
Прокинувшись вранці, людина може відчувати біль або скутість у м’язах і пов’язувати їх із незручною позою під час сну, фізичним навантаженням чи тим, що напередодні продуло. Однією з можливих причин таких симптомів може бути міозит – запальне ураження м’язової тканини. Водночас біль у м’язах виникає за наявності багатьох інших станів, тому сам по собі ще не свідчить про наявність міозиту.
Запалення м’язів може бути пов’язане з інфекціями, автоімунними процесами, травмами, прийманням деяких лікарських препаратів та іншими чинниками. Одні форми міозиту виникають гостро й минають після усунення причини, інші мають хронічний перебіг і потребують тривалого лікування. Розглянемо, що таке міозит, чому він виникає у дорослих і дітей, як його діагностують та які методи лікування застосовують залежно від причини захворювання.
Що таке міозит
Міозит – це запалення одного або кількох скелетних м’язів. Воно може виникати як самостійний патологічний процес або бути одним із проявів іншого захворювання. Залежно від причини запалення може уражати окремий м’яз, певну групу м’язів або мати поширений характер.
Міозит важливо відрізняти від міалгії – болю в м’язах, який є симптомом, а не окремим захворюванням. М’язи можуть боліти після інтенсивного фізичного навантаження, травми, під час деяких інфекцій та з багатьох інших причин без розвитку власне міозиту. Тому наявність болю, скутості чи інших неприємних відчуттів у м’язах сама по собі не дає змоги визначити їхню причину.
За різних форм міозиту відрізняються не лише причини, а й характер ураження, перебіг та підходи до лікування. Саме тому для встановлення діагнозу лікар оцінює сукупність симптомів і, за потреби, призначає лабораторні та інструментальні дослідження.
Міозит: основні симптоми
Прояви міозиту залежать від його причини, форми та перебігу. Одним із найхарактерніших симптомів запальних міопатій є слабкість м’язів. Людині може ставати складніше виконувати звичні рухи – вставати зі стільця, підніматися сходами, підіймати предмети або тримати руки піднятими. [1]“NHS «Myositis»“
Можливі й інші симптоми:
- біль або підвищена чутливість м’язів;
- скутість м’язів та обмеження рухливості;
- набряк м’яких тканин;
- швидка втомлюваність під час звичних фізичних навантажень;
- труднощі з ковтанням у випадку ураження відповідних м’язів;
- загальні прояви, зокрема підвищення температури тіла та нездужання, за деяких інфекційних форм.
За окремих видів міозиту виникають специфічні прояви. Наприклад, для дерматоміозиту певні зміни на шкірі, а у випадку міозиту з включеними тільцями м’язова слабкість зазвичай прогресує повільно.
Відчуття печіння в м’язах також може супроводжувати м’язовий біль, проте воно неспецифічне й саме по собі не свідчить про міозит. Подібні відчуття можуть виникати за різних захворювань м’язів, нервів та інших станів.
Чому виникає міозит
Міозит – не одне захворювання з єдиною причиною, а група станів, за яких відбувається ураження м’язової тканини. Тому причини та механізми його розвитку можуть суттєво відрізнятися.
До них належать:
- автоімунні процеси – імунна система помилково атакує власні тканини організму; такий механізм лежить в основі багатьох ідіопатичних запальних міопатій;
- інфекції – ураження м’язів можуть спричиняти віруси, бактерії, паразити та, рідше, гриби;
- травми та пошкодження м’язів – зокрема, травма може передувати розвитку осифікуючого міозиту;
- лікарські препарати – деякі засоби здатні спричиняти ураження м’язів, а окремі препарати можуть бути пов’язані з розвитком імунно-опосередкованої міопатії;
- інші захворювання та імунні порушення – запальне ураження м’язів може бути частиною системного захворювання.
Для деяких автоімунних форм точну причину встановити неможливо. Вважається, що їхній розвиток пов’язаний із поєднанням генетичної схильності та зовнішніх чинників. [2]“MSD Manual «Idiopathic Inflammatory Myopathies»“

Види міозиту
Міозити відрізняються за причиною, механізмом розвитку та характером перебігу. Тому одна й та сама назва «міозит» може стосуватися станів, які потребують різних підходів до діагностики та лікування.
Хронічний і гострий міозит
За перебігом міозит може бути гострим або хронічним. Гострий міозит розвивається протягом відносно короткого часу. Такий перебіг можливий, наприклад, у випадку деяких інфекційних уражень м’язів. Хронічні форми розвиваються або прогресують протягом тривалого часу. Такий перебіг характерний, зокрема, для багатьох автоімунних запальних міопатій та міозиту з включеними тільцями.
Поняття «гострий» і «хронічний» описують насамперед перебіг захворювання, а не його причину, тому для вибору лікування необхідно встановити конкретний тип ураження м’язів.
Інфекційний міозит
Інфекційний міозит виникає внаслідок інфекційного процесу. Його можуть спричиняти бактерії, віруси, паразити та гриби. Прояви залежать від збудника: бактеріальні інфекції частіше спричиняють локальне ураження, тоді як вірусні можуть супроводжуватися більш поширеним м’язовим болем та ураженням м’язів. [3]“NIH «Infection and musculoskeletal conditions: Infectious myositis»“
Деякі бактеріальні форми можуть перебігати тяжко (наприклад, піоміозит), з утворенням гнійних вогнищ у м’язах та вираженими загальними симптомами. У таких випадках важливі своєчасна діагностика та лікування інфекції.
Поліміозит
Поліміозит – рідкісне автоімунне захворювання з групи ідіопатичних запальних міопатій, за якого розвивається запалення та поступово наростає м’язова слабкість.
У сучасній медицині цей діагноз встановлюють обережніше, ніж раніше. Частину станів, які в минулому могли називати поліміозитом, сьогодні відносять до інших запальних міопатій, зокрема імунно-опосередкованої некротизуючої міопатії, міозиту з включеними тільцями або синдромів перекриття. Тому встановлення поліміозиту потребує виключення інших захворювань і причин ураження м’язів, наприклад міозиту з включеними тільцями, інших автоімунних міопатій, м’язових дистрофій або медикаментозного ураження м’язів.
Дерматоміозит
Дерматоміозит – автоімунне захворювання, за якого ураження м’язів поєднується з характерними змінами шкіри. Серед них можуть бути червонувато-фіолетові висипання навколо очей, на обличчі, шиї та інших ділянках, а також папули Готтрона – зміни шкіри над суглобами пальців.
Захворювання може виникати як у дорослих, так і в дітей. У випадку наявності ювенільного дерматоміозиту частіше, ніж у дорослих, може розвиватися кальциноз – відкладення солей кальцію в м’яких тканинах.
Міозит з включеними тільцями
Міозит з включеними тільцями – хронічне прогресувальне захворювання м’язів, яке виникає переважно у людей старшого віку. На відміну від багатьох інших запальних міопатій, слабкість за його наявності нерідко має асиметричний характер і може уражати не лише м’язи, розташовані ближче до тулуба, а й м’язи кистей та інших частин рук і ніг, що знаходяться далі від тулуба.
Захворювання прогресує повільно та зазвичай значно гірше відповідає на імуносупресивне лікування, ніж інші автоімунні запальні міопатії.
Осифікуючий міозит
Осифікуючий міозит – стан, за якого в м’яких тканинах, найчастіше у м’язах, формується кісткова тканина. Попри традиційну назву, це не типовий запальний міозит на кшталт дерматоміозиту чи поліміозиту. Найчастіше локалізована форма розвивається після травми м’яких тканин. З часом у ділянці пошкодження може утворитися щільне болісне або малоболісне утворення, а рухливість прилеглого суглоба може обмежуватися.
Цю форму важливо відрізняти від рідкісних спадкових захворювань, наприклад прогресуючої осифікуючої фібродисплазії, за якої кісткова тканина поступово формується в м’язах та інших м’яких тканинах.
Вірусний міозит
Вірусний міозит є одним із варіантів інфекційного міозиту. Він може виникати під час вірусної інфекції або невдовзі після неї. Серед відомих збудників – віруси грипу А і В, ентеровіруси та низка інших вірусів. [4]“NIH «Bacterial, Fungal, Parasitic, and Viral Myositis»“
Перебіг може бути різним – від тимчасового болю та слабкості до значного ушкодження м’язової тканини. Рідкісним, але серйозним ускладненням є рабдоміоліз – швидке руйнування м’язових клітин, продукти якого потрапляють у кров і можуть пошкоджувати нирки. У дітей після вірусної інфекції може виникати доброякісний гострий дитячий міозит.

Де може виникати міозит
Міозит може уражати різні групи скелетних м’язів. Розподіл ураження залежить від конкретного захворювання, тому локалізація та характер м’язової слабкості можуть допомогти лікарю визначити напрям подальшої діагностики. Для багатьох автоімунних запальних міопатій характерне переважне ураження проксимальних м’язів – тих, що розташовані ближче до тулуба. Водночас існують форми з іншим розподілом ураження.
| Ділянка або група м’язів | Як може проявлятися ураження | За яких форм може спостерігатися |
|---|---|---|
| Плечовий пояс і верхні відділи рук | складно піднімати руки, тримати їх над головою, виконувати звичні побутові дії | дерматоміозит, поліміозит та інші запальні міопатії |
| М’язи тазового поясу та стегон | важко вставати зі стільця, підніматися сходами, вставати з низького положення | часто за автоімунних запальних міопатій |
| Кисті та передпліччя | знижується сила хвату, стає складніше виконувати рухи пальцями | особливо характерно для міозиту з включеними тільцями |
| М’язи глотки та верхньої частини стравоходу | можуть виникати труднощі з ковтанням | можливі у випадку різних запальних міопатіях, зокрема за наявності дерматоміозиту та міозиту з включеними тільцями |
| Окремий м’яз або група м’язів | локальний біль, набряк, підвищена чутливість, іноді обмеження рухів | можливі за бактеріального інфекційного міозиту, травматичнго осифікуючого міозиту |
| Кілька груп м’язів | поширений біль, слабкість або чутливість м’язів | можливі за вірусного та деяких інших інфекційних міозитах |
Локалізація болю сама по собі не дає змоги визначити, чи є у людини міозит і до якого виду він належить. Наприклад, поняття міозит шиї або шийний міозит використовують для опису запального ураження м’язів шийної ділянки. Однак біль у шиї не обов’язково свідчить про запалення м’язів. Подібні симптоми в ділянці шиї, спини, плеча або ноги можуть виникати через перевантаження м’язів, травми, захворювання суглобів, хребта, нервової системи та інші причини. Для діагностики лікар оцінює не лише місце неприємних відчуттів, а й характер м’язової слабкості, інші симптоми та результати обстежень.

Міозит у дітей
У дітей запалення м’язів може виникати з різних причин, зокрема на тлі інфекцій або автоімунних захворювань. Однією з характерних для дитячого віку форм є доброякісний гострий дитячий міозит, який найчастіше розвивається під час вірусної інфекції або в період одужання після неї. Особливо часто його пов’язують із вірусами грипу А і В, хоча причиною можуть бути й інші віруси.
Зазвичай захворювання виникає у дітей шкільного віку. Типовий прояв – раптовий сильний двобічний біль у литкових м’язах. Через біль дитині може бути важко ходити, іноді вона ходить навшпиньки або взагалі відмовляється ставати на ноги. За даними огляду досліджень, двобічний біль у ногах спостерігався приблизно у 92 % дітей із цим станом, а труднощі або неможливість ходити – більш ніж у половини. [5]“NIH «Benign acute childhood myositis: a scoping review of clinical presentation and viral etiology»“
Під час обстеження в крові часто виявляють підвищення рівня креатинкінази (КК) – ферменту, який потрапляє в кров у разі пошкодження м’язових клітин, в комплексі з лактатдегідрогеназою (ЛДГ). У більшості випадків доброякісний гострий дитячий міозит має короткочасний перебіг: стан дитини швидко поліпшується, а симптоми зазвичай зникають протягом кількох днів.
Однак раптова відмова дитини від ходьби або виражений біль у ногах потребують оцінки лікаря. Подібні симптоми можуть виникати не лише у разі наявності міозиту, а й у випадку травм, захворюваннях суглобів, кісток, нервової системи та інших станів.
У дитячому віці також може розвиватися ювенільний дерматоміозит – автоімунне захворювання, яке має інший механізм і хронічніший перебіг. Тому поняття «міозит у дітей» об’єднує різні за причинами та перебігом стани, а тактика лікування залежить від встановленого діагнозу.
Як діагностують захворювання
Діагностика міозиту починається з оцінки симптомів, їх тривалості та характеру розвитку. Лікар уточнює, коли з’явилися біль або слабкість, чи передували їм інфекція, травма, значне фізичне навантаження, приймання нових лікарських препаратів. Під час огляду оцінюють силу м’язів, рухливість, болючість та інші ознаки, які можуть допомогти визначити характер ураження.
Для подальшої діагностики можуть використовувати:
- аналізи крові – насамперед визначення рівня креатинкінази (КК), який може підвищуватися у разі пошкодження м’язових клітин; також за показаннями досліджують інші м’язові ферменти, показники запалення та специфічні автоантитіла;
- електроміографію (ЕМГ) – дослідження електричної активності м’язів, яке допомагає оцінити характер їх ураження та відрізнити м’язове захворювання від деяких уражень нервової системи;
- магнітно-резонансну томографію (МРТ) – вона може виявити зміни в м’язах та допомогти визначити ділянку активного ураження;
- біопсію м’яза – дослідження невеликого зразка м’язової тканини під мікроскопом, яке в окремих випадках допомагає встановити тип захворювання;
- додаткові дослідження – залежно від передбачуваної причини лікар може призначити обстеження для виявлення інфекції, автоімунного чи іншого захворювання.
Підвищена креатинкіназа не є специфічною ознакою міозиту: її рівень може збільшуватися, наприклад, після значного фізичного навантаження, травми або за інших захворюваннях м’язів. Водночас за наявності деяких форм міозиту рівень КК може бути нормальним або підвищуватися незначно. Тому діагноз встановлюють за сукупністю клінічних даних і результатів обстеження, а не за одним показником.
Як лікують міозит
Те, як і чим лікувати міозит, залежить насамперед від його причини. Оскільки під цією назвою об’єднують різні захворювання та стани, універсальної схеми лікування немає. [6]“МОЗ України «Настанова 01149. Міозит»“
У випадку автоімунних запальних міопатій для пригнічення запального процесу можуть застосовувати глюкокортикостероїди та інші препарати, що впливають на роботу імунної системи. Залежно від конкретного захворювання, його тяжкості та відповіді на терапію лікар може використовувати різні імуносупресивні або імуномодулювальні засоби.
У випадку бактеріального міозиту застосовують антибактеріальну терапію. Якщо утворився абсцес, може знадобитися його дренування. Якщо міозит вірусний, лікування переважно спрямоване на контроль симптомів та запобігання ускладненням, а необхідність специфічної противірусної терапії залежить від вірусної інфекції та клінічної ситуації.
За медикаментозного ураження м’язів лікар оцінює зв’язок симптомів із препаратом і вирішує, чи потрібно змінити або припинити його приймання. Самостійно скасовувати призначені препарати не слід, оскільки подальша тактика залежить від причини ураження м’язів та користі й ризиків конкретного лікування.
За осифікуючого міозиту тактика залежить від розміру та розташування осифікату, симптомів і ступеня обмеження рухів. У частині випадків достатньо спостереження та реабілітації, а у випадку значного функціонального порушення може розглядатися хірургічне лікування.
Важливою частиною відновлення за багатьох форм міозиту є фізична терапія та індивідуально підібрана рухова активність. Вони допомагають підтримувати силу м’язів, рухливість і повсякденну активність. Інтенсивність навантаження підбирають відповідно до стану людини та активності захворювання.
Що можна і не можна робити при міозиті
Оскільки міозит може мати різні причини, універсальних рекомендацій, які підходять усім, немає. До встановлення причини симптомів важливо не намагатися самостійно «лікувати запалення м’язів».
Можна:
- дотримуватися призначеного лікарем лікування;
- підтримувати допустиму повсякденну активність, якщо вона не посилює симптоми;
- виконувати рекомендовані лікарем або фізичним терапевтом вправи;
- повідомляти лікаря про появу нових симптомів або посилення вже наявних.
Після встановлення конкретного виду міозиту лікар надасть рекомендації щодо лікування, допустимої фізичної активності та обмежень з урахуванням причини й перебігу захворювання.
Не можна:
- самостійно починати або припиняти приймання лікарських препаратів;
- інтенсивно тренувати уражені м’язи всупереч болю або вираженій слабкості;
- самостійно прогрівати, активно масажувати болісну ділянку або застосовувати
- інші фізичні процедури, доки не встановлена причина симптомів;
- відкладати звернення по медичну допомогу у випадку погіршення стану.
Самолікування може відтермінувати встановлення справжньої причини симптомів. За деяких форм міозиту можливі серйозні ускладнення – значне пошкодження м’язів, порушення ковтання або дихання, а у разі рабдоміолізу – ураження нирок. Тому за погіршення стану або появі нових симптомів важливо своєчасно звернутися до лікаря.
В яких випадках потрібно звернутися до лікаря
Як описано вище, різні види міозиту можуть мати неоднакові прояви, а біль у м’язах виникає і за багатьох інших станів. Якщо м’язовий біль не минає, повторюється або посилюється, його причину варто з’ясувати з лікарем.
Медичної оцінки також потребують незрозуміла м’язова слабкість, значне обмеження рухів, набряк, підвищення температури тіла або поява симптомів після початку приймання нового препарату.
Негайно звернутися по медичну допомогу потрібно за швидкого наростанню слабкості, утруднення дихання чи ковтання, різкого погіршення стану, а також появи темної сечі за наявності сильного м’язового болю або слабкості, оскільки це може бути ознакою значного пошкодження м’язів, зокрема рабдоміолізу.
Профілактика захворювання
Єдиного способу запобігти всім видам міозиту немає. Наприклад, розвиток автоімунних запальних міопатій неможливо надійно попередити за допомогою способу життя.
Зменшити ризик окремих причин ураження м’язів допомагають профілактика інфекцій, уникнення травм і надмірного фізичного навантаження, а також правильне застосування призначених лікарських препаратів. Якщо міозит уже діагностований, важливо дотримуватися плану лікування та виконувати індивідуально підібрані вправи, якщо їх рекомендували лікар або фізичний терапевт. Вони допомагають підтримувати силу, рухливість і функцію м’язів, але не є універсальним способом профілактики самого захворювання.
Міозит – це не одна хвороба, а група різних за причинами та перебігом станів, за яких уражається м’язова тканина. Запалення може бути пов’язане з інфекцією, автоімунним процесом, травмою, прийманням певних лікарських препаратів та іншими чинниками.
Біль у м’язах не завжди свідчить про міозит, а за наявності деяких його форм провідним симптомом може бути не біль, а поступове наростання м’язової слабкості. Тому для встановлення причини симптомів лікар оцінює їх характер і перебіг та, за потреби, призначає лабораторні й інструментальні дослідження.
Питання та відповіді
Як відрізнити міозит від інших причин болю?
Самостійно визначити причину м’язового болю не завжди можливо. За міозиту можуть виникати м’язова слабкість, скутість, набряк та інші прояви, однак вони не є специфічними лише для цього захворювання. Для діагностики лікар оцінює характер симптомів, результати огляду та, за потреби, призначає аналізи крові, МРТ, електроміографію або інші дослідження.
Чим міозит відрізняється від міалгії?
Міалгія – це біль у м’язах, тобто симптом, який може мати багато причин. Міозит передбачає ураження м’язової тканини із запальним компонентом. Отже, міозит може супроводжуватися міалгією, але наявність м’язового болю сама по собі не означає, що у людини є міозит.
Чому біль не дорівнює запаленню?
Біль може виникати не лише через запальний процес. Його причиною можуть бути фізичне перенавантаження, травма, подразнення або ушкодження нервів та інші стани. Тому за самим характером або інтенсивністю болю неможливо достовірно визначити, чи є в м’язах запалення.
Які бувають ускладнення при міозиті?
Ускладнення залежать від виду й тяжкості захворювання. За деяких форм можливі прогресування м’язової слабкості та зниження рухливості, порушення ковтання або ураження м’язів, які беруть участь у диханні. Значне руйнування м’язової тканини за рабдоміолізу може призвести до гострого ураження нирок. Водночас не всі види міозиту спричиняють такі ускладнення.
Чи достатньо приймання протизапальних препаратів для контролю болю?
Протизапальні препарати можуть зменшувати біль за деяких станів, але вони не усувають усі можливі причини міозиту. Наприклад, у разі бактеріальної інфекції може знадобитися антибактеріальна терапія, а у випадку автоімунних запальних міопатій застосовують лікування, спрямоване на імунний процес. Тому зменшення болю не означає, що причина захворювання усунена, а схему лікування слід підбирати відповідно до встановленого діагнозу.



