Сексуальні розлади у жінок: фригідність, вагінізм, диспареунія, аноргазмія

жінка сидить на краю ліжка засмучена

Радість статевої близькості часом затьмарюється у жінок відсутністю збудження, оргазму або навіть болем. Сексуальні розлади – досить поширена проблема, яка, за даними Американської психіатричної асоціації, спіткає до 40-50 % жінок. Розберімося, чому вони можуть виникати та як справлятися з цим станом.

Зниження лібідо – ймовірні причини

Лібідо – це статевий потяг, прагнення до сексуальної активності. Воно у кожної людини індивідуальне, як пристрасть до кави з вершками або любов до довгих розмов перед сном. Універсальної норми не існує: у когось лібідо вмикається як Wi-Fi – автоматично в присутності партнера, а в інших вимагає довгої зарядки, настрою та ще й вихідного без стресу.

Одна й та сама жінка може переживати періоди підвищеного або зниженого статевого потягу – залежно від рівня гормонів, стану здоров’я, способу життя чи банальної втоми. Тобто коли лібідо «пішло в сплячку», не варто терміново бити на сполох, але… не зайве у деяких випадках звернути увагу: можливо, це вказує на те, що щось не так.

Іноді зниження лібідо стає постійним або супроводжується відразою до близькості, тривожністю, болем чи відсутністю збудження. Тоді мова вже може йти не просто про тимчасову байдужість, а про один із видів сексуальної дисфункції.

Сучасна медицина у таких випадках говорить не про фригідність (термін уже трохи з нафталіном), а про гіпоактивний сексуальний розлад (ГСР), дисфункцію збудження або аноргазмію – усе це реальні медичні стани, а не примхи чи характер. За даними масштабного дослідження, ГСР зустрічається у 8,9 % жінок віком від 18 до 44 років, у 12,3 % – віком від 45 до 64 років і у 7,4 % – віком понад 65 років. Хоча низький сексуальний потяг зростає з віком, дистрес зменшується, тому поширеність ГСР залишається відносно постійною з віком. ^[1]“National Library of Medicine. «Hypoactive Sexual Desire Disorder: A Review of Epidemiology, Biopsychology, Diagnosis, and Treatment»“

Короткий тест на лібідо

Сексуальний потяг не є механізмом, що працює за принципом перемикача «увімкнено-вимкнено». Важливо розуміти, що на рівень лібідо впливає ціла низка чинників: від хронічного стресу, втоми та недосипання до гормональних змін, емоційного клімату в стосунках чи минулого травматичного досвіду. Тому періодичне зниження сексуального інтересу в жінок є природною реакцією організму, а не ознакою особистої неспроможності чи приводом для самозвинувачень.

Нижче наведено опитувальник, який не замінює фахової медичної діагностики, проте може стане інструментом для саморефлексії. Він допоможе краще усвідомити власні психофізіологічні стани та вчасно помітити «червоні прапорці», які потребують уваги фахівця. До таких сигналів належать: виникнення болю під час інтимної близькості, поява страху перед інтимністю, відчутні труднощі зі збудженням або тривала відсутність інтересу до сексуального життя.

Чи відчуваєш ти зацікавленість у сексі, коли про нього думаєш?
а) Так, завжди!
б) Іноді, залежно від настрою.
в) Та не дуже, можна й без нього.
Чи виникає у тебе збудження, коли ти починаєш інтимну близькість?
а) Зазвичай так, усе добре.
б) Іноді буває, іноді ні.
в) Часто ні, хочеться просто швидше завершити.
Чи отримуєш ти задоволення від сексу?
а) Так, майже завжди.
б) Рідко, але буває.
в) Майже ніколи або ніколи.
Чи турбує тебе біль або дискомфорт під час сексу?
а) Ні, все комфортно.
б) Іноді щось є, але несерйозно.
в) Так, часто або постійно.
Як ти ставишся до сексу загалом?
а) Це приємна частина життя.
б) Нейтрально, можна і без нього.
в) Це більше тягар, ніж радість.
Чи відчуваєш ти страх або занепокоєння перед інтимною близькістю?
а) Ні, взагалі ні.
б) Іноді буває.
в) Так, часто або завжди.

Що означають твої відповіді?

якщо більшість відповідей «а» – ймовірно, із сексуальним бажанням і комфортом у тебе все добре;
якщо переважають відповіді «б» – це може свідчити про тимчасові труднощі, пов’язані зі стресом, втомою, емоційним станом або змінами в житті. Такі періоди трапляються у багатьох жінок;
якщо більшість відповідей «в» – це не означає, що з тобою щось не так. Але це може бути сигналом, що організм або психіка потребують уваги. У таких ситуаціях варто поговорити з гінекологом, сексологом або психотерапевтом, особливо якщо симптоми зберігаються довго, викликають дискомфорт чи впливають на якість життя.

Гормони та статева функція

Жіноча статева функція – це складна система, на яку впливають не лише емоції, стосунки чи рівень стресу, а й гормональний баланс. Саме гормони значною мірою відповідають за сексуальний потяг, збудження, чутливість, комфорт під час сексу та здатність отримувати задоволення.

Багато жінок помічають, що лібідо змінюється протягом менструального циклу. Наприклад, у період овуляції сексуальне бажання часто посилюється, а перед менструацією може знижуватися. Також зміни можуть виникати після пологів, під час грудного вигодовування, у період перименопаузи та постменопаузи.

Відповідаючи на питання, який гормон відповідає за лібідо у жінок, лікарі зазвичай говорять не про один гормон, а про цілу систему взаємопов’язаних речовин.

Найважливішими серед них є:

Естроген – один із головних жіночих статевих гормонів. Він підтримує кровопостачання статевих органів, природне зволоження піхви, чутливість тканин і сексуальне бажання. У разі зниження рівня естрогену можуть з’являтися сухість, дискомфорт під час сексу та зниження лібідо.
Прогестерон – гормон другої фази менструального циклу. Він впливає на емоційний стан, сон і загальне самопочуття. У частини жінок високий уровень прогестерону може тимчасово зменшувати сексуальний потяг.
Тестостерон та інші андрогени – хоча їх називають «чоловічими» гормонами, вони важливі й для жінок. Саме андрогени значною мірою впливають на сексуальний інтерес, фантазії, рівень енергії та збудження. Низький рівень тестостерону може бути однією з причин статевої дисфункції у жінок.
Дофамін – нейромедіатор, який пов’язаний із задоволенням, мотивацією та відчуттям бажання. Він бере участь у формуванні сексуального потягу та позитивних емоцій від близькості.
Серотонін – речовина, що впливає на настрій і тривожність. Надто високий рівень серотоніну або прийом деяких антидепресантів можуть знижувати лібідо та ускладнювати досягнення оргазму.
Норадреналін – бере участь у реакції збудження та допомагає організму реагувати на сексуальні стимули.
Окситоцин – гормон емоційної близькості, довіри та прив’язаності. Він активно виробляється під час обіймів, поцілунків, сексу та оргазму.
Пролактин – гормон, рівень якого природно підвищується під час грудного вигодовування. Надлишок пролактину може спричиняти зниження сексуального бажання та сухість піхви.
Кортизол – гормон стресу. Хронічний стрес і постійно підвищений рівень кортизолу можуть пригнічувати сексуальний потяг і впливати на здатність розслабитися під час близькості.

Гормональні зміни – не єдина причина сексуальних труднощів, але вони можуть суттєво впливати на сексуальний потяг, рівень збудження та загальне самопочуття. Саме тому у разі стійкого зниження лібідо гінекологи та ендокринологи часто рекомендують перевірити гормональний фон.

Якщо немає очевидних фізичних причин дискомфорту, лікар може призначити лабораторні аналізи для оцінки рівня статевих гормонів та роботи ендокринної системи. Залежно від симптомів і віку жінки це можуть бути дослідження рівня естрогену, прогестерону, тестостерону, пролактину, гормонів щитоподібної залози та інших показників. Таке обстеження допомагає зрозуміти, чи пов’язане зниження лібідо саме з гормональними змінами, і за потреби підібрати корекцію або лікування.

Залежність жіночого лібідо від емоційного стану

Окрім гормонів, велике значення має й емоційний стан жінки, її досвід, рівень довіри у стосунках і загальна якість життя. Іноді жінка може погоджуватися на близькість або навіть ініціювати її не через власне бажання, а через страх втратити партнера, потребу підтвердити свою привабливість чи переконання, що так треба. Але емоційного задоволення від таких контактів зазвичай небагато.

На сексуальний потяг також можуть впливати:

проблеми із самооцінкою;
високий рівень тривожності;
хронічний стрес;
перевтома;
конфлікти у стосунках;
пережиті психологічні травми;
складнощі на роботі чи в родині;
системні захворювання;
порушення гормонального балансу.

Тому статева дисфункція у жінок рідко має одну-єдину причину. Часто це поєднання фізичних, психологічних та емоційних факторів, які поступово впливають на бажання, збудження та комфорт під час близькості.

Наприклад, іноді під час сексу збудження просто не з’являється – ніби тіло каже: «Дякую, але сьогодні без мене». Через це природного змащування може бути недостатньо, і замість задоволення виникають дискомфорт або подразнення. Причини такого стану можуть бути різними: від стресу й виснаження до недостатньої емоційної близькості чи поспіху під час інтимної близькості.

Отже, прелюдія – це не «додаткова функція», а важлива частина сексуального контакту. Жіночому тілу часто потрібні час, відчуття безпеки, увага та поступове збудження. Без цього навіть найромантичніший сценарій може закінчитися не пристрастю, а думкою: «Може, краще просто полежимо й подивимось серіал?»

Причини виникнення диспареунії

Диспареунія – це біль або виражений дискомфорт під час сексу чи після нього. Біль може виникати в ділянці входу до піхви, всередині малого таза або супроводжувати весь статевий акт. Одні жінки описують його як печіння чи подразнення, інші – як гострий, колючий або глибокий тягнучий біль.

Диспареунія – це не «нормальна жіноча доля», не «вигадка» і не проблема, яку треба мовчки терпіти. Вона може виникати з різних причин: через недостатнє збудження та сухість слизової, гормональні зміни, запальні захворювання, ендометріоз, наслідки травматичного досвіду, тривожність або страх перед близькістю.

І хоча проблема досить поширена, багато жінок роками не звертаються по допомогу через сором, страх осуду або переконання, що «так буває у всіх». Але біль під час сексу – це сигнал організму, який не варто ігнорувати. Причин диспареунії може бути безліч – від цілком фізіологічних до психологічних.

Фізичні причини диспареунії:

запалення (вагініт, інфекції сечовивідних шляхів);
ендометріоз або кісти яєчників;
сухість піхви (наприклад, у менопаузі або після пологів);
алергія або подразнення (на латекс, лубриканти);
анатомічні особливості або травми тазового дна.

Психоемоційні причини диспареунії:

тривожність, депресія або стрес;
негативний сексуальний досвід або насильство;
проблеми у стосунках, страхи, відсутність довіри.

У реальному житті фізичні та психоемоційні причини диспареунії часто переплітаються. Наприклад, біль під час сексу може викликати тривогу й страх перед близькістю, а постійне напруження та очікування болю – ще більше посилювати дискомфорт. Через це формується замкнене коло, коли тіло буквально починає «захищатися» від інтимності.

Саме тому важливо не терпіти біль і не намагатися перечекати, а звернутися до фахівця. Причину диспареунії часто можна знайти та скоригувати – за допомогою лікування, роботи з гормональним фоном, психотерапії або комплексного підходу до жіночого здоров’я.

Аноргазмія у жінок: чому виникають труднощі з оргазмом

Аноргазмія – це стан, за якого жінці складно або не вдається досягти оргазму, навіть якщо є збудження та інтимна близькість. Іноді ніби все склалося: романтична атмосфера, настрій, ніжність, а в голові вже лунає саундтрек із «Титаніка». Але фінал емоційно не збігається з очікуваннями.

І це не лінь, не холодність і не привід звинувачувати себе. З труднощами в досягненні оргазму стикаються багато жінок, хоча говорити про це досі не дуже прийнято.

За сучасними уявленнями, враховуючи суб’єктивні відчуття жінок, виділяють три основні типи оргазму, згідно з думкою Singer I. у праці «The goals of human sexuality»: ^[2]“ДУ «Інститут урології імені академіка О.Ф.Возіанова НАМН України». Ромащенко О.В. «ПОРУШЕННЯ ОРГАЗМУ У ЖІНОК»“

кліторальний оргазм – найпоширеніший тип жіночого оргазму, який виникає внаслідок стимуляції клітора. Може досягатися як під час мастурбації, так і під час сексу з партнером;
вагінальний оргазм – оргазм, який частина жінок відчуває під час вагінального проникнення або стимуляції внутрішніх ерогенних зон. Його інтенсивність і відчуття можуть відрізнятися залежно від індивідуальної чутливості;
змішаний оргазм – поєднання кількох видів стимуляції, найчастіше кліторальної та вагінальної. Завдяки цьому відчуття можуть бути інтенсивнішими та тривалішими.

Можливі причини аноргазмії у жінок

Стрес, втома, перевантажений мозок. Якщо жінка під час сексу міркує, чи встигне здати звіт, купити корм коту й записатися на манікюр – тіло не дуже-то розслабляється.
Гормональні гойдалки. Це як шестерні в годиннику: якщо одна заїла – усе йде не за планом. Особливо під час менопаузи, після пологів або на фоні ПМС.
Ліки, які гальмують задоволення. Деякі антидепресанти, контрацептиви або інші пігулки допомагають здоров’ю, але гальмують потяг.
Психологічні чинники. Страх, сором, дитячі установки типу «пристойні дівчата цим не займаються» або навіть негативний досвід – усе це може заблокувати насолоду.
Медичні причини. Іноді причина – не в голові, а в тілі: захворювання нервової системи, гінекологічні проблеми, діабет тощо – усе це може впливати на чутливість.
Партнер, з яким «не спрацьовує». Якщо він думає, що жіноче тіло – це як ігрова приставка: натиснув кнопку, отримав результат, – то… ні. Просто ні.

Симптоми аноргазмії

Аноргазмія – це стан, який проявляється індивідуально: від епізодичних труднощів до повної відсутності оргазму протягом життя. Важливо, що при цьому сексуальний потяг та стадія збудження часто залишаються збереженими, а проблема полягає саме в досягненні пікової реакції організму.

До основних ознак аноргазмії належать:

Відсутність оргазму під час будь-якої сексуальної активності (як із партнером, так і під час мастурбації).
Наявність фізичного збудження, яке не переходить у стан розрядки.
Відчуття втоми, розчарування або психологічного дискомфорту після близості замість очікуваного задоволення.
Постійні сумніви щодо власного здоров’я чи «нормальності» фізіологічних реакцій.

Подібний стан – це сигнал організму, який потребує фахового аналізу для з’ясування фізіологічних або психологічних причин, що перешкоджають повноцінному отриманю задоволення.

Методи позбавлення від аноргазмії

Аноргазмію не потрібно приховувати. У багатьох випадках ситуацію можна покращити, якщо зрозуміти, що саме заважає розслабитися, відчути збудження та отримати задоволення. Допомогти можуть такі підходи:

Відверта розмова з партнером. Не варто мовчати й чекати, що інша людина сама здогадається про ваші бажання чи дискомфорт. Відкрите спілкування про те, що подобається, а що ні, часто допомагає зменшити напруження та покращити інтимну близькість.
Консультація сексолога або психотерапевта. Це нормальний і здоровий крок, якщо труднощі з оргазмом викликають переживання або впливають на якість життя. Іноді причина може бути пов’язана з тривожністю, соромом, негативним досвідом чи внутрішніми установками.
Турбота про тіло та рівень стресу. Фізична активність, йога, дихальні практики, достатній сон і відпочинок можуть позитивно впливати на сексуальне самопочуття. Організму значно складніше перемкнутися на задоволення, коли він постійно перебуває у режимі стресу.
Пізнання власного тіла. Дослідження власних відчуттів допомагає краще зрозуміти, що приносить задоволення. Це може зменшити напруження та полегшити комунікацію з партнером.
Менше тиску та очікувань. Секс – це не іспит і не обов’язкова програма з фінальним феєрверком. Чим більше тривоги й думок у стилі «я повинна», тим складніше розслабитися та отримувати задоволення від процесу.

Вагінізм: що це таке?

Вагінізм – це коли м’язи навколо входу в піхву мимоволі сильно скорочуються або напружуються, і через це проникнення (наприклад, статевого члена, тампона чи навіть гінекологічного дзеркала) стає болючим або взагалі неможливим. Це не свідомий контроль – м’язи просто не спрацьовують так, як треба. ^[3]“NHS. «Vaginismus»“

Симптоми вагінізму

Прояви вагінізму можуть виникати як під час інтимної близькості, так і в інших ситуаціях, пов’язаних із проникненням у піхву (наприклад, під час гінекологічного огляду або використання тампонів). Найчастіше жінки відзначають такі симптоми:

біль або сильний дискомфорт під час будь-якої спроби проникнення в піхву;
відчуття «закритості» або неможливості розслабити м’язи;
страх перед сексуальним контактом через біль;
уникнення статевого життя або гінекологічних оглядів через дискомфорт;
поява напруги в тазових м’язах і загальна тривожність.

Як позбутись вагінізму?

Вагінізм може викликати страх, напруження та відчуття, ніби тіло живе окремим життям і блокує будь-яку спробу проникнення. Але важливо знати: цей стан піддається корекції. Лікування зазвичай потребує часу, терпіння та м’якого підходу без тиску на себе. Допомогти можуть такі методи:

Релаксація та поступове звикання. Вчися розслабляти тазові м’язи – це основа. Допомагають спеціальні вправи, дихальні техніки, а іноді й використання вагінальних дилататорів (спеціальних розширювачів), щоб поступово звикати до відчуття проникнення.
Психотерапія. Часто вагінізм пов’язаний зі страхами, травмами або психологічними бар’єрами. Робота з сексологом або психотерапевтом допоможе розібратися в причинах і поступово подолати їх.
Комунікація з партнером. Важливо, щоб партнер розумів ситуацію і підтримував, не тиснув і не поспішав.
Медична допомога. Якщо є фізичні причини (запалення, травми тощо), обов’язково проконсультуйся з лікарем.

Вагінізм – це не провина, і з ним можна успішно впоратися! Головне – не боятися шукать допомогу і дати собі час.

Діагностика та лікування сексуальних розладів у жінок

Сексуальні розлади у жінок можуть мати різні причини – фізичні, гормональні, психологічні або пов’язані зі стосунками. Саме тому діагностика зазвичай потребує комплексного підходу. Залежно від симптомів до обстеження можуть залучатися сексолог, гінеколог, ендокринолог або психотерапевт.

Під час консультації лікар насамперед збирає анамнез: уточнює, коли саме з’явилися симптоми, чи пов’язані вони зі стресом, змінами в житті, станом здоров’я або стосунками з партнером. У деяких випадках до обговорення можуть залучати й партнера, оскільки інтимна близькість часто залежить не лише від фізіології, а й від емоційної взаємодії в парі.

Для виключення фізичних причин можуть призначатися:

гінекологічний огляд;
лабораторні аналізи на статеві інфекції;
аналізи на гормони;
УЗД органів малого таза;
додаткові обстеження за потреби.

Лікування залежить від причини порушення. У багатьох випадках воно не обмежується медикаментами й включає зміну підходу до сексуального життя, роботу з емоційним станом та зниження рівня тривоги.

Залежно від ситуації можуть допомогти:

психотерапія або консультації сексолога;
техніки релаксації та роботи з тілом;
використання лубрикантів за сухості піхви та дискомфорті;
поступове дослідження власної чутливості;
відкрите спілкування з партнером;
зміна сексуальних сценаріїв, темпу чи форм близькості.

Важливу роль також відіграють стосунки поза спальнею. Постійний стрес, образи, емоційна дистанція, перевтома та нерівномірний розподіл побутових обов’язків можуть впливат відчуття безпеки, увага та емоційна близькість часто позитивно позначаються і на якості інтимного життя.

Жіноче сексуальне здоров’я – це не лише про фізіологію, а й про емоції, рівень стресу, стосунки, самооцінку та відчуття безпеки. Зниження лібідо, труднощі зі збудженням, біль під час сексу чи проблеми з досягненням оргазму – не вигадки й не привід соромитися. Такі стани трапляються значно частіше, ніж здається.

Важливо пам’ятати: сексуальні труднощі не роблять жінку «неправильною» чи «недостатньо жіночною». У багатьох випадках причину можна знайти та скоригувати – за допомогою турботи про власне здоров’я, відкритого спілкування з партнером, роботи зі стресом, консультації фахівців або комплексного підходу до організму й психоемоційного стану.

Поширені питання та відповіді

Що таке лібідо простими словами?

Лібідо – це сексуальний потяг або бажання інтимної близькості. Його рівень може змінюватися залежно від гормонального фону, настрою, рівня стресу, фізичного здоров’я та стосунків із партнером.

Який гормон відповідає за лібідо у жінок?

На жіноче лібідо впливає не один гормон, а ціла система. Важливу роль відіграють естроген, тестостерон, прогестерон, а також гормони стресу та нейромедіатори, які впливають на настрій і збудження.

Чому знижується лібідо?

Зниження лібідо може бути пов’язане зі стресом, перевтомою, гормональними змінами, проблемами у стосунках, тривожністю, депресією, хронічними захворюваннями або прийомом деяких ліків.

Як підвищити лібідо у жінок?

Допомогти можуть нормалізація сну, зниження рівня стресу, фізична активність, турбота про емоційний стан, відкрите спілкування з партнером та лікування можливих гормональних або гінекологічних проблем. Якщо симптоми зберігаються довго, варто звернутися до лікаря.

Статева дисфункція у жінок – це поширена проблема?

До жіночих сексуальних розладів належать зниження сексуального потягу, труднощі зі збудженням, біль під час сексу, вагінізм і аноргазмія. Багато жінок стикаються з цими станами хоча б раз у житті.

Диспареунія – це завжди гінекологічне захворювання?

Диспареунія (біль під час сексу) може виникати через запалення, гормональні зміни або сухість слизової, але іноді причиною стають стрес, страх близькості чи психологічна напруга.

Вагінізм – психосоматика чи фізична проблема?

Вагінізм може бути пов’язаний як із психологічними, так і з фізичними факторами. Часто спазм м’язів тазового дна виникає через страх болю, тривожність або негативний досвід, але для виключення фізичних причин потрібна консультація лікаря.

Як позбутись вагінізму?

Лікування вагінізму зазвичай комплексне. Воно може включати психотерапію, вправи для розслаблення м’язів тазового дна, роботу з тривожністю, використання вагінальних дилататорів і підтримку партнера.

Як лікувати фригідність у жінок?

Термін «фригідність» сьогодні вважається застарілим і некоректним. Замість нього лікарі говорять про зниження лібідо або сексуальну дисфункцію у жінок. Лікування залежить від причини та може включати роботу з гормональним фоном, психоемоційним станом і стосунками.

Коли варто звернутися до лікаря через сексуальні труднощі?

Якщо зниження лібідо, біль під час сексу, труднощі зі збудженням або відсутність оргазму викликають дискомфорт, тривають довго чи впливають на якість життя, варто звернутися до фахівця та пройти обстеження.