
Піодермія – це загальна назва бактеріальних інфекцій шкіри, що можуть проявлятися почервонінням, гнійничками, пухирцями, кірочками або болючими запальними утвореннями. До цієї групи належать різні за перебігом і глибиною ураження захворювання – від поверхневого імпетиго до інфекцій, що охоплюють глибші шари шкіри. Піодермія може виникати у людей будь-якого віку, проте деякі її форми особливо поширені серед дітей. Ознаки та лікування залежать від виду інфекції, її поширеності й збудника, тому важливо правильно визначити характер ураження.
Що таке піодермія?
Піодермія – це загальна назва бактеріальних інфекцій шкіри, для яких характерне гнійне запалення. Найчастіше їх спричиняють піогенні коки – кулясті бактерії, здатні викликати гнійне запалення, насамперед стафілококи та стрептококи. Гнійничкові захворювання шкіри найчастіше спричиняють Staphylococcus aureus і Streptococcus pyogenes. [1]“Infectious Diseases Society of America «IDSA 2014 Guidelines for the Diagnosis and Management of Skin and Soft Tissue Infections»“
Інфекція може залишатися поверхневою або поширюватися на глибші шари шкіри, волосяні фолікули та підшкірні тканини. Тому піодермія – не одне захворювання, а група інфекцій, які відрізняються проявами, локалізацією та глибиною ураження.
До бактеріальних гнійних інфекцій шкіри належать:
- імпетиго – поверхнева інфекція шкіри, яка може бути небульозною або бульозною;
- фолікуліт – запалення волосяного фолікула;
- фурункул – глибше інфекційне ураження волосяного фолікула та навколишніх тканин із накопиченням гною;
- карбункул – група пов’язаних між собою фурункулів із глибшим ураженням тканин;
- ектима – глибша інфекція шкіри з утворенням виразки під кіркою;
- абсцес шкіри – обмежене скупчення гною в тканинах;
- целюліт – інфекція глибших шарів шкіри та підшкірної клітковини;
- бешиха – поверхнева форма бактеріальної інфекції шкіри з чітко відмежованою ділянкою запалення.
Окремо зазначимо, що целюліт у цьому переліку – це бактеріальна інфекція шкіри та підшкірної клітковини (англ. cellulitis). Її не слід плутати з так званим косметичним целюлітом – зміною рельєфу шкіри, яка не є інфекційним захворюванням.
Чому виникає піодермія
Бактерії можуть бути присутні на шкірі, не спричиняючи захворювання. Ризик інфекції зростає, коли порушується захисний бар’єр шкіри та мікроорганізми проникають у тканини. Вхідними воротами можуть стати подряпини, порізи, укуси комах, розчісування, опіки та інші пошкодження.
До чинників, які підвищують ризик піодермії, також належать:
- атопічний та інші дерматити;
- короста та інші захворювання, що супроводжуються свербежем і розчухуванням;
- тісний контакт із людиною, яка має бактеріальну інфекцію шкіри;
- тепле вологе середовище;
- деякі захворювання та стани, що послаблюють імунний захист.
Розвиток піодермії залежить не лише від збудника, а й від стану шкіри та здатності організму протистояти інфекції. Це – багатофакторний процес, зумовлений низкою внутрішніх та зовнішніх причин. Серед ключових чинників, що послаблюють захисні бар’єри шкіри, варто виділити:
- Зниження імунного статусу організму: ослаблена імунна система стає менш здатною протистояти патогенам.
- Порушення природного середовища шкіри: зміна хімічного складу поту, рівня pH водно-ліпідної мантії, а також якісні та кількісні зміни шкірного сала створюють сприятливі умови для розвитку інфекцій.
- Метаболічні та ендокринні розлади: такі стани, як цукровий діабет, безпосередньо впливають на регенеративні функції тканин.
- Нутритивний дефіцит: незбалансоване харчування та гіповітамінози позбавляють організм ресурсів, необхідних для підтримки здоров’я шкірних покривів.
- Фізіологічний стрес: перевтома, переохолодження та інші фактори, що виснажують адаптаційні резерви організму, також відіграють значну роль у виникненні патології.
Розуміння цих взаємозв’язків є першим кроком до ефективної профілактики та підтримки здоров’я шкіри.
Які бувають види піодермії
Піодермії розрізняють залежно від збудника та глибини ураження. За походженням виділяють стафілококові, стрептококові та змішані стрепто-стафілококові піодермії.
Стафілококова піодермія може бути поверхневою або глибокою. До її форм належать:
- остіофолікуліт і фолікуліт – поверхневі ураження волосяного фолікула;
- сикоз – хронічне запалення волосяних фолікулів;
- фурункул і карбункул – глибші гнійні ураження волосяних фолікулів та навколишніх тканин;
- гідраденіт – гнійне запалення в ділянках розташування апокринових потових залоз.
Стрептококові піодермії також можуть бути поверхневими та глибокими. До них належать імпетиго – поверхнева інфекція шкіри та ектима – глибше ураження з утворенням виразки.
Окремо серед бактеріальних інфекцій шкіри виділяють абсцеси, целюліт і бешиху.
Як виглядає піодермія
Піодермія не має одного характерного вигляду – прояви залежать від виду інфекції та глибини ураження шкіри. Серед можливих симптомів:
- почервоніння (гіперемія шкірних покривів) та набряк шкіри;
- гнійнички (пустули) та пухирці;
- болючі вузлики або більші гнійні утворення;
- мокнуття та утворення кірочок;
- виразки при глибокому ураженні;
- свербіж, болючість або відчуття тепла в ділянці запалення.
Наприклад, для імпетиго характерні пухирці або поверхневі ураження, які після розкриття можуть вкриватися жовтуватими «медовими» кірочками. При фолікуліті невеликі гнійнички зазвичай утворюються навколо волосків, а фурункул виглядає як болючий червоний вузол, у якому накопичується гній.
За поширеної або глибшої інфекції можуть з’явитися загальні симптоми – підвищення температури тіла та нездужання.
Де найчастіше виникає піодермія
Піодермія може виникнути практично на будь-якій ділянці шкіри, а типова локалізація залежить від форми інфекції. Піодермія обличчя часто проявляється у формі імпетиго, яке переважно вражає шкіру навколо носа та рота. Бульозне імпетиго нерідко виникає у шкірних складках.
Фолікуліт частіше з’являється на волосистій частині голови, стегнах, сідницях, у пахвових западинах, а в чоловіків – у зоні бороди. Фурункули особливо часто формуються в місцях тертя та потовиділення, зокрема в пахвових западинах і на сідницях. Для ектими типовими ділянками є ноги та сідниці, хоча вона також може виникати на інших частинах тіла.

Піодермія у дітей
У дітей однією з найпоширеніших бактеріальних інфекцій шкіри є імпетиго. Інфікуванню можуть сприяти невеликі пошкодження шкіри – подряпини, садна, укуси комах або розчісування. Бактерії також можуть вторинно інфікувати шкіру, вже уражену, наприклад, атопічним або контактним дерматитом. Таке приєднання бактеріальної інфекції називають імпетигінізацією. [2]“CDC «Clinical Guidance for Group A Streptococcal Impetigo»“
Імпетиго легко передається при безпосередньому контакті з ураженою шкірою або через предмети, забруднені виділеннями з вогнищ інфекції. Розчісування також може сприяти перенесенню бактерій на інші ділянки тіла. При повторних випадках імпетиго джерелом інфекції іноді є стафілококи, що зберігаються в носових ходах. У таких випадках лікар може призначити мазок із носа та за необхідності лікування для усунення носійства бактерій. Тому при появі в дитини гнійничків, пухирців, мокнучих ділянок або характерних кірочок варто звернутися до лікаря для встановлення діагнозу та вибору лікування. [3]“NICE «Impetigo: antimicrobial prescribing»“
Фолікуліт може виникати і в дітей, і в дорослих, але частіше спостерігається у підлітків і молодих чоловіків. Зазвичай він проявляється невеликими гнійничками навколо волосяних фолікулів. Якщо інфекція поширюється глибше, може сформуватися фурункул – болючий червоний вузол із накопиченням гною. [4]“DermNet «Bacterial folliculitis»“
Як діагностують піодермію
У багатьох випадках лікар може встановити діагноз за характерним виглядом і розташуванням уражень під час огляду. Водночас лише за зовнішніми ознаками не завжди можна визначити бактерію, яка спричинила інфекцію.
За необхідності проводять бактеріологічний посів матеріалу з гнійничка, рани або іншого вогнища ураження. Він допомагає визначити збудника та його чутливість до антибіотиків. Посів особливо важливий при рецидивуючих, поширених або тяжких інфекціях, а також якщо початкове лікування не дає очікуваного результату. При типовому імпетиго лабораторне дослідження часто не потрібне.

Як лікують захворювання
Лікування піодермії залежить від її виду, поширеності та тяжкості інфекції. При обмежених поверхневих формах, зокрема імпетиго, лікування може включати обережне відмочування кірок до їх відокремлення та застосування місцевих антимікробних препаратів. Важливо не здирати кірки механічно, щоб додатково не травмувати шкіру.
Якщо уражень багато, інфекція поширюється або охоплює глибші тканини, лікар може призначити системні антибіотики. Залежно від виду інфекції, імовірного збудника та місцевої стійкості бактерій можуть застосовувати, наприклад, цефалексин, амоксицилін/клавуланову кислоту, кліндаміцин або інші антибактеріальні препарати. Конкретний препарат призначає лікар – антибіотики не слід самостійно починати приймати, замінювати або припиняти їх прийом. [5]“МОЗ України «Настанова 00274. Імпетиго та інші піодермії»“
При абсцесах, великих фурункулах і карбункулах основним методом лікування може бути розкриття та дренування гнійного вмісту. Необхідність додаткової антибактеріальної терапії лікар визначає залежно від клінічної ситуації.
Протокол лікування піодермії залежить від конкретної форми захворювання, тяжкості інфекції, імовірного або встановленого збудника та чутливості бактерій до антибіотиків. Самостійно розкривати або видавлювати гнійні утворення не слід.
Як запобігти піодермії
Знизити ризик бактеріальних інфекцій шкіри допомагають прості заходи:
- регулярно мити руки та підтримувати чистоту шкіри;
- своєчасно очищати й захищати порізи, подряпини та інші пошкодження шкіри;
- не розчісувати висипання та укуси комах;
- не користуватися спільними рушниками, бритвами та іншими особистими речами з людиною, яка має інфекційні ураження шкіри;
- дотримуватися призначеного лікування дерматитів та інших захворювань, що порушують захисний бар’єр шкіри.
При заразних формах, зокрема імпетиго, уражені ділянки рекомендують прикривати чистою пов’язкою або одягом, щоб зменшити ризик поширення бактерій.
Піодермія об’єднує різні бактеріальні інфекції шкіри – від поверхневого імпетиго та фолікуліту до глибших уражень із формуванням фурункулів, абсцесів або виразок. Їхні прояви та лікування відрізняються, тому за зовнішнім виглядом висипань не завжди можна самостійно визначити вид інфекції. Своєчасна діагностика допомагає підібрати відповідне лікування та знизити ризик поширення інфекції й розвитку ускладнень.
Питання та відповіді
Чи заразна піодермія для оточення?
Це залежить від її виду. Деякі бактеріальні інфекції шкіри, насамперед імпетиго, заразні та можуть передаватися через безпосередній контакт з ураженою шкірою або через забруднені рушники, одяг та інші предмети. Ризик передачі зменшується після початку ефективного лікування.
Як відрізнити фолікуліт від акне?
При бактеріальному фолікуліті зазвичай утворюються невеликі гнійнички, розташовані навколо волосяних фолікулів. Для акне характерне поєднання різних елементів висипу, зокрема комедонів (чорних і білих цяток), папул, пустул, а іноді вузлів і кіст. Водночас зовні ці стани можуть бути схожими, тому при сумнівах потрібен огляд дерматолога.
Як відрізнити піодермію від інших висипань?
За зовнішнім виглядом це не завжди можливо. Гнійнички, пухирці, кірочки та почервоніння можуть виникати при різних інфекційних і неінфекційних захворюваннях шкіри. Лікар враховує вигляд і розташування уражень, їх розвиток та інші симптоми, а за необхідності призначає бактеріологічний посів.
Чи можна купатися під час піодермії?
Зазвичай гігієну шкіри продовжують, але уражені ділянки не слід інтенсивно терти або травмувати. При заразних формах важливо користуватися окремими рушниками та не ділитися ними з іншими. Відвідування басейнів та інших місць спільного купання краще відкласти до загоєння інфекційних уражень або дозволу лікаря.
Скільки часу становить звичайний курс лікування піодермії?
Єдиного терміну немає – він залежить від виду та тяжкості інфекції. При деяких поверхневих формах курс антибактеріальної терапії може становити близько 5-7 днів, але при глибоких, поширених або рецидивних інфекціях лікування може бути тривалішим. Тривалість терапії визначає лікар.
Який антибіотик можуть призначити при піодермії?
Вибір залежить від форми піодермії, ймовірного збудника, поширеності інфекції та стійкості бактерій до антибіотиків. При деяких формах імпетиго можуть застосовувати місцевий мупіроцин, а за необхідності системної терапії лікар обирає препарат, активний проти відповідного збудника. За підозри на стійкі бактерії вибір препарату може змінюватися. Самостійно застосовувати антибіотики не варто.
Чи потрібна спеціальна дієта при піодермії?
Спеціальної дієти для лікування піодермії немає. Харчування має бути повноцінним і враховувати супутні захворювання, наприклад цукровий діабет. Необхідність обмеження окремих продуктів або алкоголю може залежати від призначеного лікування та загального стану здоров’я.
Чим небезпечна піодермія?
Більшість поверхневих бактеріальних інфекцій шкіри при належному лікуванні минають без серйозних наслідків. Однак інфекція може поширитися на глибші тканини, спричинити целюліт, абсцес або інші ускладнення. Після стрептококового імпетиго рідко може виникнути постстрептококовий гломерулонефрит. Швидке поширення почервоніння та набряку, сильний біль, гарячка або погіршення загального стану потребують медичної допомоги.
Які бувають у піодермії симптоми?
Піодермія може проявлятися почервонінням і набряком шкіри, гнійничками, пухирцями, болючими вузликами, мокнуттям та утворенням кірочок. Іноді виникають свербіж і болючість, а за поширеної або глибокої інфекції – підвищення температури тіла та загальне нездужання. Прояви залежать від виду та глибини ураження шкіри.



