Надниркові залози (наднирники): функції, захворювання та лікування

Надниркові залози (наднирники). Функції, захворювання та лікування

Надниркові залози (наднирники) – це органи ендокринної системи, які виробляють гормони, необхідні для нормальної роботи організму. Порушення їхньої функції може призводити до розвитку серйозних захворювань, що впливають на самопочуття та роботу багатьох органів. У цій статті розглянемо, що таке наднирники, де вони розташовані, які функції виконують, які захворювання виникають найчастіше, як їх діагностують і лікують.

Що таке наднирники (надниркові залози)

Надниркові залози (наднирники) – це парні органи ендокринної системи, розташовані над верхніми полюсами нирок. Попри невеликий розмір, вони виробляють гормони, які регулюють обмін речовин, рівень артеріального тиску, водно-сольовий баланс, реакцію організму на стрес, роботу серцево-судинної та імунної систем.

Кожна надниркова залоза складається з двох функціонально різних частин:

кора надниркових залоз – утворює близько 80-90 % тканини органа та синтезує стероїдні гормони: кортизол, альдостерон і невелику кількість статевих гормонів (андрогенів);
мозкова речовина – виробляє катехоламіни, насамперед адреналін і норадреналін, які забезпечують швидку реакцію організму на фізичний або емоційний стрес.

Роботу наднирників контролює складна система взаємодії між гіпоталамусом, гіпофізом і самими наднирковими залозами. Порушення цього механізму або ураження тканини наднирників можуть призводити до надлишкового або недостатнього вироблення гормонів, що спричиняє розвиток різних ендокринних захворювань.

Де знаходяться наднирники

Надниркові залози розташовані в заочеревинному просторі над верхніми полюсами нирок. Незважаючи на близьке анатомічне розташування, вони не є частиною сечовидільної системи та виконують зовсім інші функції. Основне завдання наднирників – вироблення гормонів, тоді як нирки відповідають за фільтрацію крові, утворення сечі та підтримання водно-сольового балансу.

Права і ліва надниркові залози дещо відрізняються за формою та прилягають до різних сусідніх органів. Кожна з них має власне кровопостачання та густу мережу кровоносних судин, що забезпечує швидке надходження гормонів у кров.

Попри невеликі розміри, надниркові залози є життєво важливими органами. Порушення їхньої роботи впливає на функціонування багатьох систем організму, тому будь-які зміни їхньої структури або гормональної активності потребують медичної оцінки.

У нормі надниркові залози не пальпуються та не спричиняють больових відчуттів. Біль у попереку або ділянці нирок зазвичай не є типовим симптомом захворювань надниркових залоз і найчастіше пов’язаний з іншими причинами. ^[1]“Cleveland Clinic «Flank Pain»“

Які функції виконують наднирники

Надниркові залози виробляють гормони, які беруть участь у регуляції багатьох процесів в організмі. Саме вони забезпечують гомеостаз – сталість внутрішнього середовища, а також допомагають організму ефективно адаптуватися до фізичних і психоемоційних викликів, забезпечують нормальну роботу різних органів та систем.

Основні функції надниркових залоз:

регуляція обміну речовин – впливають на обмін білків, жирів і вуглеводів, допомагаючи організму ефективно використовувати енергію;
підтримання артеріального тиску – беруть участь у регуляції об’єму рідини та концентрації електролітів, що впливає на рівень артеріального тиску;
контроль водно-сольового балансу – підтримують необхідний рівень натрію, калію та рідини в організмі;
реакція на стрес – забезпечують адаптацію організму до фізичного, емоційного або інфекційного стресу;
участь у роботі імунної системи – регулюють силу запальної та імунної відповіді;
вплив на статевий розвиток і репродуктивну функцію – виробляють невелику кількість статевих гормонів, які мають значення для організму, особливо у жінок.

Кожну з цих функцій забезпечують різні гормони наднирників. Детальніше про них розповімо в наступному розділі.

Які гормони виробляють наднирники

Надниркові залози виробляють кілька груп гормонів. Кора наднирників синтезує стероїдні гормони, а мозкова речовина – катехоламіни. Кожен із них виконує певні функції та бере участь у підтриманні нормальної роботи організму. ^[2]“NIH Antoniou-Tsigkos A, Zapanti E, Ghizzoni L, et al. «Adrenal Androgens»“

Гормон	Де виробляється	Основні функції
Кортизол	кора наднирників	бере участь у регуляції обміну білків, жирів і вуглеводів, допомагає організму адаптуватися до стресу, впливає на рівень глюкози в крові, запальні та імунні реакції
Альдостерон	кора наднирників	регулює рівень натрію і калію, об’єм рідини в організмі та артеріальний тиск
Андрогени надниркових залоз	кора наднирників	впливають на статевий розвиток, ріст волосся в певних ділянках тіла, статевий потяг і можуть бути джерелом інших статевих гормонів
Адреналін	мозкова речовина	прискорює серцебиття, розширює дихальні шляхи, підвищує рівень глюкози в крові та готує організм до швидкої реакції на небезпеку або значне навантаження
Норадреналін	мозкова речовина	підвищує тонус кровоносних судин, бере участь у підтриманні артеріального тиску та реакції організму на стрес

Вироблення гормонів наднирників регулюється різними механізмами. Секрецію кортизолу й андрогенів переважно контролює адренокортикотропний гормон (АКТГ), який утворюється в гіпофізі. Рівень альдостерону залежить насамперед від роботи ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та концентрації калію в крові. Викид адреналіну й норадреналіну активується симпатичною нервовою системою.

Найпоширеніші захворювання надниркових залоз

Захворювання надниркових залоз можуть супроводжуватися як недостатнім, так і надмірним виробленням гормонів. Деякі патології розвиваються поступово й тривалий час не викликають виражених симптомів, тоді як інші потребують невідкладної медичної допомоги. Найчастіше діагностують надниркову недостатність, доброякісні та злоякісні пухлини, вроджену гіперплазію кори наднирників, а також гормонально активні синдроми, пов’язані з надлишковою продукцією окремих гормонів.

Надниркова недостатність

Надниркова недостатність – це стан, за якого надниркові залози виробляють недостатню кількість гормонів, насамперед кортизолу, а в деяких випадках – і альдостерону. Захворювання може бути первинним (ураження самих надниркових залоз) або вторинним (порушення вироблення адренокортикотропного гормону в гіпофізі).

Надниркова недостатність може розвиватися поступово (хронічна форма) або виникати раптово у вигляді надниркового кризу. Це небезпечний для життя невідкладний стан, який потребує негайної медичної допомоги та лікування гідрокортизоном і внутрішньовенного введення рідини. ^[3]“Society for Endocrinology «Adrenal Crisis Information»“

Найпоширенішими симптомами є:

постійна втома та слабкість;
зниження маси тіла й апетиту;
низький артеріальний тиск;
потемніння шкіри (за первинної недостатності);
нудота, блювання, біль у животі;
запаморочення та непритомність.

Без лікування надниркова недостатність може призвести до небезпечних для життя ускладнень, тому потребує своєчасної діагностики та замісної гормональної терапії.

Пухлини надниркових залоз

Пухлини надниркових залоз можуть бути доброякісними або злоякісними, а також гормонально активними чи неактивними. Гормонально активні пухлини надлишково виробляють один або кілька гормонів, що може призводити до розвитку ендокринних порушень, зокрема синдрому Кушинга, первинного гіперальдостеронізму або феохромоцитоми. ^[4]“European Society of Endocrinology «Clinical Practice Guideline on the management of adrenal incidentalomas (2023)»“

У багатьох випадках невеликі гормонально неактивні пухлини не викликають симптомів і виявляються випадково під час комп’ютерної чи магнітно-резонансної томографії, виконаної з іншої причини. Такі утворення називають інциденталомами наднирників.

Тактика лікування залежить від типу пухлини, її розміру, гормональної активності та ризику злоякісності. У деяких випадках достатньо регулярного спостереження, тоді як в інших може знадобитися хірургічне лікування.

«Синдром виснажених наднирників» (адреналова втома)

«Синдром виснажених наднирників» (адреналова втома) – це популярний термін, який використовують для опису хронічної втоми, порушень сну, зниження працездатності та інших неспецифічних симптомів, що нібито виникають через тривалий стрес. Однак доказова медицина не визнає «синдром виснажених наднирників» окремим захворюванням або медичним діагнозом.

Подібні симптоми можуть бути пов’язані з різними станами, зокрема депресією, тривожними розладами, гіпотиреозом, анемією, синдромом обструктивного апное сну та іншими захворюваннями. Якщо тривала втома або інші подібні симптоми не минають, важливо звернутися до лікаря для встановлення їхньої справжньої причини.

Хронічна надниркова недостатність

Хронічна надниркова недостатність – це форма надниркової недостатності, яка розвивається поступово внаслідок тривалого зниження вироблення гормонів корою надниркових залоз.

Її симптоми можуть наростати протягом місяців або навіть років, тому захворювання не завжди вдається виявити одразу. Детальніше причини, симптоми, діагностику та лікування цього стану розглянуто вище в розділі «Надниркова недостатність».

Вроджена гіперплазія кори надниркових залоз

Вроджена гіперплазія кори надниркових залоз – це група спадкових захворювань, за яких порушується синтез гормонів кори наднирників через дефіцит певних ферментів. Найчастіше причиною є дефіцит ферменту 21-гідроксилази.

Захворювання може проявлятися вже в новонароджених або в дитячому віці, а деякі легші форми – лише в підлітків чи дорослих. Симптоми залежать від форми захворювання і можуть включати порушення водно-сольового балансу, прискорений ріст у дитинстві, ранню появу вторинних статевих ознак, порушення менструального циклу, безпліддя та інші гормональні розлади. ^[5]“NIH «Congenital Adrenal Hyperplasia»“

Лікування вродженої гіперплазії кори надниркових залоз спрямоване на компенсацію дефіциту гормонів, контроль рівня андрогенів та профілактику ускладнень. За своєчасної діагностики й правильно підібраної терапії більшість пацієнтів може вести повноцінне життя.

Як перевірити наднирники на наявність захворювань?

Діагностика захворювань надниркових залоз ґрунтується на оцінці симптомів, результатів лабораторних аналізів і методів візуалізації. Оскільки різні патології можуть супроводжуватися як недостатнім, так і надмірним виробленням гормонів, перелік необхідних обстежень визначає лікар залежно від клінічної ситуації.

Лабораторні аналізи надниркових залоз

Для оцінки функції надниркових залоз можуть призначатися такі дослідження:

кортизол у крові – є головним маркером активності кори надниркових залоз. Оскільки рівень цього гормону підпорядковується добовим ритмам, аналіз зазвичай проводять у ранковий час (з 6:00 до 10:00), коли концентрація кортизолу досягає пікових значень. Референтні інтервали варіюються залежно від методу вимірювання та технічних стандартів лабораторії, тому оцінювати результат варто виключно на основі норм, вказаних у бланку дослідження;
адренокортикотропний гормон (АКТГ) – відіграє ключову роль у диференціальній діагностиці надниркової недостатності, дозволяючи встановити, чи є порушення первинними (безпосередньо в надниркових залозах) або вторинними (пов’язаними з регуляцією з боку гіпофіза);
альдостерон і ренін – використовують у випадку підозри на первинний гіперальдостеронізм та інші порушення водно-сольового обміну;
дегідроепіандростерон-сульфат (ДГЕА-S) – оцінює продукцію андрогенів наднирковими залозами;
метанефрини у плазмі крові або добовій сечі – є основними лабораторними індикаторами для діагностики феохромоцитоми – пухлини, яка продукує надмірну кількість катехоламінів;
вільний кортизол у добовій сечі – високоінформативним тестом, який застосовують за підозри на синдром Кушинга, оскільки він дозволяє оцінити сумарну секрецію гормону протягом усієї доби.

Самостійно обирати перелік аналізів не рекомендується, оскільки їх інтерпретація залежить від клінічної картини, часу забору крові, прийому лікарських препаратів та інших факторів.

Функціональні проби надниркових залоз

У деяких випадках для встановлення діагнозу недостатньо визначити лише рівень гормонів у крові. Тоді лікар може призначити функціональні проби, які дозволяють оцінити роботу надниркових залоз.

До найбільш поширених належать:

тест із Synacthen® (Синактен-тест, синтетичним АКТГ) – застосовується для підтвердження або виключення надниркової недостатності;
дексаметазонова проба – використовується за підозри на синдром Кушинга для оцінки регуляції вироблення кортизолу.

Інструментальна діагностика надниркових залоз

Для оцінки будови надниркових залоз використовують сучасні методи візуалізації:

комп’ютерну томографію (КТ) – основний метод виявлення пухлин, крововиливів і структурних змін;
магнітно-резонансну томографію (МРТ) – застосовують для детальнішої оцінки окремих утворень;
позитронно-емісійну томографію (ПЕТ-КТ) – може використовуватися у складних випадках для уточнення характеру новоутворень;
ультразвукове дослідження (УЗД) – має обмежені можливості для оцінки надниркових залоз у дорослих, тому використовується значно рідше, ніж КТ або МРТ.

Комплексне обстеження дозволяє оцінити як гормональну функцію, так і структуру надниркових залоз, що є необхідним для встановлення точного діагнозу та вибору лікування.

Чим лікувати наднирники у випадках захворювань?

Лікування захворювань надниркових залоз залежить від причини порушення, виду патології, гормональної активності та загального стану пацієнта. Єдиної схеми лікування для всіх захворювань не існує.

У випадку наявності наднирниковї недостатності застосовують замісну гормональну терапію. У разі гормонально активних захворювань можуть призначатися лікарські препарати, що пригнічують надлишкове вироблення гормонів. Деякі доброякісні та злоякісні пухлини надниркових залоз потребують хірургічного лікування, а за злоякісних новоутворень можуть

також застосовуватися медикаментозні та інші сучасні методи терапії. Під час лікування лікар регулярно оцінює його ефективність за клінічними проявами, результатами лабораторних досліджень і, за потреби, коригує терапію.

За підозри на захворювання надниркових залоз необхідно звернутися до ендокринолога. До лікування також можуть залучатися ендокринний хірург, онколог, генетик та інші спеціалісти.

Надниркові залози (наднирники) – важлива частина ендокринної системи, яка забезпечує вироблення гормонів, необхідних для регуляції обміну речовин, артеріального тиску, водно-сольового балансу та адаптації організму до стресу. Порушення їхньої роботи можуть проявлятися різноманітними симптомами або тривалий час залишатися непомітними. Своєчасне звернення до лікаря, правильно підібрані лабораторні аналізи та сучасні методи діагностики дозволяють виявити більшість захворювань надниркових залоз на ранніх етапах і розпочати ефективне лікування.

Поширені питання про надниркові залози

Як зрозуміти, що є проблеми з наднирниками?

Запідозрити порушення можна за такими симптомами, як постійна слабкість, різкі зміни артеріального тиску, незрозуміла втрата або набір маси тіла, потемніння шкіри, порушення обміну речовин чи стійка втома. Остаточний діагноз встановлюють лише після лабораторного та інструментального обстеження.

Який аналіз показує роботу надниркових залоз?

Залежно від клінічної ситуації лікар може призначити визначення кортизолу, АКТГ, альдостерону, реніну, ДГЕА-S, метанефринів або інших гормональних показників. У деяких випадках додатково проводять функціональні проби.

Чи можна перевірити надниркові залози за допомогою УЗД?

УЗД має обмежену інформативність для оцінки надниркових залоз у дорослих. Найчастіше для їхнього обстеження використовують комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію.

Чи болять надниркові залози?

У більшості випадків надниркові залози не спричиняють больових відчуттів. Якщо людина відчуває біль у попереку чи ділянці нирок, його причиною зазвичай є інші захворювання.

Чи можна відновити роботу надниркових залоз самостійно?

Народні методи, біологічно активні добавки або так зване «очищення наднирників» не мають доведеної ефективності. Лікування має призначатися лікарем після встановлення точного діагнозу.

Який лікар лікує захворювання надниркових залоз?

Діагностикою та лікуванням більшості захворювань надниркових залоз займається ендокринолог. За потреби до лікування можуть залучатися ендокринний хірург, онколог, генетик та інші спеціалісти.

Чи існує синдром виснажених надниркових залоз?

«Синдром виснажених надниркових залоз» або «адреналова втома» не є офіційним медичним діагнозом. Якщо людина тривалий час відчуває втому чи інші подібні симптоми, необхідно звернутися до лікаря для пошуку їхньої справжньої причини.