояви вже наявного ускладнення, зокрема розриву кісти чи перекруту яєчника.

Кісти яєчників: симптоми

Те, як проявляється кіста яєчника, залежить від її розміру, виду та наявності ускладнень. Більшість невеликих кіст не спричиняють симптомів і виявляються випадково під час УЗД. Прояви частіше виникають, якщо кіста велика, росте, тисне на сусідні органи, кровоточить, розривається або спричиняє перекрут яєчника.

Можливі симптоми кісти яєчника:

тягнучий, тупий або періодичний біль унизу живота, нерідко з одного боку;
відчуття тиску, важкості або розпирання в малому тазі;
збільшення чи здуття живота;
біль під час або після статевого акту;
болісні менструації;
зміна тривалості, регулярності чи інтенсивності менструальних кровотеч;
часті позиви до сечовипускання, якщо велика кіста тисне на сечовий міхур;
закреп або дискомфорт під час випорожнення через тиск на кишківник;
швидке насичення, погіршення апетиту;
труднощі із зачаттям, якщо кіста пов’язана з ендометріозом або порушенням овуляції.

За симптомами неможливо визначити вид кісти: подібні прояви можуть виникати за ендометріозу, міоми матки, запальних захворювань органів малого таза, патології кишківника або сечовидільної системи. Тому повторюваний біль, зміни менструального циклу чи стійке відчуття тиску внизу живота є підставою звернутися до гінеколога.

Раптовий сильний біль унизу живота, особливо разом із нудотою, блюванням, слабкістю, запамороченням, непритомністю, підвищенням температури або швидким збільшенням живота, потребує невідкладної медичної допомоги. Так можуть проявлятися розрив кісти, внутрішня кровотеча або перекрут яєчника.

Як діагностують кісту яєчника

Діагностика кісти починається з розмови з гінекологом. Лікар уточнює характер і тривалість болю, особливості менструального циклу, можливість вагітності, попередні захворювання та операції, застосування гормональних препаратів, а також випадки раку яєчників або молочної залози в родині.

Під час огляду лікар пальпує живіт, оцінюючи болючість, напруження м’язів і можливе збільшення його об’єму. Гінекологічний огляд може допомогти виявити об’ємне утворення, визначити його приблизний розмір, рухливість і болючість. Однак невелику кісту неможливо надійно підтвердити або виключити лише під час огляду.

Основним методом діагностики є УЗД органів малого таза. Найчастіше застосовують трансвагінальне дослідження, під час якого датчик вводять у піхву.

Воно дає змогу детально оглянути яєчники та визначити:

розташування і розмір утворення;
товщину та рівність його стінок;
характер вмісту;
наявність перегородок або щільних компонентів;
зміни навколишніх тканин;
кровопостачання утворення під час доплерографії.

Трансабдомінальне УЗД (дослідження, під час якого датчиком водять по поверхні живота) може доповнювати трансвагінальне дослідження, зокрема якщо кіста велика або потрібно ширше оглянути органи малого таза. У дівчат, які не живуть статевим життям, зазвичай використовують трансабдомінальний доступ.

Якщо кіста має ознаки функціональної, лікар може рекомендувати повторне УЗД через певний проміжок часу. Зменшення або зникнення утворення підтверджує його тимчасовий характер. Якщо кіста зберігається, росте або має складну будову, обстеження продовжують.

Магнітно-резонансну томографію призначають не всім. Вона допомагає точніше визначити походження та структуру утворення, якщо результатів УЗД недостатньо. Комп’ютерну томографію частіше використовують за підозри на ускладнення або злоякісний процес, а не для первинного оцінювання простої кісти.

Навіть якісне УЗД не завжди дає змогу остаточно встановити тип утворення. Якщо кісту видаляють, найточнішу відповідь отримують за результатами гістологічного дослідження – вивчення тканини під мікроскопом.

Які аналізи здають якщо є кіста яєчника

Єдиного обов’язкового переліку аналізів для всіх жінок із кістою яєчника немає. Обстеження добирають з урахуванням віку, симптомів, менструального статусу та вигляду утворення на УЗД. За простої функціональної кісти в жінки репродуктивного віку лабораторні аналізи можуть узагалі не знадобитися.

Лікар може призначити:

Тест на вагітність або аналіз крові на β-ХГЛ, щоб виключити вагітність, зокрема позаматкову, яка також може спричиняти затримку менструації та біль унизу живота.
Загальний аналіз крові, якщо є гострий біль, кровотеча, слабкість або підозра на запалення. Він допомагає виявити анемію, підвищення кількості лейкоцитів та інші зміни.
С-реактивний білок та інші показники запалення, якщо біль супроводжується підвищенням температури або лікар підозрює інфекційний процес.
CA 125 і HE4 з розрахунком індексу ROMA – рівні цих онкомаркерів у крові можуть визначати, якщо утворення має складну будову, підозрілі ознаки на УЗД або виявлене після менопаузи. Індекс ROMA розраховують з урахуванням показників CA 125, HE4 та менопаузального статусу жінки. Він допомагає оцінити ризик епітеліального раку яєчника, але сам по собі не підтверджує і не виключає злоякісний процес. За простої кісти ці дослідження рутинно не призначають.
Альфа-фетопротеїн, β-ХГЛ і лактатдегідрогеназу – за наявності складного утворення в дівчат і молодих жінок, коли потрібно оцінити ймовірність певних герміногенних пухлин.
Гормональні аналізи – за нерегулярних менструацій, відсутності овуляції, ознак надлишку андрогенів або підозри на інші гормональні порушення. Вони допомагають оцінити не саму кісту, а можливу причину порушення циклу.

Підвищений рівень CA‑125 сам по собі не означає рак. Цей показник може зростати під час менструації та вагітності, а також за ендометріозу, міоми матки, запальних захворювань органів малого таза й інших доброякісних станів. Водночас нормальний результат не дає змоги повністю виключити злоякісний процес. ^[8]“NHS «Guidelines for CA-125 Requesting»“

Тому результати аналізів оцінюють лише разом із даними огляду та УЗД. Здавати самостійно «всі онкомаркери» після випадкового виявлення кісти не потрібно: це може дати хибні відхилення, посилити тривогу й не відповісти на головне питання про характер утворення. ^[9]“NICE «Suspected cancer: recognition and referral»“

Як лікують кісту яєчника

Лікування залежить від виду, розміру та будови кісти, наявності симптомів, віку жінки й того, чи настала менопауза. Враховують також зміни утворення з часом, ризик ускладнень і плани щодо вагітності. Тому однакові за розміром кісти можуть потребувати різної тактики.

Основні підходи до лікування:

Спостереження. Якщо кіста невелика, має просту будову та не спричиняє виражених симптомів, лікар може рекомендувати повторне УЗД через кілька тижнів або місяців. Це дає змогу перевірити, чи зменшується утворення, зникає або продовжує рости.
Симптоматичне лікування. Для зменшення болю лікар може рекомендувати знеболювальні препарати з урахуванням супутніх захворювань і протипоказань. Таке лікування полегшує симптоми, але не усуває саму кісту.
Гормональні препарати. Комбіновані гормональні контрацептиви можуть зменшувати ймовірність появи нових функціональних кіст, оскільки пригнічують овуляцію. Проте вони не прискорюють зникнення кісти, яка вже утворилася. За ендометріозу гормональне лікування може допомагати контролювати біль і активність захворювання, але не завжди усуває ендометріоїдну кісту.
Хірургічне лікування. Операцію можуть рекомендувати, якщо виявлена велика кіста яєчника або утворення продовжує рости, зберігається протягом тривалого часу, спричиняє виражені симптоми, має складну будову чи ознаки, що викликають підозру щодо злоякісного процесу. Невідкладне втручання може знадобитися в разі перекруту яєчника, розриву кісти чи внутрішньої кровотечі.

Найчастіше кісту видаляють лапароскопічно – через кілька невеликих розрізів на животі. За дуже великого утворення або підозри на злоякісний процес може знадобитися лапаротомія – операція через більший розріз черевної стінки.

Обсяг хірургічного втручання також може бути різним. Під час цистектомії – операції з видалення самої кісти – лікар намагається зберегти здорову тканину яєчника. Іноді через великий розмір або характер утворення, значне пошкодження тканин чи підозру на рак необхідно видалити один яєчник. Обсяг операції обговорюють заздалегідь з урахуванням віку жінки, результатів обстеження та її репродуктивних планів.

Чи може кіста яєчника зникнути самостійно

Так, але це залежить від її виду. Фолікулярна кіста та кіста жовтого тіла часто зменшуються і зникають протягом приблизно 8-12 тижнів або кількох менструальних циклів. Порожнина поступово спадається, а рідину всередині неї організм поглинає. Саме цей процес часто називають «розсмоктуванням» кісти. ^[10]“Medline Plus «Ovarian cysts»“

Щоб переконатися, що утворення справді зникло, лікар може призначити контрольне УЗД. Орієнтуватися лише на самопочуття не варто: зникнення болю не завжди означає, що кіста зменшилася, а невелике утворення може не спричиняти жодних симптомів.

Ендометріоїдні та дермоїдні кісти, цистаденоми й інші справжні новоутворення зазвичай самостійно не зникають. Вони можуть тривалий час не змінюватися або поступово рости. Тактика залежить від їхнього розміру, будови, симптомів та ризику ускладнень.

Отже, очікування можливе лише після оцінювання кісти лікарем. Намагатися «розсмоктати» невідоме утворення препаратами, добавками чи народними засобами небезпечно: спочатку необхідно визначити, до якого типу воно належить.

Можливі ускладнення кісти яєчника

Більшість кіст не призводять до небезпечних наслідків. Ризик підвищується, якщо утворення велике, швидко росте, містить кров або робить яєчник рухливішим. До можливих ускладнень належать:

Розрив кісти. Її оболонка пошкоджується, а вміст потрапляє в черевну порожнину. Основні ознаки розриву кісти яєчника – раптовий гострий біль унизу живота (частіше з одного боку), який може супроводжуватися нудотою, слабкістю та запамороченням. Невеликий розрив іноді потребує лише спостереження та знеболення. Якщо розрив супроводжується значною внутрішньою кровотечею, можливі зниження артеріального тиску та непритомність. Раптовий сильний біль, особливо з такими симптомами, потребує невідкладної медичної допомоги.
Крововилив у кісту або внутрішня кровотеча. Пошкодження судин спричиняє накопичення крові всередині утворення або її потрапляння в черевну порожнину. Можливі різкий біль, слабкість, запаморочення, зниження артеріального тиску та непритомність.
Перекрут яєчника. Збільшений яєчник може перекрутитися навколо зв’язок і судин, які його утримують. Через це порушується кровопостачання тканин. Стан зазвичай проявляється раптовим сильним однобічним болем, нудотою та блюванням і потребує термінової операції.
Тиск на сусідні органи. Велика кіста може стискати сечовий міхур або кишківник, спричиняючи часте сечовипускання, закрепи, відчуття переповнення чи збільшення живота.
Порушення репродуктивної функції. Більшість кіст не перешкоджає вагітності. Проте ендометріоз, порушення овуляції, значне пошкодження тканини яєчника або необхідність хірургічного втручання можуть впливати на фертильність.

Раптовий сильний біль унизу живота, особливо в поєднанні з блюванням, слабкістю, запамороченням, непритомністю, лихоманкою або швидким збільшенням живота, є підставою негайно звернутися по медичну допомогу. За таких симптомів не варто чекати, доки біль мине самостійно.

Кіста яєчника та вагітність

Більшість кіст яєчників не перешкоджають зачаттю. Функціональні кісти зазвичай не впливають на фертильність і часто зникають самостійно. Труднощі із зачаттям можуть бути пов’язані не стільки із самою кістою, скільки із захворюванням, через яке вона утворилася, наприклад ендометріозом або порушенням овуляції.

Кісту нерідко вперше виявляють під час планового УЗД у вагітної. На ранніх термінах може бути помітне збільшене або кістозне жовте тіло, яке виробляє прогестерон і підтримує вагітність до того часу, поки цю функцію не перебере плацента. Зазвичай таке утворення поступово зменшується без лікування.

Невеликі прості кісти під час вагітності переважно лише спостерігають. Якщо утворення велике, має складну будову або не зменшується, лікар може призначити додаткові УЗД протягом вагітності та після пологів. ^[11]“RCOG «Ovarian cysts before the menopause»“

Операцію проводять лише за наявності обґрунтованих показань, зокрема якщо кіста спричиняє значний біль, швидко росте, має підозрілі ознаки або виникло ускладнення. Тактику й час втручання визначають індивідуально, оцінюючи ризики для жінки та перебігу вагітності.

За раптового сильного болю в животі, нудоти, блювання, слабкості, запаморочення або непритомності вагітній потрібно негайно звернутися по медичну допомогу.

Профілактика кісти яєчника

Універсального способу запобігти всім видам кіст яєчників немає. Функціональні кісти можуть виникати як частина менструального циклу, а розвиток дермоїдних, ендометріоїдних кіст або цистаденом не завжди можна передбачити чи попередити.

Зменшити ризик ускладнень допомагають:

звернення до гінеколога за повторюваного болю внизу живота, змін менструального циклу, здуття або відчуття тиску;
проходження контрольного УЗД у рекомендований лікарем термін, якщо кісту вже виявлено;
лікування ендометріозу та інших захворювань, пов’язаних з утворенням кіст;
обговорення з лікарем випадків раку яєчників або молочної залози в родині;
дотримання рекомендацій під час стимуляції овуляції та лікування безпліддя.

Гормональні контрацептиви пригнічують овуляцію і можуть зменшувати ймовірність появи нових функціональних кіст, але не запобігають усім їхнім видам і не усувають кісту, яка вже існує. Приймати такі препарати лише «для профілактики кісти» без консультації лікаря небажано.

Кіста яєчника – це не один діагноз, а група різних за походженням і будовою утворень. Більшість функціональних кіст є доброякісними, не спричиняють симптомів і зникають самостійно. Інші утворення можуть зберігатися, рости або потребувати лікування. Визначити вид кісти лише за симптомами неможливо.

Основним методом її оцінювання є УЗД, а додаткові аналізи й обстеження призначають за показаннями. Тактика може включати спостереження, контроль симптомів або операцію. Повторюваний біль чи інші стійкі прояви є достатньою причиною звернутися до гінеколога, а раптовий сильний біль із нудотою, слабкістю або запамороченням потребує невідкладної медичної допомоги.

Питання та відповіді

Чого не можна робити за наявності кісти яєчника?

Не варто самостійно приймати гормональні препарати, намагатися «розсмоктати» кісту добавками чи народними засобами та пропускати рекомендовані огляди. Також не можна ігнорувати раптовий сильний біль, нудоту, блювання, запаморочення або непритомність. Універсальної заборони на спорт, статеве життя чи іншу активність немає: обмеження залежать від розміру й виду кісти та ризику її розриву або перекруту.

Які бувають кісти яєчників?

До функціональних належать фолікулярні кісти та кісти жовтого тіла. Також бувають геморагічні, ендометріоїдні й дермоїдні кісти, цистаденоми та інші кістозні утворення. Вони відрізняються походженням, будовою, здатністю зникати самостійно й тактикою лікування.

Чи можна завагітніти якщо є кіста яєчника?

Так, більшість кіст не перешкоджає зачаттю. Проблеми з фертильністю частіше виникають, якщо кіста пов’язана з ендометріозом, порушенням овуляції або значним пошкодженням тканини яєчника. Під час планування вагітності тактику варто обговорити з гінекологом.

Чи може боліти кіста яєчника?

Так. Кіста може спричиняти тягнучий або тупий біль унизу живота, відчуття тиску чи біль під час статевого акту. Раптовий інтенсивний біль може бути ознакою розриву кісти, кровотечі або перекруту яєчника й потребує термінового медичного огляду.

Чи може кіста яєчника перерости в рак?

Більшість функціональних і простих кіст не перетворюються на рак. Проте деякі пухлини яєчника від самого початку можуть мати кістозну будову, а ризик злоякісного утворення зростає після менопаузи. Саме тому лікар оцінює не лише розмір, а й структуру кісти, її зміни та інші фактори ризику.

Чи може розсмоктатися кіста яєчника?

Функціональна кіста часто зникає самостійно протягом одного – трьох менструальних циклів. Ендометріоїдні й дермоїдні кісти та цистаденоми зазвичай не розсмоктуються. Підтвердити зникнення або зменшення утворення можна лише за допомогою контрольного УЗД.