Синдром хронічної втоми: причини, симптоми та як його уникнути

Синдром хронічної втоми (СХВ).Як розпізнати та подолати

Постійна втома, сонливість, загальна слабкість або запаморочення можуть виникати з різних причин – від недосипання й стресу до анемії, захворювань щитоподібної залози чи інших порушень здоров’я. Проте в окремих випадках ці симптоми можуть бути проявом синдрому хронічної втоми (СХВ, або ME/CFS) – складного хронічного захворювання, яке суттєво впливає на повсякденне життя людини. Хоча ВООЗ ще не внесла його до Міжнародного класифікатора хвороб, тисячі людей щодня страждають від симптомів СХВ. ^[1]“СDC «ME/CFS Basics»“

У 2019 році британка Дженніфер Лі (Jennifer Lee) поділилася в соціальних мережах своїм досвідом життя із синдромом хронічної втоми. Через захворювання вона не могла працювати повний робочий день і була змушена економити на повсякденних витратах. Її історія викликала неоднозначну реакцію: одні висловлювали підтримку, інші ставили під сумнів серйозність її діагнозу або висміювали її спосіб життя.

Ця історія вкотре привернула увагу до проблеми так званих невидимих захворювань. Людина може виглядати здоровою, але водночас щодня жити з виснажливою втомою та іншими симптомами, які значно обмежують її фізичну й розумову активність.

За даними досліджень, синдром хронічної втоми частіше діагностують у жінок, ніж у чоловіків. Однозначного пояснення цьому поки немає. У цій статті розглянемо, що таке синдром хронічної втоми, чому він виникає, як проявляється, діагностується та які методи допомагають покращити самопочуття.

Що таке хронічна втома?

Хронічна втома – це стан, коли людина протягом тривалого часу відчуває сильне виснаження організму, і це відчуття не минає навіть після повноцінного відпочинку. Відчуття постійної втоми позбавляє енергії, може супроводжуватися загальною слабкістю, болем у м’язах і суглобах, головним болем, дратівливістю, проблемами з концентрацією та пам’яттю, розладами сну. У деяких людей також виникають сонливість, слабкість, запаморочення, субфебрильна температура (близько 37,5 °С) та біль у горлі.

Якщо постійна слабкість і загальна втома тривають понад шість місяців та суттєво обмежують повсякденну активність, лікар може запідозрити синдром хронічної втоми (СХВ). Оскільки це захворювання не можна підтвердити одним аналізом або приладом, важливо уважно ставитися до власного самопочуття. За потреби лікар може використати спеціальні опитувальники та критерії оцінки, які іноді називають тестом на синдром хронічної втоми.

Як розвивається синдром хронічної втоми?

Синдром хронічної втоми (СХВ) – складне захворювання, точні причини якого досі остаточно не встановлені. Водночас постійна втома та виснаження можуть бути пов’язані й з іншими захворюваннями або дефіцитними станами. Саме тому перед встановленням діагнозу лікар має виключити інші можливі причини симптомів:

залізодефіцитна анемія (ЗДА): крім слабкості, може викликати запаморочення, головний біль, прискорене серцебиття, холод у кінцівках, блідість шкіри, ламкість нігтів, втрату апетиту та дивні харчові вподобання;
дефіцит вітаміну B12: проявляється погіршенням роботи ШКТ (шлунково-кишкового тракту), поколюванням у кінцівках, порушенням ходи, що поєднується із симптомами СХВ;
дефіцит вітаміну D: може викликати втрату апетиту, печіння в роті та горлі, втрату ваги, порушення сну;
патології щитоподібної залози: зміна ваги, кишкові розлади, сухість шкіри, раптові перепади настрою;
синдром Жильбера: спадкова форма пігментного гепатозу, проявляється підвищенням рівня білірубіну, жовтяницею, втомою та когнітивними труднощами.

Оскільки хронічна втома може бути проявом різних захворювань, не варто самостійно пов’язувати її лише із синдромом хронічної втоми. Якщо слабкість, виснаження або інші симптоми тривають протягом тривалого часу, варто звернутися до лікаря, щоб установити їхню причину та отримати необхідне лікування.

Як зрозуміти, що у тебе синдром хронічної втоми?

Всі ми час від часу втомлюємося. Але синдром хронічної втоми – це набагато більше. Це необґрунтована, виснажлива фізична та розумова втома, через яку навіть прості справи даються надзвичайно важко. Потім ти «злітаєш» на нуль енергії. Ти відпочиваєш, намагаєшся поспати – але втома нікуди не зникає. І зрештою це знижує якість життя. ^[2]“СDC «Symptoms of Myalgic Encephalomyelitis/Chronic Fatigue Syndrome»“

Ось кілька прикладів того, що відчуває людина з СХВ:

виконання простих щоденних завдань, як-от покупки, прибирання чи прання, стає проблемою та розтягується на значний час (триває днями, місяцями);
важко концентруватися – схоже на «мозковий туман»;
проблеми зі сном, нічний відпочинок не повертає сил;
після будь-якої активності відновлюєшся довше, ніж зазвичай;
часто доводиться залишатися вдома, щоб відпочити;
іноді навіть думка про те, щоб піднятися з ліжка та вдягнутися, виснажує.

Найхарактернішою ознакою синдрому хронічної втоми є погіршення самопочуття після фізичного або розумового навантаження (постнавантажувальне нездужання). Навіть звичні повсякденні справи можуть призводити до різкого виснаження, а відновлення нерідко займає кілька днів. Саме ця особливість допомагає лікарю відрізнити СХВ від звичайної перевтоми або інших причин постійної втоми.

Симптоми синдрому хронічної втоми

Симптоми можуть розвиватися повільно або виникнути раптово, від слабких до дуже сильних. Вони можуть з’являтися та зникати або тривати тижнями, місяцями чи навіть роками.

Серед поширених симптомів СХВ можуть бути:^[3]“NHS «Symptoms-Myalgic encephalomyelitis or chronic fatigue syndrome (ME/CFS)»“

зниження рівня активності та постійна втома, що триває шість місяців або довше;
екстремальна фізична та розумова втома, яка погіршується під час активності, але не покращується навіть після відпочинку чи сну;
проблеми зі сном: труднощі із засинанням, часті пробудження, сонливість протягом дня;
біль у м’язах і суглобах, головний біль, біль у горлі;
болісні лімфатичні вузли на шиї або під пахвами;
озноб і нічна пітливість;
запаморочення або слабкість коли встаєш;
проблеми з пам’яттю, концентрацією та уповільнена реакція;
підвищена чутливість до світла та звуків;
серцебиття, задишка.

Поєднання симптомів у людей із синдромом хронічної втоми може відрізнятися. Не обов’язково, щоб були присутні всі перелічені прояви. Для встановлення діагнозу лікар оцінює їхню тривалість, вираженість, вплив на повсякденне життя та виключає інші можливі причини хронічної втоми.

Можливі причини синдрому хронічної втоми

Точна причина СХВ невідома. Ймовірно, це поєднання генетичних та зовнішніх факторів, серед яких:

інфекції, спричинені вірусами, як-от вірус Епштейна – Барр (герпесвірус людини 4-го типу) або Ку-лихоманка (хвороба, спричинена бактерією Coxiella burnetii);
зміни в імунній системі;
дефіцит мікроелементів та вітамінів;
фізичний або емоційний стрес, що впливає на хімічні процеси в організмі;
синдром емоційного вигорання через перевантаження на роботі або вдома;
можлива генетична схильність.

Синдром хронічної втоми може розвинутися в будь-якої людини. Проте, за даними досліджень, у жінок його діагностують приблизно втричі частіше, ніж у чоловіків. Захворювання може виникнути в будь-якому віці, однак найчастіше перші симптоми з’являються у підлітків 10-19 років або дорослих 30-39 років. Середній вік початку захворювання становить близько 33 років.

Синдром хронічної втоми у молоді

СХВ усе більше поширюється серед молоді. Це не просто втома після важкого дня – це постійне відчуття виснаження, яке впливає на фізичне та психічне здоров’я.

Причини можуть включати:

надмірне навантаження через навчання;
знецінення відпочинку, недостатній сон;
частий стрес і психологічне перенапруження;
погане харчування та низьку фізичну активність.

Можливі наслідки впливу СХВ на організм людини:

обмеження здатності виконувати навчальні чи робочі завдання;
соціальна ізоляція та зменшення контактів із друзями;
обмеження рухливості та хронічний фізичний дискомфорт;
біль у м’язах і суглобах;
підвищена тривожність, емоційне виснаження, ризик депресії.

Це не лише питання енергії – хронічна втома у молоді може впливати на психіку та викликати тривожність і депресивні стани. Важливо не ігнорувати симптоми й звертатися до фахівця, якщо втома постійна.

Поширеність СХВ в Україні

Дослідження показують, що поширеність тривалої втоми в Україні становить 5,2 %, що є вищим за показник у США (3,7 %). Це свідчить про актуальність проблеми в нашій країні. ^[4]“NIH «Prolonged fatigue in Ukraine and the United States: Prevalence and risk factors»“

Після пандемії COVID-19 спостерігається зростання кількості випадків синдрому хронічної втоми. За даними досліджень, 4,5 % людей, які перенесли COVID-19, відповідають критеріям СХВ, тоді як серед тих, хто не хворів, цей показник становить 0,6 %.

Водночас синдром хронічної втоми залишається недостатньо діагностованим. За даними досліджень, приблизно 84-91 % людей із СХВ не мають офіційно встановленого діагнозу, що ускладнює оцінку реальної поширеності цього захворювання. ^[5]“Mayo Clinic Proceedings «Myalgic Encephalomyelitis/Chronic Fatigue Syndrome: Essentials of Diagnosis and Management»“

Якщо ти відчуваєш постійну втому, яка не зникає після відпочинку, супроводжується порушеннями сну, болями в м’язах або когнітивними труднощами, важливо звернутися до лікаря. Рання діагностика та підтримка можуть значно покращити якість життя.

Пацієнтам із синдромом хронічної втоми можуть бути корисними інформаційні ресурси та пацієнтські організації, які надають актуальну інформацію про захворювання, можливості підтримки та життя із СХВ.

Як лікувати хронічну втому

Стандартного лікування СХВ немає. Проте можна навчитися керувати симптомами, щоб полегшити повсякденне життя. Лікар може направити тебе до інших спеціалістів, наприклад, сомнолога (фахівця зі сну), який допоможе впоратися з певними проявами.

Можливі методи самостійного полегшення СХВ

Самостійні заходи не усувають причину синдрому хронічної втоми й не замінюють медичної допомоги. Проте вони можуть допомогти краще контролювати навантаження, зменшити вираженість окремих симптомів і полегшити повсякденне життя.

Керування активністю

Керування власною енергією, або пейсинг, допомагає визначити, які фізичні, розумові та емоційні навантаження людина може виконувати без значного погіршення самопочуття. Основна мета такого підходу – не перевищувати індивідуальні межі активності та зменшувати ризик постнавантажувального нездужання.

Для цього можна вести щоденник активності й симптомів, щоб визначити, які справи найбільше виснажують, та спланувати чергування навантаження і відпочинку протягом дня.

Корисно також:

розподіляти великі завдання на менші етапи;
чергувати фізичну та розумову діяльність;
планувати перерви ще до появи вираженого виснаження;
спрощувати побутові справи;
за можливості виконувати частину завдань сидячи;
не намагатися надолужити всі справи в дні, коли самопочуття тимчасово покращилося.

Пейсинг не усуває причини синдрому хронічної втоми, проте допомагає раціонально використовувати власні ресурси, зменшувати ризик загострення симптомів і підтримувати повсякденну активність.

Зміни у способі життя

Зміни способу життя не лікують синдром хронічної втоми безпосередньо, але можуть допомогти контролювати окремі симптоми.

До загальних рекомендацій належать:

дотримання стабільного режиму сну та відпочинку;
збалансоване й регулярне харчування;
достатнє споживання рідини;
легкі рухи або розтяжка лише в межах індивідуальної переносимості;
використання календарів, нагадувань, нотаток та органайзерів у разі проблем із пам’яттю й концентрацією;
уникнення перевантаження навіть у періоди тимчасового покращення самопочуття.

Рівень активності слід добирати індивідуально. Якщо після вправ або повсякденних справ симптоми посилюються, навантаження потрібно зменшити й обговорити це з лікарем.

Корисні допоміжні методи при СХВ

Доказів ефективності більшості допоміжних і альтернативних методів за синдрому хронічної втоми поки недостатньо. Проте деякі з них можуть сприяти розслабленню, зменшенню напруги або полегшенню болю.

До таких методів можуть належати:

масаж;
дихальні вправи;
медитація;
техніки розслаблення м’язів;
м’яка розтяжка, йога або тай-чи в межах переносимості;
акупунктура.

Ці методи варто розглядати лише як доповнення до основного лікування. Перед їх застосуванням бажано проконсультуватися з лікарем, особливо якщо певні рухи або процедури погіршують самопочуття.

Медикаментозне керування симптомами

У складних випадках застосовують протоколи медикаментозної терапії під наглядом фахівця. Після встановлення діагнозу, якщо потрібно, лікар може призначити ліки проти певних симптомів:

легкі знеболювальні;
препарати для сну;
ліки проти тривожності або антидепресанти.

Інколи використовують стимулятори, зазвичай призначені для лікування СДУГ (синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю), щоб боротися з хронічною втомою. Такі препарати треба застосовувати обережно, бо вони можуть створити «пуш-енд-краш» ефект – коли після підйому настає сильне виснаження. ^[6]“СDC «Manage Myalgic Encephalomyelitis/Chronic Fatigue Syndrome»“

Синдром хронічної втоми – це складне захворювання, яке може суттєво впливати на фізичне самопочуття, працездатність, когнітивні функції та повсякденне життя. Його прояви не можна пояснювати лише перевтомою, стресом або недостатнім сном.

Своєчасне звернення до лікаря допомагає виключити інші можливі причини тривалої втоми, встановити діагноз і підібрати індивідуальні способи контролю симптомів. Керування активністю, повноцінний сон, збалансоване харчування та підтримка психоемоційного стану можуть полегшити самопочуття, однак не замінюють медичного спостереження. Якщо втома триває протягом тривалого часу, не минає після відпочинку та обмежує звичну активність, її не варто ігнорувати.

Питання та відповіді про синдром хронічної втоми

Чи може синдром хронічної втоми минути самостійно?

Тривала втома може бути пов’язана з різними причинами й іноді минає після усунення провокувального чинника. Проте якщо симптоми зберігаються понад шість місяців, не

полегшуються після відпочинку та обмежують повсякденну активність, необхідно звернутися до лікаря для встановлення причини та виключення інших захворювань.

Чи є синдром хронічної втоми лише психологічною проблемою?

Синдром хронічної втоми вважають складним мультифакторним захворюванням, яке супроводжується фізичними й когнітивними симптомами. Психоемоційний стрес може посилювати прояви хвороби, але не вважається її єдиною причиною.

Чи існують ліки від синдрому хронічної втоми?

На сьогодні специфічного препарату, який би усував синдром хронічної втоми, не існує. Лікування спрямоване на полегшення окремих симптомів, зокрема порушень сну, болю, ортостатичної непереносимості, тривоги або депресії, а також на підбір індивідуальної стратегії керування активністю.

Чи можна займатися спортом при синдромі хронічної втоми?

Рівень фізичної активності має бути індивідуальним і не повинен призводити до погіршення самопочуття. Багатьом пацієнтам допомагає пейсинг – підхід, що передбачає чергування активності та відпочинку відповідно до власних можливостей і дозволяє зменшити ризик постнавантажувального нездужання.

Чи становить синдром хронічної втоми загрозу для життя?

Синдром хронічної втоми зазвичай не становить безпосередньої загрози для життя, однак може значно погіршувати його якість, обмежувати працездатність, соціальну активність і повсякденне функціонування. У частини людей захворювання також супроводжується тривожними або депресивними розладами.

Чи допомагають вітаміни та дієтичні добавки?

Ефективність більшості вітамінів і дієтичних добавок за синдрому хронічної втоми не має достатньої доказової бази. Якщо лабораторні дослідження підтверджують дефіцит певних поживних речовин, лікар може рекомендувати їхню корекцію. Самостійний прийом добавок без консультації зі спеціалістом не рекомендується.

Чи може синдром хронічної втоми бути спадковим?

Точні причини розвитку синдрому хронічної втоми поки що не встановлені. Дослідження свідчать про можливу роль генетичної схильності, проте розвиток захворювання, ймовірно, пов’язаний із поєднанням спадкових, імунологічних та зовнішніх чинників.

Чи можна вести активне життя із синдромом хронічної втоми?

Перебіг захворювання суттєво відрізняється у різних людей. За умови правильно підібраного лікування, керування навантаженням і регулярного спостереження у лікаря багатьом пацієнтам вдається краще контролювати симптоми та підтримувати повсякденну активність.