Лімфоцити підвищені: причини, норма та що робити

Лімфоцити. Вище норми про що свідчить лімфоцитоз у дорослих і дітей

Підвищені лімфоцити в крові – досить поширена зміна загального аналізу крові. Вона може виникати під час або після інфекції, за деяких запальних та автоімунних захворювань, а також, рідше, за захворювань системи крові. Підвищення лімфоцитів – це показник, на який варто звернути увагу: для лікаря він може бути підставою оцінити інші показники крові, симптоми та, за потреби, провести додаткові дослідження. Тобто сам собою лімфоцитоз не вказує на одну конкретну причину або захворювання.

Лімфоцитоз – це збільшення кількості лімфоцитів у крові. І тут зазначимо одразу, що важливо враховувати не лише їх частку у лейкоцитарній формулі у відсотках, а й абсолютну кількість. Значення мають також вік людини, загальна кількість лейкоцитів, показники інших клітин крові, симптоми та зміни аналізу в динаміці.

Що таке лімфоцити в крові, за що вони відповідають, які показники вважають нормальними у дорослих і дітей та що робити, коли підвищені лімфоцити, – розберемо далі.

Функція лімфоцитів в організмі

Лімфоцити – це один із типів лейкоцитів, тобто білих клітин крові. Вони утворюються з клітин-попередників у кістковому мозку та відіграють ключову роль у роботі імунної системи. До основних груп лімфоцитів належать Т-лімфоцити, В-лімфоцити та природні кілери – NK-клітини.

Роль лімфоцитів у роботі імунної системи

Кожна група лімфоцитів виконує свої функції:

В-лімфоцити беруть участь у гуморальній імунній відповіді та можуть перетворюватися на плазматичні клітини, які виробляють антитіла. Антитіла циркулюють у крові та інших рідинах організму, розпізнають певні антигени й допомагають імунній системі нейтралізувати або знищувати збудників.
Т-лімфоцити забезпечують клітинну імунну відповідь: їх субпопуляції координують роботу інших клітин імунної системи, знищують інфіковані або змінені клітини та регулюють імунну відповідь.
NK-клітини розпізнають і знищують деякі інфіковані та пухлинні клітини й належать переважно до системи вродженого імунітету.

Частина В- і Т-лімфоцитів після контакту з антигеном перетворюється на клітини пам’яті. Антигеном може бути, наприклад, певний білок вірусу, який розпізнає імунна система. Завдяки клітинам пам’яті вона може швидше та ефективніше реагувати у випадку повторної зустрічі з тим самим антигеном.

Абсолютна та відносна кількість лімфоцитів

У результатах загального аналізу крові з лейкоцитарною формулою лабораторія може вказувати два показники лімфоцитів:

відносний (LYM%) – частку лімфоцитів серед усіх лейкоцитів у відсотках;
абсолютний (LYM#) – їх кількість в одиниці об’єму крові, зазвичай у ×10⁹/л. ^[1]“NIH «Lymphocytosis»“

Референтний інтервал – це діапазон значень лабораторного показника, характерний для більшості здорових людей певної групи, з яким порівнюють отриманий результат. Його межі можуть відрізнятися залежно від лабораторії, методу дослідження та віку людини, тому результат потрібно порівнювати насамперед із межами, зазначеними у бланку аналізу.

Для пояснення різниці між абсолютною та відносною кількістю лімфоцитів використаємо умовний приклад, у якому орієнтовний референтний інтервал для дорослих становить 20-40 % та 1,0-4,0 × 10⁹/л. ^[2]“NHS «Haematology reference ranges»“

Абсолютна кількість лімфоцитів залежить від загальної кількості лейкоцитів та частки лімфоцитів і відповідає розрахунку:

лейкоцити × лімфоцити (%) : 100.

Наприклад, за кількості лейкоцитів 4,0 × 10⁹/л та лімфоцитів 45 % абсолютна кількість становить 1,8 × 10⁹/л. Частка лімфоцитів перевищує умовну верхню межу 40 %, але абсолютна кількість залишається в межах 1,0-4,0 × 10⁹/л. Це приклад відносного лімфоцитозу.

Якщо кількість лейкоцитів становить 12,0 × 10⁹/л, а лімфоцитів – ті самі 45 %, абсолютна кількість дорівнює 5,4 × 10⁹/л і перевищує умовну верхню межу 4,0 × 10⁹/л. Це приклад абсолютного лімфоцитозу.

Самостійно розраховувати абсолютну кількість лімфоцитів зазвичай не потрібно – провідні медичні лабораторії зазначають цей показник у результатах загального аналізу крові з лейкоцитарною формулою.

Відносний лімфоцитоз означає, що частка лімфоцитів серед усіх лейкоцитів збільшена, але їх абсолютна кількість залишається в межах референтного інтервалу. Таке співвідношення може виникати, наприклад, через зменшення кількості інших лейкоцитів, зокрема нейтрофілів. Тобто високий відсоток лімфоцитів не обов’язково означає, що самих лімфоцитів у крові стало більше.

Абсолютний лімфоцитоз означає, що збільшена саме фактична кількість лімфоцитів в одиниці об’єму крові. Він може бути реакцією імунної системи, наприклад на інфекцію, але також спостерігається за інших станів і захворювань. Для оцінки лімфоцитозу важливо орієнтуватися насамперед на абсолютну кількість лімфоцитів, оскільки їх частка у відсотках може змінюватися через збільшення або зменшення кількості інших лейкоцитів. Тому причину абсолютного лімфоцитозу оцінюють з урахуванням його вираженості, тривалості, інших показників загального аналізу крові, симптомів та клінічної ситуації.

Норма лімфоцитів у крові

Результат аналізу порівнюють із референтним інтервалом лабораторії з урахуванням віку людини. Особливо це важливо для дітей, оскільки нормальна кількість лімфоцитів у них змінюється з віком і може бути вищою, ніж у дорослих.

Норма лімфоцитів у дорослих чоловіків та жінок

Для загальної кількості лімфоцитів окремі універсальні норми для чоловіків і жінок не встановлені. Як орієнтир для дорослих у деяких лабораторних довідниках наводять абсолютну кількість 1,5-4,0 ×10⁹/л, однак у оцінці власного результату потрібно використовувати референтний інтервал, зазначений лабораторією.

Норма лімфоцитів у дітей за віком

У дітей референтна кількість лімфоцитів залежить від віку. У перші роки життя вона фізіологічно вища, а з віком поступово наближається до дорослих значень.

Орієнтовні референтні інтервали абсолютної кількості лімфоцитів:

Вік	Лімфоцити, ×10⁹/л
2–6 місяців	4,0–10,5
6 місяців – 1 рік	4,0–10,5
1–6 років	1,5–9,5
6–12 років	1,5–7,0
12–18 років	1,1–6,5
18–70 років	1,0–4,0

Орієнтовні референтні інтервали наведено за даними лабораторної служби North Bristol NHS Trust (Велика Британія). Референтні значення можуть відрізнятися між лабораторіями, тому результат слід порівнювати з віковим референтним інтервалом, зазначеним у бланку аналізу. ^[3]“NHS «Immunology Age-Related Reference Ranges»“

Отже, однакова абсолютна кількість лімфоцитів може мати різне значення залежно від віку. Наприклад, 5,0 × 10⁹/л може входити до референтного інтервалу маленької дитини, але перевищувати верхню межу для дорослого.

Причини підвищення лімфоцитів

Лімфоцитоз може бути реактивним – виникати у відповідь на інфекцію, запалення, стрес або інший вплив – чи бути пов’язаним зі збільшенням певної популяції лімфоцитів у захворювань систем крові. Підвищені лімфоцити в крові самі по собі не вказують на конкретне захворювання.

Вірусні та бактеріальні інфекції

Однією з найпоширеніших причин реактивного лімфоцитозу є інфекції.

Підвищення кількості лімфоцитів може спостерігатися, зокрема, за таких вірусних інфекцій:

інфекційному мононуклеозі, спричиненому вірусом Епштейна–Барр;
цитомегаловірусній інфекції;
вірусних гепатитах;
краснусі;
епідемічному паротиті;
деяких інших вірусних інфекціях.

Лімфоцитоз особливо характерний для інфекційного мононуклеозу та цитомегаловірусної інфекції. Водночас зміни кількості лімфоцитів залежать від конкретної інфекції та стадії захворювання, тому сам лімфоцитоз не дає змоги визначити, яким саме збудником вона спричинена. ^[4]“NIH «Lymphocytosis, Lymphocytopenia, Hypergammaglobulinemia, and Hypogammaglobulinemia»“

Більшість гострих бактеріальних інфекцій частіше супроводжуються збільшенням кількості нейтрофілів, однак є винятки. Лімфоцитоз може спостерігатися за наявності кашлюку, а також у випадку деяких хронічних інфекцій, зокрема туберкульозу.

Після перенесеної інфекції зміни лейкоцитарної формули можуть зберігатися певний час, тому результат аналізу оцінюють разом із симптомами та в динаміці.

Аутоімунні, ендокринні та онкологічні причини

Лімфоцитоз може спостерігатися за деяких автоімунних та інших запальних захворюваннях (наприклад, у випадку ревматоїдного артриту), однак зміни кількості лімфоцитів залежать від конкретного захворювання та його перебігу.

Стійке збільшення абсолютної кількості лімфоцитів може виникати у разі захворювань системи крові, зокрема хронічному лімфоцитарному лейкозі та деяких лімфомах. У таких випадках значення мають не лише кількість лімфоцитів, а й тривалість лімфоцитозу, зміни інших клітин крові, особливості лімфоцитів у мазку периферичної крові та інші клінічні й лабораторні дані. ^[5]“NIH «Approach to the Diagnosis and Classification of Blood Cell Disorders»“

Окремі ендокринні порушення також можуть супроводжуватися змінами лейкоцитарної формули, проте лімфоцитоз не є специфічною ознакою ендокринного захворювання.

Лімфоцити підвищені, а нейтрофіли знижені – що це означає

У разі зниження абсолютної кількості нейтрофілів відсоток лімфоцитів може стати вищим, хоча їхня абсолютна кількість залишається в межах референтного інтервалу. Це відносний лімфоцитоз. Тому, якщо відсоток лімфоцитів підвищений, а відсоток нейтрофілів знижений, важливо перевірити абсолютну кількість обох типів клітин. Якщо абсолютна кількість лімфоцитів також підвищена, йдеться вже про абсолютний лімфоцитоз.

Поєднання абсолютного лімфоцитозу та нейтропенії може спостерігатися, зокрема, у деяких вірусних інфекцій (наприклад, за інфекційного мононуклеозу або цитомегаловірусної інфекції). Причину визначають з урахуванням симптомів, інших показників аналізу крові та їхніх змін у динаміці.

Симптоми, що супроводжують лімфоцитоз

Сам по собі лімфоцитоз зазвичай не спричиняє специфічних симптомів. Прояви залежать від причини, яка призвела до збільшення кількості лімфоцитів. За інфекцій можуть виникати підвищення температури тіла, слабкість, біль у горлі, кашель або збільшення лімфатичних вузлів.

Краще звернутися за медичною консультацією, якщо зміни в аналізі зберігаються або супроводжуються незрозумілим зниженням маси тіла, нічною пітливістю, тривалою гарячкою, значним збільшенням лімфатичних вузлів, частими інфекціями, появою синців чи кровотеч без очевидної причини. Такі симптоми не означають автоматично онкологічного захворювання, але потребують з’ясування причини.

Підвищені лімфоцити у дитини

У дітей результати аналізу крові потрібно оцінювати за віковими референтними інтервалами. Кількість лімфоцитів у перші роки життя фізіологічно вища, ніж у дорослих, тому значення, яке для дорослої людини відповідало б лімфоцитозу, для дитини певного віку може бути нормальним.

Якщо кількість лімфоцитів справді перевищує віковий референтний інтервал, частою причиною є інфекція. Реактивний лімфоцитоз може виникати під час захворювання та певний час зберігатися після одужання.

Оцінюючи аналіз дитини, лікар враховує абсолютну кількість лімфоцитів, інші показники загального аналізу крові, вік, симптоми та динаміку змін. Додаткового обстеження потребує, зокрема, стійкий або виражений лімфоцитоз, особливо якщо одночасно змінені інші показники крові або є збільшення лімфатичних вузлів, печінки чи селезінки та інші клінічні симптоми.

Що робити, коли підвищені лімфоцити

Якщо в аналізі крові виявлені підвищені лімфоцити, насамперед потрібно перевірити, який саме показник змінений – відносний чи абсолютний, та порівняти його з референтним інтервалом лабораторії з урахуванням віку.

Подальші дії залежать від результатів аналізу, симптомів та можливої причини лімфоцитозу. Лікар може рекомендувати:

повторити загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою через певний час;
оцінити мазок периферичної крові;
провести дослідження на окремі інфекції, якщо для цього є показання;
за стійкого незрозумілого лімфоцитозу – призначити додаткові дослідження або консультацію гематолога.

Спеціально «знижувати лімфоцити» самостійно не потрібно. Лімфоцитоз є лабораторним маркером, який може вказувати на певні зміни в організмі, тому за потреби лікують причину його виникнення, а не сам показник.

Підвищення рівня лімфоцитів не є окремим захворюванням і не дає змоги встановити діагноз лише за одним показником аналізу крові. Для правильної оцінки важливо розрізняти абсолютний та відносний лімфоцитоз, враховувати вік, інші показники лейкоцитарної формули, симптоми та зміни аналізу в динаміці. Тимчасовий лімфоцитоз часто супроводжує інфекції, але стійкі або виражені зміни можуть потребувати додаткового обстеження.

Часті питання про підвищені лімфоцити

Чи завжди підвищені лімфоцити означають серйозну хворобу?

Ні. Лімфоцитоз часто буває реактивним і тимчасовим, наприклад під час або після інфекції. Крім того, підвищений відсоток лімфоцитів не завжди означає збільшення їх абсолютної кількості. Значення мають причина, вираженість і тривалість змін, інші показники крові та симптоми.

Скільки часу тримаються підвищені лімфоцити після вірусної інфекції?

Точного терміну немає. Реактивний лімфоцитоз за вірусних інфекцій зазвичай є тимчасовим і може зберігатися протягом кількох тижнів. У клінічних рекомендаціях вірусний лімфоцитоз описують як такий, що зазвичай триває менше ніж два місяці. Якщо показник залишається підвищеним, лікар може рекомендувати повторний загальний аналіз крові та подальше обстеження.

Чим відрізняється лімфоцитоз у дорослих і дітей?

Насамперед референтними значеннями. У дітей, особливо раннього віку, фізіологічна кількість лімфоцитів може бути значно вищою, ніж у дорослих. Тому результат аналізу дитини потрібно порівнювати з референтним інтервалом саме для її віку.

Що робити, якщо лімфоцити підвищені, а самопочуття нормальне?

Відсутність симптомів не дозволяє визначити причину лімфоцитозу, але й саме підвищення показника не означає серйозного захворювання. Варто оцінити абсолютну кількість лімфоцитів, інші показники загального аналізу крові та попередні результати. Якщо лімфоцитоз виявлений уперше і немає тривожних симптомів, лікар може рекомендувати повторити аналіз через певний час, щоб перевірити, чи нормалізувався показник.

Які аналізи призначають додатково при лімфоцитозі?

Обсяг обстеження залежить від вираженості та тривалості лімфоцитозу, інших змін у крові й симптомів. Лікар може призначити повторний загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, дослідження мазка периферичної крові та аналізи на окремі інфекції.

Якщо абсолютний лімфоцитоз зберігається і його причина незрозуміла, за показаннями проводять імунофенотипування лімфоцитів методом проточної цитометрії. Воно дає змогу визначити популяції клітин та з’ясувати, чи є збільшення лімфоцитів реактивним або пов’язаним із клональною популяцією.