Що таке вірус Коксакі та як проявляється синдром "рука-нога-рот"

Вірус Коксакі у дітей і дорослих як проявляється та чим його лікувати

Віруси Коксакі належать до групи ентеровірусів і можуть спричиняти інфекції як у дітей, так і в дорослих. Перебіг інфекції може бути різним – від безсимптомного або легкого до захворювання з підвищенням температури, болем у горлі, висипом та іншими проявами.

Одним із найвідоміших захворювань, пов’язаних із вірусами Коксакі, є хвороба «рука–нога–рот», для якої характерні висипи на долонях і ступнях та болючі висипання або пухирці в ротовій порожнині. Водночас цю хворобу можуть спричиняти й інші ентеровіруси, тому поняття «вірус Коксакі» та «рука–нога–рот» не є синонімами.

У більшості випадків інфекція має легкий перебіг і минає самостійно, однак окремі симптоми можуть потребувати полегшення, а за появи ознак ускладнень – медичної допомоги. Розглянемо, як може проявлятися інфекція Коксакі у дітей і дорослих, як вона передається та які підходи застосовують до лікування.

Що таке вірус Коксакі?

Віруси Коксакі – це РНК-вмісні віруси родини Picornaviridae, які належать до ентеровірусів. Історично їх поділяють на дві групи – Коксакі A і Коксакі B. Віруси можуть уражати різні органи й тканини, тому спричинені ними інфекції мають різноманітні клінічні прояви. ^[1]“NIH «Coxsackieviruses (picornaviridae)»“

Одним із найвідоміших захворювань, які можуть спричиняти віруси Коксакі, є хвороба «рука–нога–рот» (англ. hand, foot and mouth disease). Для неї характерні болючі висипання в ротовій порожнині та висип на шкірі, зокрема на долонях і стопах. Найчастіше її спричиняють ентеровіруси, зокрема Coxsackievirus A16, Coxsackievirus A6 та Enterovirus A71. Тому поняття «вірус Коксакі» та хвороба «рука–нога–рот» не є синонімами.

У побуті інфекції, спричинені вірусами Коксакі, іноді називають «турецьким вірусом» чи «турецькою вітрянкою». Такі назви не є медичними: їх пов’язують із випадками захворювання серед туристів на курортах Туреччини та певною зовнішньою схожістю висипів із вітряною віспою. Насправді віруси Коксакі поширені в різних країнах, а спричинені ними захворювання не є вітряною віспою.

Більшість інфекцій, спричинених вірусами Коксакі, мають легкий перебіг і минають самостійно. Водночас у рідкісних випадках вони можуть спричиняти тяжчі захворювання, зокрема вірусний менінгіт, енцефаліт або міокардит.

Вірус Коксакі у дітей

Інфекції, спричинені вірусами Коксакі, найчастіше уражають дітей, особливо раннього віку. Віруси легко поширюються в дитячих колективах через тісний контакт між дітьми.

У дітей інфекція може мати різний перебіг – від відсутності виражених симптомів або легкого нездужання до захворювань із характерними клінічними проявами. Однією з найвідоміших є хвороба «рука–нога–рот», яка часто виникає саме в дитячому віці.

Окремою групою ризику є новонароджені, у яких ентеровірусні інфекції можуть мати тяжкий перебіг з ураженням кількох органів і систем, зокрема розвитком міокардиту, менінгоенцефаліту, гепатиту та порушень згортання крові. Серед ентеровірусів, пов’язаних із тяжкими інфекціями у новонароджених, важливе місце посідають віруси Коксакі групи B. ^[2]“NIH «Perinatal Enterovirus Infection in Neonates: A Systematic Review»“

Вірус Коксакі у дорослих

Дорослі також можуть інфікуватися вірусами Коксакі, однак захворювання у них реєструють рідше, ніж у дітей. Однією з причин є набутий протягом життя імунітет після попередніх контактів з ентеровірусами.

У дорослих інфекція нерідко перебігає безсимптомно або має легкі неспецифічні прояви. Водночас дорослі також можуть хворіти на хворобу «рука–нога–рот» та інші захворювання, спричинені вірусами Коксакі.

Як передається вірус Коксакі

Джерелом вірусів Коксакі є інфікована людина. Поширювати вірус можуть як люди з вираженими симптомами захворювання, так і ті, у кого інфекція перебігає безсимптомно.

Віруси Коксакі можуть передаватися:

фекально-оральним шляхом – через забруднені руки, їжу, воду, предмети та поверхні; ^[3]“CDC «About Non-Polio Enteroviruses»“
контактним шляхом – під час тісного контакту з інфікованою людиною, зокрема через слину або рідину з пухирців;
через виділення з дихальних шляхів – під час кашлю, чхання або близького спілкування з інфікованою людиною.

Фекально-оральний механізм передачі пояснює, чому інфекція легко поширюється серед маленьких дітей, зокрема в дитячих колективах, під час зміни підгузків та користування спільними предметами.

Людина може поширювати вірус навіть за відсутності виражених симптомів. Найбільш інтенсивно ентеровіруси виділяються на початку захворювання, однак їх виділення може продовжуватися і після зникнення симптомів. З дихальних шляхів вірус може виділятися приблизно протягом 1-3 тижнів, а з випорожненнями – протягом кількох тижнів, іноді довше.

Віруси Коксакі досить стійкі в навколишньому середовищі. Низькі температури не забезпечують їхньої швидкої інактивації: експериментальні дослідження показали, що за температури близько +4 °C вірус може зберігати інфекційність протягом кількох тижнів.

Інкубаційний період і тривалість захворювання при вірусі Коксакі

Інкубаційний період інфекцій, спричинених вірусами Коксакі, може відрізнятися залежно від типу вірусу. Для окремих типів описані такі орієнтовні терміни:

Coxsackievirus A9 – 2-12 діб;
Coxsackievirus A21 – 3-5 діб;
Coxsackievirus B5 – 3-5 діб.

У разі хвороби «рука–нога–рот», яку можуть спричиняти різні ентеровіруси, інкубаційний період зазвичай становить 3-6 днів.

Тривалість захворювання залежить від клінічної форми інфекції. Більшість інфекцій, спричинених вірусами Коксакі, мають легкий перебіг і завершуються одужанням без специфічного противірусного лікування. За хвороби «рука–нога–рот» симптоми зазвичай зникають протягом 7-10 днів. ^[4]“CDC «About Hand, Foot, and Mouth Disease»“

Інші захворювання, спричинені вірусами Коксакі, можуть тривати довше залежно від клінічної форми, тяжкості перебігу та уражених органів.

Вірус Коксакі: симптоми

Прояви інфекції, спричиненої вірусами Коксакі, залежать від типу вірусу, віку людини та клінічної форми захворювання. Частина інфекцій перебігає безсимптомно, тоді як в інших випадках виникають симптоми різної вираженості – від гарячки й болю в горлі до ураження нервової або серцево-судинної систем.

До можливих проявів інфекції належать:

підвищення температури тіла – часто виникає на початку захворювання та може супроводжуватися слабкістю, нездужанням, головним і м’язовим болем;
біль у горлі та ураження ротової порожнини – за деяких інфекцій можуть виникати почервоніння слизової оболонки, біль під час ковтання, пухирці або болючі виразки. Такі прояви характерні, зокрема, для герпангіни та хвороби «рука–нога–рот»;
висип на шкірі – характер і локалізація висипань залежать від клінічної форми інфекції;
м’язовий біль – може бути помірним або набувати характеру інтенсивних нападів;
симптоми з боку травної системи – можливі нудота, блювання, біль у животі та діарея;
головний біль і менінгеальні симптоми –у випадку ураження центральної нервової системи можуть виникати сильний головний біль, гарячка, ригідність потиличних м’язів, нудота та блювання;
симптоми ураження серця – за міокардиту або перикардиту можуть виникати біль у грудній клітці, задишка, серцебиття, порушення серцевого ритму та інші ознаки порушення роботи серця.

Поєднання симптомів може суттєво відрізнятися. Інфекція Коксакі може перебігати без підвищення температури тіла, а наявність інфекції не означає, що у людини обов’язково виникнуть висипання або хвороба «рука–нога–рот». Різні типи вірусів Коксакі можуть спричиняти різні клінічні форми захворювання.

Як виглядає висип при вірусі Коксакі

Характер висипу за наявності інфекції Коксакі залежить від типу вірусу та клінічної форми захворювання. Найбільш характерні висипання спостерігаються за хвороби «рука–нога–рот»: на шкірі з’являються плоскі або дещо підняті червоні плями, іноді з пухирцями. Типова локалізація – долоні та підошви, але висипання також можуть виникати на руках, ногах і сідницях. У ротовій порожнині з’являються червоні плями, які можуть перетворюватися на болючі пухирці та виразки.

У випадку виникнення інфекції Coxsackievirus A6 висип може бути більш поширеним і нетиповим: елементи можуть з’являтися на руках і ногах за межами долонь і підошов, навколо рота, на тулубі, сідницях та в ділянці промежини. Такий висип іноді може нагадувати вітряну віспу.

Через кілька тижнів після хвороби «рука–нога–рот», переважно у дітей, можуть виникати зміни нігтів, зокрема їх відшарування або випадіння. Такі випадки описані, зокрема, після інфекції Coxsackievirus A6. ^[5]“CDC «Hand, Foot, and Mouth Disease Caused by Coxsackievirus A6»“

Як діагностують інфекцію Коксакі

Діагностика інфекцій, спричинених вірусами Коксакі, ґрунтується на клінічних проявах захворювання та, за потреби, результатах лабораторних досліджень. Лікар оцінює симптоми, характер ураження шкіри та слизових оболонок, наявність ознак ураження нервової, серцево-судинної або інших систем, а також враховує можливий контакт із хворими.

За типового перебігу хвороби «рука–нога–рот» лабораторне підтвердження зазвичай не потрібне. Лабораторні дослідження набувають більшого значення за нетипового або тяжкого перебігу, розвитку ускладнень, ураження центральної нервової системи, а також коли необхідно встановити причину захворювання зі схожими клінічними проявами.

Молекулярні дослідження

Для лабораторного виявлення ентеровірусів застосовують молекулярні методи, зокрема полімеразну ланцюгову реакцію зі зворотною транскрипцією (RT-PCR). Метод дозволяє виявити РНК ентеровірусу в біологічному матеріалі. ^[6]“CDC «Laboratory Testing for Non-Polio Enterovirus»“

Вибір матеріалу для дослідження залежить від клінічних проявів і часу, що минув від початку захворювання. Для лабораторної діагностики можуть використовувати:

мазок із ротоглотки або інший матеріал із дихальних шляхів – вірус може виявлятися в ньому на ранніх етапах інфекції;
випорожнення або ректальний мазок – ентеровіруси можуть виділятися з випорожненнями протягом тривалішого часу;
рідину з елементів висипу – може досліджуватися за захворювань із везикулярними висипаннями;
спинномозкову рідину – досліджують за підозри на ентеровірусне ураження центральної нервової системи;
кров та інші біологічні матеріали – можуть використовуватися за відповідних клінічних показань.

Позитивний результат ПЛР підтверджує наявність генетичного матеріалу ентеровірусу в досліджуваному зразку, однак результат оцінюють разом із клінічною картиною. Особливо це стосується матеріалу з ротоглотки та випорожнень, оскільки ентеровіруси можуть продовжувати виділятися з організму після зникнення симптомів.

Важливо також враховувати можливості конкретного лабораторного тесту. Деякі ПЛР-дослідження виявляють ентеровіруси як групу, але не визначають конкретний тип вірусу. Для встановлення типу ентеровірусу можуть застосовувати додаткові молекулярні методи, зокрема секвенування.

Вірусологічні дослідження

Ентеровіруси також можна виявляти шляхом виділення вірусу в культурі клітин із подальшою його ідентифікацією. Проте культуральне дослідження потребує більше часу, а деякі типи вірусів Коксакі погано або взагалі не культивуються у стандартних культурах клітин. Тому в сучасній лабораторній діагностиці молекулярні методи мають важливіше практичне значення.

Серологічні дослідження

Серологічні методи дозволяють виявляти антитіла до ентеровірусів, однак їхні можливості в рутинній діагностиці гострої ентеровірусної інфекції обмежені. Наявність антитіл може свідчити про попередній контакт із певним вірусом, але не завжди дозволяє встановити, що саме він є причиною поточного захворювання.

Тому для підтвердження гострої ентеровірусної інфекції перевагу за відповідних клінічних показань надають методам безпосереднього виявлення вірусної РНК.

Як лікують інфекцію Коксакі

Специфічного противірусного лікування більшості інфекцій, спричинених вірусами Коксакі, немає. У випадку легкого перебігу лікування спрямоване на полегшення симптомів і підтримання достатнього надходження рідини. Більшість людей одужують самостійно.

Залежно від клінічних проявів лікар може рекомендувати:

жарознижувальні та знеболювальні засоби – для зниження температури тіла та полегшення болю;
достатнє надходження рідини – особливо важливе у разі болісних уражень ротової порожнини, через які дитині або дорослому може бути складно пити;
лікування відповідно до клінічної форми захворювання – у випадку ураження серця, центральної нервової системи або розвитку інших тяжких проявів тактика залежить від конкретного ускладнення та стану пацієнта.

Антибіотики не діють на віруси Коксакі й не застосовуються для лікування самої вірусної інфекції. Їх можуть призначати лише за наявності бактеріальної інфекції та відповідних показань. За тяжкого перебігу або розвитку ускладнень може знадобитися лікування в стаціонарі.

Які ускладнення може спричинити інфекція Коксакі

Більшість інфекцій, спричинених вірусами Коксакі, мають легкий перебіг і завершуються без ускладнень. Однак їхній характер і ризик залежать від типу вірусу, клінічної форми захворювання, віку та стану здоров’я людини.

До можливих ускладнень і наслідків належать:

зневоднення – може розвинутися за хвороби «рука–нога–рот», якщо через болючі ураження в ротовій порожнині дитина або дорослий відмовляється від пиття;
зміни нігтів – через кілька тижнів після хвороби «рука–нога–рот» іноді виникає тимчасове відшарування або випадіння нігтьових пластин на руках чи ногах. Такі зміни описані, зокрема, за інфекції Coxsackievirus A6;
ураження центральної нервової системи – окремі віруси Коксакі можуть спричиняти асептичний менінгіт, а рідше – енцефаліт або інші неврологічні ураження;
ураження серця – можливий розвиток міокардиту або перикардиту, які можуть супроводжуватися болем у грудній клітці, порушеннями серцевого ритму, задишкою та іншими симптомами;
тяжка інфекція у новонароджених – ентеровірусні інфекції в цьому віці можуть мати тяжкий системний перебіг із залученням кількох органів і потребувати невідкладної медичної допомоги.

За появи у новонародженої дитини будь-яких симптомів захворювання батькам не варто зволікати зі зверненням до педіатра. Лікар оцінить стан дитини та за потреби призначить додаткові обстеження або направить до відповідного профільного спеціаліста.

Коли звертатися до лікаря

Більшість інфекцій, спричинених вірусами Коксакі, мають легкий перебіг. Проте консультація лікаря потрібна, якщо симптоми виражені, стан погіршується або ознаки захворювання не минають протягом очікуваного часу.

Звернутися до лікаря також варто, якщо:

підвищена температура тіла зберігається протягом кількох днів;
через біль у ротовій порожнині дитина відмовляється від пиття або п’є значно менше, ніж зазвичай;
виникає багаторазове блювання;
з’являються ознаки зневоднення – сухість у роті, рідкісне сечовипускання, виражена слабкість;
симптоми після початкового поліпшення знову посилюються;
захворіла дитина раннього віку, особливо новонароджена.

Невідкладної медичної допомоги потребують судоми, втрата свідомості або виражене порушення свідомості, сильний головний біль у поєднанні з ригідністю потиличних м’язів, утруднене дихання, виражений біль у грудній клітці, а також ознаки тяжкого зневоднення.

Профілактика інфекції Коксакі

Специфічної вакцини для профілактики більшості інфекцій, спричинених вірусами Коксакі, немає. Знизити ризик зараження допомагають заходи, спрямовані на переривання основних шляхів передавання ентеровірусів.

Для профілактики рекомендують:

регулярно мити руки з милом, особливо після відвідування туалету, зміни підгузків, перед приготуванням їжі та перед їдою;
очищувати та дезінфікувати поверхні й предмети, яких часто торкаються, зокрема дитячі іграшки;
уникати тісного контакту з людиною, яка має симптоми інфекції, зокрема поцілунків та користування спільним посудом;
не торкатися пухирців та їхнього вмісту, оскільки в ньому може міститися вірус;
дотримуватися респіраторної гігієни під час кашлю та чхання.

Важливо дотримуватися гігієни в родинах із маленькими дітьми і в дитячих колективах, оскільки регулярне дотримання санітарних норм допомагає ефективно запобігати поширенню інфекційних захворювань та формувати у малечі корисні звички на все життя.

Віруси Коксакі належать до ентеровірусів і можуть спричиняти різні за проявами захворювання – від безсимптомної або легкої інфекції до хвороби «рука–нога–рот», герпангіни та, значно рідше, ураження серця або центральної нервової системи.

Більшість інфекцій мають легкий перебіг і завершуються одужанням без специфічного противірусного лікування. Лабораторна діагностика потрібна не в кожному випадку, однак може бути важливою за нетипового або тяжкого перебігу та розвитку ускладнень. Основними заходами профілактики залишаються гігієна рук, очищення забруднених поверхонь та обмеження тісного контакту з людиною, яка має симптоми інфекції.

Часті запитання

Як починається Коксакі у дітей?

Інфекція може починатися по-різному залежно від типу вірусу та клінічної форми. Можливі підвищення температури тіла, слабкість, біль у горлі, зниження апетиту та загальне нездужання. У разі виникнення хвороби «рука–нога–рот» згодом можуть з’явитися болісні ураження в ротовій порожнині та висип на шкірі. Водночас інфекція може перебігати легко або без підвищення температури.

Чи передається Коксакі дорослим?

Вірусами Коксакі можуть інфікуватися люди будь-якого віку. У дорослих інфекцію виявляють рідше, ніж у дітей, і вона може перебігати безсимптомно або з легкими проявами. Проте можливий і клінічно виражений перебіг захворювання.

Скільки триває вірус Коксакі?

Тривалість захворювання залежить від його клінічної форми. Наприклад, у разі хвороби «рука–нога–рот» симптоми зазвичай зникають протягом 7-10 днів. Водночас виділення ентеровірусу з організму може тривати і після зникнення симптомів, особливо з випорожненнями. Тому тривалість симптомів і період виділення вірусу – не одне й те саме.

Чим небезпечний вірус Коксакі?

Більшість інфекцій мають легкий перебіг. Характерною особливістю клінічного перебігу хвороби «рука–нога–рот» є ризик розвитку дегідратації, зумовлений болісними виразками, що значно ускладнюють процес ковтання. Значно рідше віруси Коксакі можуть спричиняти ураження центральної нервової системи або серця, зокрема асептичний менінгіт, енцефаліт, міокардит чи перикардит. Тяжкий перебіг можливий у новонароджених.

Чи можна повторно захворіти Коксакі?

Після перенесеної інфекції формується імунна відповідь до конкретного типу ентеровірусу, але вона не забезпечує захисту від усіх інших типів. Тому людина може повторно захворіти на інфекцію, спричинену іншим типом вірусу Коксакі або іншим ентеровірусом.